Постанова № 72042281, 30.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. Справа№ 910/12286/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Буква Логістік"

на рішення господарського суду міста Києва

від 18.09.2017 (повний текст рішення підписано 17.10.2017)

у справі №910/12286/17 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тойдіко Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Буква Логістік"

про стягнення 344292,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тойдіко Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Буква Логістік" про стягнення 344292,38 грн., з яких 320193,70 грн. основного боргу, 2052,74 грн. 3 % річних, 4738,87 грн. інфляційного збільшення боргу та 17307,07 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2017 припинено провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 29000,00 грн. В іншій частині позов задоволено. Стягнуто з товариства з товариства з обмеженою відповідальністю "Буква Логістік" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тойдіко Україна" основний борг в розмірі 291193,70 грн., пеню в розмірі 17307,07 грн., інфляційних втрат в розмірі 4738,87 грн., три проценти річних в розмірі 2052,74 грн. та судовий збір в розмірі 5164,38 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буква Логістік" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №910/12286/17 та прийняти нове рішення.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Також скаржник зазначив, що судом першої інстанції не надано відповідачу можливості проведення звірки взаєморозрахунків, посилаючись при цьому, що сума заборгованості з моменту подання позову зменшилась.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква Логістік" до провадження; призначено розгляд апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Власов Ю.Л., Станік С.Р.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква Логістік" про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Гончарова С.А., Куксова В.В. у справі №910/12286/17 відмовлено.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.01.2018 представники сторін не з'явились.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.09.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Тойдіко Україна" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Логос Транс" (покупець) укладено договір поставки №21/09/11 з протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Поставка товару здійснюється окремими партіями товару відповідно до замовлень покупця силами постачальника та за його рахунок (п.2.1 договору).

17.04.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Тойдіко Україна" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Читай місто груп" (покупець) укладено договір поставки №70 з протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку, визначених цим договором.

17.04.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Логос Транс" (первісний боржник), товариством з обмеженою відповідальністю "Читай місто груп" (новий боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тойдіко Україна" (кредитор) укладено договір про переведення боргу №ПБ/41.

Відповідно до п.1 договору про переведення боргу, цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки №21/09/11 від 21 вересня 2011р., укладеного між первісним боржником та кредитором (основний договір).

Первісний боржник переводить на нового боржника зобов'язання по оплаті за поставлений по основному договору товар у розмірі узгодженому між первісним боржником та кредитором в акті звірки взаємних розрахунків станом на дату укладення даного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене зобов'язання на умовах визначених п. 3.3 Основного договору (п.2 договору про переведення боргу).

31.05.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Читай місто груп" (первісний боржник), товариством з обмеженою відповідальністю "Осма логістик" (новий боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тойдіко Україна" (кредитор) укладено договір про переведення боргу №ПБ/20-15.

Відповідно до договору про переведення боргу №ПБ/20-15 від 31.05.2015, цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки №70 від 17 квітня 2014р., укладеного між первісним боржником та кредитором (основний договір).

Пунктом 2 договору про переведення боргу №ПБ/20-15 від 31.05.2015, на момент переведення боргу заборгованість первісного боржника перед кредитором станом на 31 травня 2015 року складає 365931,52 грн. за договором поставки №70 від 17 квітня 2014 року. Первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобов'язання у розмірі 365931 гривні 52 копійки. Заборгованість у первісного боржника, перед кредитором підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, підписаний між кредитором та первісним боржником станом на 31 травня 2015 року, який є невід'ємною складовою частиною даного договору, за поставлений по основному договору товар, а новий боржник погоджується виконати зобов'язання за наступних умовах:

Розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку не пізніше ніж через 30 календарних днів після закінчення календарного місяця в якому було здійснено продаж на користь третіх осіб (з правом повернення та обміну) первісним боржником товару. Новий боржник не здійснює оплату кредитору за такий товар, який ще не є реалізованим первісним боржником на користь третіх осіб. Звіт за проданий товар, який надсилається первісним боржником на користь кредитора електронною поштою є підставою для визначення моменту продажу товару первісним боржником на корись третіх осіб. Керуючись ч.3 ст.6, ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України сторони досягли згоди про те, що визначені пунктом 2.1 даного договору умови оплати за товар є розстрочкою платежу.

Кредитор надає згоду на взаємозалік зустрічних вимог кредитора до нового боржника, у випадку поставки товару новим боржником на користь кредитора або у випадку поставки товару первинним боржником на користь кредитора.

30.12.2015 між сторонами договору про переведення боргу №ПБ/20-15 від 31.05.2015 укладено додаткову угоду відповідно до умов якої, у зв'язку зі зміною найменування ТОВ "Осма Логістик" на ТОВ "Буква Логістик", сторони внесли зміни в договорів про переведення боргу №ПБ/20-15 від 31.05.2015, виклавши найменування покупця в преамбулі та реквізити договору в новій редакції.

06.08.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Тойдіко Україна" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Осма Логістік" (покупець), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Буква Логістик" укладено договір поставки №81, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року.

Якщо жодна зі сторін за місяць до дати припинення дії договору не виявила бажання його розірвати, то договір вважається продовженим на кожний наступний рік на попередніх умовах праці (п.9.3 договору).

Відповідно до п.1.5 договору право власності на товар переходить до покупця з дати передання товару та підписання сторонами товаросупровідних документів.

Поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до замовлень покупця силами постачальника та за його рахунок (п.2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Ціна товару включає вартість упаковки та доставки.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.3 договору, розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку не пізніше ніж через 40 (сорок) календарних днів після закінчення календарного місяця в якому було здійснено продаж на користь третіх осіб (з правом повернення та обміну) за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. Покупець не здійснює оплату постачальнику за такий товар, який ще не є реалізованим покупцем на корись третіх осіб. Звіт за проданий товар, який надсилається покупцем на користь постачальника електронною поштою є підставою для визначення моменту продажу товару покупцем на користь третіх осіб. У випадку несвоєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором чи чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін розрахунків подовжується на відповідну кількість днів затримки.

Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору (п.3.4 договору).

Згідно з п.3.4 договору постачальник зобов'язаний щоквартально проводити звірки взаєморозрахунків з покупцем.

Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 331151,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін:

- № РН-04892 від 27.08.2015 на суму 17422,31 грн.;

- № РН-04893 від 27.08.2015 на суму 19049,02 грн.;

- № РН-04894 від 27.08.2015 на суму 29661,18 грн.;

- № РН-04895 від 27.08.2015 на суму 37703,96 грн.;

- № РН-04896 від 27.08.2015 на суму 32459,58 грн.;

- № РН-07255 від 28.10.2015 на суму 44846,94 грн.;

- № РН-07257 від 28.10.2015 на суму 19681,78 грн.;

- № РН-07281 від 28.10.2015 на суму 30106,67 грн.;

- № РН-07282 від 28.10.2015 на суму 32057,68 грн.;

- № РН-00913 від 03.02.2016 на суму 33772,30 грн.;

- № РН-00914 від 09.02.2016 на суму 12918,44 грн.;

- № РН-00915 від 09.02.2016 на суму 10668,70 грн.;

- № РН-00916 від 09.02.2016 на суму 10803,12 грн.;

В матеріалах справи наявний звіт за проданий товар від покупця.

30.08.2016 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1 про оплату за реалізований товар, в якій зазначено, що сума заборгованості станом на 30.08.2016 становить 369150,20 грн.

19.01.2017 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про припинення договору в якому зазначено, що ТОВ "Буква Логістик" не виконує зобов'язання за договором поставки та всупереч п.3.3 договору не надає постачальнику звіт за проданий товар для визначення моменту продажу товару та не здійснює сплату за проданий товар. Сума заборгованості станом на 17.01.2017 становить 367150,20 грн. Також, керуючись статтею 188 ГК України та п.9.2 договору позивач повідомив відповідача про розірвання договору поставки №81 від 06.08.2015 та зазначив дату, з якої вважати вищезазначений договір розірваним - 20.02.2017.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що даний договір може бути розірваний будь-якою із сторін після письмового повідомлення іншої сторони за 1 (один) місяць до дати, на яку припадає день розірвання договору.

Матеріали справи містять накладні на повернення товару від покупця, а саме:

- №ВН-0000217 від 20.03.2017 на суму 666,94 грн.;

- №ВН-0000216 від 17.03.2017 на суму 6234,44 грн.;

- №ВН-0000215 від 17.03.2017 на суму 1389,55 грн.;

- №ВН-0000214 від 17.03.2017 на суму 1166,91 грн.;

- №ВН-0000213 від 17.03.2017 на суму 4234,72 грн.

В матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками сторін акт взаємних розрахунків станом на 31.05.2017, з якого вбачається що станом на 31.05.2017 заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальність "Тойдіко Україна" становить 320193,70 грн.

05.07.2017 позивачем направлено відповідачу досудову вимогу вих. №636 від 05.07.2017, в якій зазначено, що товар на загальну суму 320193,70 грн. вже реалізовано, але ТОВ "Буква Логістик" не здійснило розрахунків за договором поставки №81 від 06.08.2015.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З наявних в матеріалах справи актів звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2017 та 15.09.2017 наданих позивачем та скріплених підписом та печаткою позивача, вбачається, що відповідачем повернуто товар, та станом на 01.09.2017 заборгованість на корись позивача становила 311193,70 грн., станом на 15.09.2017 - 291193,70 грн.

Також, в матеріалах справи наявна заява позивача, в якій зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15.09.2017 складає 291193,70 грн.

Відповідно п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 29000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Факт наявності основної заборгованості в розмірі 291193,70 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 17307,07 грн., нараховану за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором за період з 01.05.2017 по 18.07.2017, три проценти річних в розмірі 2052,74 грн. за період з 01.05.2017 по 18.07.2017 та інфляційні втрати в розмірі 4738,87 грн. за період травень - червень 2017.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню за кожний прострочений день від простроченої суми у розмірі подвій1ної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє від виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 17307,07 грн., трьох процентів річних в розмірі 2052,74 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4738,87 грн. є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про порушення судом норм процесуального права, а саме: не надання відповідачу можливості провести звірку взаєморозрахунків, оскільки в матеріалах справи не міститься відповідного клопотання відповідача; в протоколі судового засідання зазначено лише про звернення відповідача з усним клопотанням про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Буква Логістік" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №910/12286/17 - без змін.

Матеріали справи №910/12286/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров