Постанова № 72042190, 30.01.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. Справа № 909/80/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Бонк Т.Б.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Шкребій А.В.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі ПАТ "НАК "Нафтогаз України")за вих. № 14/5-421213 від 11.12.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/6095/17 від 22.12.2017р.)

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2017р. (суддя Шкіндер П.А.)

у справі № 909/80/16

за позовом: ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (надалі ПАТ "Івано-Франківськгаз"), м. Івано-Франківськ

про стягнення 8 308 508,28 грн., з яких: 3 414 999,78 грн. - пеня, 1 120 880,01 грн. - 3% річних, 3 772 628,49 грн. - інфляційні втрати

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – представник (довіреність № 14-75 від 14.04.2017р.)

від відповідача: ОСОБА_3 – представник (довіреність № ІF-СК-193-0118 від 12.01.2018р.)

Відповідно до п.9 Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017р. справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

27.01.2016р. ПАТ “НАК “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ "Івано-Франківськгаз" про стягнення 8 308 508,28 грн., з яких: 3 414 999,78 грн. - пеня, 1 120 880,01 грн. - 3% річних, 3 772 628,49 грн. - інфляційні втрати (а.с. 3-5 том І).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016р. у справі №909/80/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 145-147 том ІІ).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016р. у справі №909/80/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено (а.с. 147- 155 том ІІІ).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016р. рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області (а.с. 214-219 том ІІІ).

За результатами нового розгляду справи №909/80/16, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2017р. позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Івано-Франківськгаз" на користь ПАТ “НАК “Нафтогаз України” 484 850,67 грн. пені, 630 151,66 грн. 3% річних та 770 542,62 грн. інфляційних втрат, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 116-121 том VІ).

Дане рішення набрало законної сили (а.с. 192-200, 240-244 том VІ).

03.05.2017р. ПАТ "Івано-Франківськгаз" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про розстрочку виконання рішення на 36 місяців (а.с. 202-203 том VІ), з урахуванням доповнення до заяви (а.с. 15-16 том V).

В обґрунтування даної заяви відповідач покликається на те, що товариство виконувало свої зобов'язання в частині надання послуг споживачами всіх категорій в повному обсязі, та сума основного боргу сплачена у повному обсязі, а суми, які стягнуто рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2017р., нараховані за несвоєчасну оплату основного боргу лише в кілька днів, понад вартість отриманого газу. Розрахунок та термін розстрочення, визначено боржником, виходячи з реальних джерел для погашення боргу. Вказує на вкрай важкий фінансовий стан та збитковість підприємства, доказом чого є звіти про фінансові результати за 2015 та за 2016 роки, інформаційна довідка (з доповненням) щодо фінансово-економічного стану ПАТ "Івано-Франківськгаз" за 2014-2017 роки.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2017р. у справі №909/80/16 задоволено заяву ПАТ "Івано-Франківськгаз" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2017р. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2017р. на 36 місяців рівними долями згідно графіку, визначеного в ухвалі суду від 058.12.2017р. про виправлення описки (а.с. 33-37, 40-41 том V).

Задовольняючи заяву про розстрочку виконання рішення, суд виходив з того, що відповідно до наданих заявником доказів збитковості підприємства відповідача та специфічний вид його діяльності, необхідність уникнути негативних соціальних та інших наслідків зупинення його діяльності, господарський суд дійшов висновку про можливість надати заявнику розстрочку виконання рішення у цій справі на 36 місяців, враховуючи також, що сума заборгованості, присуджена до стягнення у цій справі є досить значною та є правовими наслідками невчасної оплати придбаного газу, а вартість самого газу сплачена повністю.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2017р. у справі № 909/80/16, ПАТ НАК “Нафтогаз України” звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій ухвалу суду першої інстанції вважає прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначає, що боржником не надано суду жодних доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин для розстрочення виконання рішення суду, а скрутний фінансовий стан підприємства не є винятковою обставиною. При винесенні даної ухвали, матеріальні інтереси позивача залишилися поза увагою господарського суду першої інстанції, оскільки судом не враховано, що ПАТ НАК “Нафтогаз України”, як державне підприємство, є об’єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ, позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що становлять 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/252/18 від 15.01.2018р.), ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, відтак просить суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема зазначає, що термін розстрочення заборгованості визначений виходячи з реальних джерел для погашення боргу, який склався у ПАТ «Івано-Франківськгаз». В свою чергу, встановлення коротших термінів розстрочки призведе до запрограмованого невиконання товариством графіків погашення заборгованості перед іншими кредиторами, вимагатиме нецільового використання коштів, передбачених структурою тарифу та в цілому призведе до невиконання головних функцій та завдань підприємства.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України (в редакції чинної на момент винесення судом оскаржуваної ухвали) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказана частина статті визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання, зокрема, відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2017р. було стягнуто з відповідача на користь позивача 484 850,67 грн. пені, 630 151,66 грн. 3% річних та 770 542,62 грн. інфляційних втрат, за неналежне виконання умов договору № 13-190-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013р.

Тобто, судом присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму штрафних санкцій, які нараховані на суму основного боргу, яку сплачено відповідачем в повному обсязі.

На підтвердження своїх доводів щодо важкого фінансового стану та збитковості підприємства, ПАТ “Івано-Франківськгаз” надало суду звіти про фінансові результати за 2015 та за 2016 роки, інформаційну довідку (з доповненням) щодо фінансово-економічного стану ПАТ "Івано-Франківськгаз" за 2014-2017 роки (а.с. 204-205 том IV, а.с. 18-22 том V).

Зі змісту інформаційної довідки вбачається, що фактично протранспортованих обсягів природного газу, 71 % (у середньому) - це споживання газу населенням, яке сплачує за використаний природний газ по затверджених цінах, складовими яких є і послуга з транспортування. Зважаючи на те, що ціна газу є надто великою, а купівельна спроможність населення із-за низького рівня забезпеченості є малою, більшість споживачів оформляють субсидії, в результаті чого готівковий оборот коштів значно зменшується. Рівень оплати послуг розподілу субсидіями у 2017 році - очікується на рівні 23%, при цьому отримана сума субсидій та пільг спрямовується для зарахування в погашення заборгованості за ВТВ попередніх періодів.

Станом на 01.01.2017р. заборгованість по категорії населення” за надані послуги розподілу склала 32333,9 тис.грн. Така ситуація унеможливлює проведення своєчасних розрахунків за отримані товари та послуги та здійснення інших обов’язкових платежів (розрахунків), а це для прикладу: погашення чергових платежів з реструктуризації заборгованості, сплати авансового внеску з податку на прибуток, де єдиним джерелом фінансування є тільки отримана тарифна виручка. При цьому, механізм нарахування пені за надані послуги відсутній, то єдиним методом впливу на часткове зменшення заборгованості за спожитий природний газ населенням є тільки припинення газопостачання, яке в свою чергу не завжди можливе, а виконане - не завжди дає позитивного результату, адже споживання газу зменшується, а заборгованість залишається незмінною.

Норми ГПК України не визначають переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання, а передбачені ст.121 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки чи розстрочки, є оціночними.

Відповідно до ст.43 ГПК України (в редакції чинної на момент винесення судом даної ухвали) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналогічна норма закріплена і в ст. 86 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що тарифи на розподіл природного газу є фінансово-розрахунковими величинами і хоча законодавство дає можливість відповідачу здійснити розрахунок витрат, необхідних для закладення в тариф, проте останній не може самостійно встановлювати такі тарифи та зобов'язаний дотримуватися імперативних норм, встановлених НКРЕКП та іншими державними органами; враховуючи наявну загрозу банкрутства боржника; відсутність коштів на його банківських рахунках, необхідних для негайного виконання судового рішення; відсутність майна відповідача, на яке можливо було б звернути стягнення, не створюючи при цьому загрозу надійності та безперебійності газопостачання; що предметом стягнення за даним рішенням є не основна заборгованість, а штрафні санкції та враховуючи ступінь вини боржника.

Тобто, сума заборгованості, що присуджена до стягнення у цій справі є досить значною та є правовими наслідками невчасної оплати придбаного газу, при цьому вартість самого газу відповідачем сплачена повністю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції розцінює наведені відповідачем обставини, як такі, що дають право на розстрочення виконання рішення суду та погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду терміном на 36 місяців зі сплатою рівними платежами щомісячно, починаючи з грудня 2017 року (згідно встановленого судом графіку).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 10.01.2017р. у справі №904/11157/15, від 11.04.2017р. у справі №909/77/16.

При цьому, судом взято до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка вказує на те, що розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та має бути виправдана за конкретних обставин. В даному випадку твердження заявника є переконливими та вказують на нездоланні причини, які виправдовують подовження виконання рішення суду. Слід зазначити, що дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання.

Щодо твердження скаржника про те, що судом не взято до уваги скрутного матеріального становища позивача, про що свідчать звіти про фінансові результати за 2016р., на які посилається позивач, то колегія суддів вважає, що вони не підтверджують того факту, що розстрочка виконання рішення суду у даній справі призведе до погіршення фінансового стану ПАТ "НАК "Нафтогаз України" чи ускладнить процес здійснення ним господарської діяльності.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, задовольняючи заяву про розстрочку виконання рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв судове рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

В свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено підставність своїх доводів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 255, 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2017р. у справі № 909/80/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу передати до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Т.Б. Бонк

ОСОБА_1