Рішення № 72041505, 31.01.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/110/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2018 Справа № 908/2464/17

м. Запоріжжя

Суддя Федорова Олена Владиславівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні при секретарі Рикун А.В. справу № 908/2464/17

за позовом дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольські теплові мережі” (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, буд. 61)

про стягнення 423318,15 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 84/17 від 27.12.2017 р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 08.12.2017р. надійшла позовна заява дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольські теплові мережі” про стягнення за договором реструктуризації заборгованості №14/12-216 від 28.05.2012р. боргу в розмірі 342793,60 грн., пені – 35124,61 грн., штрафу – 23995,96 грн., інфляційних втрат – 16596,65 грн., 3% річних – 4807,33 грн., усього – 423318,15 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2017р. позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2017р. порушено провадження у справі №908/2464/17, присвоєно справі номер провадження 28/110/17, судове засідання призначено на 17.01.2018р.

В судове засідання 17.01.2018р. представники сторін не заявилися, у зв’язку з чим фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Суд визначив, що відповідно до вимог норм нової редакції ГПК України справа №908/2464/17 знаходиться на стадії підготовчого провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжено не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Провадження у справі №908/2464/17 відкрито 08.12.2017р., отже строк підготовчого провадження спливає 08.02.2018р.

15.01.2018р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17.01.2018р. від відповідача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням керівника товариства у відряджені, а уповноваженого представника відповідача на лікарняному.

Розглянувши клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи, суд задовольнив їх на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу, зокрема, з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України).

На підставі викладеного, ухвалою суду від 17.01.2018 р. відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 31.01.2018р.

В судовому засіданні 31.01.2018р. був присутній представник позивача.

Відповідно до вимог ст. 222 ГПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг». Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв’язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Відповідач в судове засідання 31.01.2018р. свого представника не направив.

До початку судового засідання 31.01.2018 р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Заперечень проти позову відповідач не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 31.01.2018р. подав клопотання про початок розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 31.01.2018р. судом вчинені всі дії, передбачені статтею 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Враховуючи заявлене клопотання позивача про початок розгляду справи по суті 31.01.2018р., а також враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, суд закінчив підготовче судове засідання та розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

По закінченні судового засідання 31.01.2018 р. судом в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2012 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (кредитор, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Мелітопольські теплові мережі” (боржник, відповідач) укладено договір №14/12-216 про реструктуризацію заборгованості (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1 цього договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (надалі – «реструктуризація»), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 14.10.2010 р. №06/10-1071-ТЕ-14 (надалі – договір поставки природного газу).

У п. 2.1 договору визначено, що загальна сума боргу, який підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 цього договору, складає 5141904,25 грн. станом на 31.03.2012 р., що підтверджується актом звірки розрахунків.

Згідно з п. 2.2 договору боржник зобов’язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1 цього договору, шляхом сплати зобов’язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі – графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що зобов’язання боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів у термін та сумі, встановлених у п. 2.2 цього договору на відповідний місяць.

Сторони погодили в п. 2.5 договору, що у випадку, якщо у боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

У п. 5.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30 квітня 2022 року, а в частині виконання зобов’язань за договором – до їх повного здійснення.

Згідно з п. 5.2 договору цей договір може бути достроково припинений у разі дострокової сплати боржником реструктуризованої суми основного боргу перед кредитором.

Як вказує позивач, станом на 01.10.2017 р. заборгованість за договором реструктуризації складає 342793,60 грн. за період з лютого по вересень 2017 року, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 342 793,60 грн., пеню в сумі 35124,61 грн., штраф у розмірі 23995,96 грн., інфляційні втрати в сумі 16596,65 грн., 3% річних в сумі 4807,33 грн.

Відповідно до графіку погашення заборгованості, визначеного в п. 2.2 договору, у спірному періоді (з лютого по вересень 2017 року) відповідач мав сплачувати платежі в сумі 42 849,20 грн. щомісячно у такі строки: до 28.02.2017 р., до 31.03.2017 р., до 28.04.2017 р., до 31.05.2017 р., до 30.06.2017 р., до 28.07.2017 р., до 31.08.2017 р., до 29.09.2017 р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 2.2 договору відповідач не сплачував щомісячні платежі в сумі 42 849,20 грн. за період з лютого по вересень 2017 року згідно графіку погашення заборгованості, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 342793,60 грн.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивач надав суду акт звірки розрахунків з відповідачем від 29.11.2017 р., в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості за договором №14/12-216 станом на 31.10.2017 р. в розмірі 2699499,85 грн., що урахуванням залишку платежів майбутніх періодів на суму 2356706,25 грн. (54 платежі по 42 849,20 грн. з жовтня 2017 року по березень 2022 року та платіж на суму 42 849,45 грн. за квітень 2022 року) свідчить про те, що борг за спірний період на суму 342793,60 грн. відповідачем не сплачений (2699499,85 грн. - 2356706,25 грн. = 342793,60 грн.).

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості або заперечень проти позову.

За таких обставин суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 342793,60 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 3.4 договору за прострочення виконання зобов’язань, вказаних у п. 2.2 цього договору, боржник зобов’язується сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

За порушення строків розрахунків позивач нарахував на підставі п. 3.4 договору на суму кожного простроченого платежу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 28.02.2017 р. по 01.12.2017 р. в загальному розмірі 35 124,61 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 35 124,61 грн. визнані судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення сплати боргу понад 30 днів позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на підставі п. 3.4 договору штраф у розмірі 7% від суми прострочених платежів за лютий-вересень 2017 року, що складає 23 995,96 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 23 995,96 грн. визнані судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня по жовтень 2017 року в сумі 16 596,65 грн. та 3% річних за період з 28.02.2017 р. по 01.12.2017 р. в сумі 4807,33 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз’яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи з наведеного роз’яснення, при розрахунку інфляційних втрат слід враховувати заборгованість на кінець місяця, в якому мав бути здійснений платіж, та помножити її середній індекс інфляції за наступні повні місяці, в яких існувало прострочення, в межах періоду розрахунку інфляційних втрат.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних і визнав вимоги по їх стягнення обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 349,77 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись 219, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольські теплові мережі” (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, буд. 61, ідентифікаційний код 05541114) на користь дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) основний борг в сумі 342 793,60 грн. (триста сорок дві тисячі сімсот дев’яносто три грн. 60 коп.), пеню в сумі 35 124,61 грн. (тридцять п’ять тисяч сто двадцять чотири грн. 61 коп.), штраф у сумі 23 995,96 грн. (двадцять три тисячі дев’ятсот дев’яносто п’ять грн. 96 коп.), інфляційні втрати в сумі 16 596,65 грн. (шістнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто шість грн. 65 коп.), 3% річних в сумі 4 807,33 грн. (чотири тисячі вісімсот сім грн. 33 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 6 349,77 грн. (шість тисяч триста сорок дев’ять грн. 77 коп.).

Видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 лютого 2018 року.

Суддя О.В.Федорова