Рішення № 72041502, 11.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018

Справа № 910/6212/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за первісним позовом Приватного малого підприємства "Інтерсі"

до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"

про стягнення 2 726 871 грн 85 коп.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"

до Приватного малого підприємства "Інтерсі"

про стягнення 2 841 554 грн 00 коп.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з’явились

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Приватного малого підприємства "Інтерсі" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення 2 726 871 грн 85 коп. за договором на виконання робіт № 545 від 28.08.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договір на виконання робіт № 545 від 28.08.2014 не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати виконаних позивачем робіт, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 1 134 349 грн 00 коп. Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання позивачем нараховано 583 698 грн 11 коп. інфляційних втрат та 1 008 824 грн 74 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6212/17, розгляд справи призначено на 22.05.2017.

16.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

22.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017, на задоволення клопотань сторін про відкладення розгляду справи, керуючись статтями 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 24.07.2017.

01.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

21.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 порушено провадження у справі № 910/6212/17 та прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" до Приватного малого підприємства "Інтерсі" про стягнення збитків у розмірі 3 483 440 грн 00 коп. за договором на виконання робіт № 545 від 28.08.2014 для спільного розгляду з первісним позовом Приватного малого підприємства "Інтерсі" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 2 726 871 грн 85 коп. за договором на виконання робіт № 545 від 28.08.2014, розгляд справи призначено на 11.09.2017.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із прийняттям до розгляду зустрічного позову для спільного розгляду з первісним у судовому засіданні 24.07.2017 оголошено перерву до 11.09.2017.

08.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

11.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічний позов.

11.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України на задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 11.09.2017 оголошено перерву до 21.09.2017.

12.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

21.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.

21.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла заява про недопустимі сфальшовані докази.

21.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 2 841 554 грн 00 коп. збитків (втраченої вигоди).

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України на задоволення клопотань сторін про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 21.09.2017 оголошено перерву до 23.10.2017.

22.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли пояснення та заперечення на відзив.

09.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

20.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли документи.

23.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли пояснення.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для забезпечення рівності прав сторін у судовому засіданні 23.10.2017 оголошено перерву до 27.11.2017.

01.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

23.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли додаткові докази.

27.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 розгляд справи відкладено на 11.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2017, на підставі пункту 9 частини 1 розділу XI перехідних положень та статті 182 Господарського процесуального кодексу України, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.01.2018.

Представники сторін в судове засідання 11.01.2017 не з’явились клопотання про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго" (замовник за договором) та Приватним малим підприємством "Інтерсі" (підрядник за договором) укладено договір на виконання робіт № 545 (далі – договір), відповідно до умов якого підрядник зобов’язується виконати на свій ризик Комплекс робіт з відновлення залізничних колій шляхів перекочування трансформаторів "світлового двору" Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго"; з переміщення та завантаження блочного трансформатора ТЦ 1000000/330-69У1 зав.№93308 на залізничний транспортер ТСЧ-400, Вуглегірська ТЕС; розвантаження блочного трансформатора ТЦ 1000000/330-69У1 зав.№93308 в комірці 17Т блоку №7 Словянської ТЕС; шеф послуги (надалі-роботи), відповідно до технічного завдання (додаток № 2 до договору) та договірної ціни (додаток № 3 до договору), а замовник – прийняти і оплатити роботи.

Відповідно до пункту 3.2 договору ціна договору становить 4 999 945 грн 00 коп.

Розрахунки за роботи проводяться в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору (пункт 4.2. договору).

Згідно з пунктом 4 додатку № 1 до договору розрахунки з підрядником здійснюються в такому порядку: попередня оплата у розмірі 40% загальної вартості робіт, що складає 1 999 978 грн 00 коп. здійснюється після набрання чинності договору. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт на протязі 07 (семи) календарних днів з моменту підписання акту.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що приймання виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання сторонами двостороннього акту приймання виконаних робіт по формі узгодженої сторонами та приведеною у додатку № 4 до даного договору. Акт приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику на розгляд і підписання до 1-го числа місяця, що йде за звітним, після чого замовник зобов’язаний підписати зазначений акт або повідомити підрядника про причини відмови від підписання. Остаточний строк узгодження акту – до 5-го числа місяця, що йде за звітним.

Роботи за цим договором вважаються переданими замовнику з дати підписання сторонами відповідного акту приймання виконаних робіт (пункт 5.6 договору).

Відповідно до пункту 11.1 договору та пунктів 13, 14 додатку № 1 до договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 28.11.2014, даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 15.02.2015.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору на виконання робіт № 545 від 28.08.2014 позивачем було виконано роботи, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками печаток підприємств актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт за жовтень 2014 року на суму 404 976 грн 00 коп., актом № 2 здачі-приймання виконаних робіт за січень 2015 року на суму 1 430 103 грн 00 коп. та актом № 3 здачі-приймання виконаних робіт за січень 2015 року на суму 224 270 грн 00 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати виконаних робіт, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за виконанні роботи у розмірі 1 134 349 грн 00 коп., що також не було спростовано та визнається відповідачем, про що свідчать підписані між сторонами акти звірки взаємних розрахунків № 5 станом на 01.03.2015 та № 21/1 станом на 30.11.2016

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки не входять в предмет доказування у даному спорі.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов’язку з оплати виконаних робіт, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 134 349 грн 00 коп. заборгованості за договором на виконання робіт № 545 від 28.08.2014 підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 583 698 грн 11 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 09.02.2015 по 15.03.2017, та 1 008 824 грн 74 коп. пені, нарахованої за період прострочення з 09.02.2015 по 15.08.2017.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 7.5. договору за порушення строків оплати за виконані роботи Замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за цим договором не припиняється через шість місяців з моменту, коли зобов’язання мало були виконане, продовжується до повного належного виконання (пункту 7.8 договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.5 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту неналежного виконання грошового зобов’язання за договором на виконання робіт № 545 від 28.08.2014, вимоги позивача про стягнення з відповідача 583 698 грн 11 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 09.02.2015 по 15.03.2017, та 1 008 824 грн 74 коп. пені, нарахованої за період прострочення з 09.02.2015 по 15.08.2017, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Суд, розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) прийшов до висновку про відмову в його обґрунтованості з огляду на наступне.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилаючись на частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частину 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (ред. з 06.11.1991 до 15.12.2017) зазначає про відсутність вини у діях відповідача, що призвели до виникнення заборгованості за договором на виконання робіт № 545 від 28.08.2014.

Відповідно до пункту 9 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (ред. з 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Як вбачається з норм Господарського процесуального кодексу України в редакції затвердженій Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017, № 2147-VIII, не передбачено права чи обов’язку господарського суду, при прийнятті рішення, зменшувати розмір штрафних санкцій (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, судом встановлено, що розмір пені не перевищує розмір суми збитків, що відповідно до висновку Верховного Суду України, є сумою, на яку нараховано неустойку, а також відповідачем не доведено наявності інших обставин, які мають істотне значення, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки з урахуванням ступеню виконання зобов'язання та поведінку винної сторони.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" до Приватного малого підприємства "Інтерсі" про стягнення 2 841 554 грн 00 коп. збитків (втраченої вигоди) завданих неналежним виконанням зобов’язань за договором на виконання робіт № 545 від 28.08.2014, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" посилається на те, що Приватне мале підприємство "Інтерсі", як підрядник за договором на виконання робіт № 545 від 28.08.2014 належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання щодо виконання робіт у строк встановлений договором на виконання робіт № 545 від 28.08.2014, у зв’язку з чим Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго" були понесені збитки у вигляді втраченої вигоди у розмірі 2 841 554 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пунктом 1 частини 2 статті 22 Господарського кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов’язання.

Частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Суд зазначає, що пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі відсутності порушення його прав.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті позивачем заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби відповідачем при здійсненні ним своїх повноважень не було прийнято незаконне рішення. Нічим не підтверджені розрахунки позивача про можливі доходи до уваги братися не повинні. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється позивачем. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність позивача обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 1.2 договору роботи повинні бути виконані у строки, зазначені у додатку № 1 до договору. В разі відсутності в додатку № 1 строку виконання робіт, роботи виконуються протягом строку дії договору.

Згідно з пунктом 10 додатку № 1 до договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 28.11.2014, строк виконання робіт: до 31.01.2015.

Положеннями пункту 1.3 договору визначено, що підрядник зобов’язаний виконати роботи, визначені договором, із своїх матеріалів і своїми засобами, при цьому, підрядник відповідає за якість використаних ним матеріальних ресурсів.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, у встановлений договором строк - до 31.01.2015 підрядником частково виконані зобов’язання за договором, а саме виконані роботи з відновлення залізничних колій шляхів перекочування трансформаторів "Світлового двору" Вуглегірської ТЕС "ПАТ "Центренерго" (акт № 1 від 15.10.2014); переміщення та завантаження блочного трансформатора ТЦ 1000000/3 З 0-69У1 на залізничний транспортер ТСЧ-400 на Вуглегірській ТЕС (акт № 2 від 30.01.2015); розвантаження блочного трансформатора ТЦ 1000000/330-69У1 з залізничного транспортера ТСЧ-400 на Слов’янській ТЕС (акт № 3 від 30.01.2015).

Проте, підрядником в порушення умов договору не виконані передбачені договором роботи згідно з пунктами 16 - 43 Технічного завдання (додатку № 2 до договору), зокрема, не виконані ремонтні роботи та встановлення трансформатора в комірці 17Т (пункт 35 додатку до договору), що також не було спростовано відповідачем, оскільки відповідачем не надано суду доказів належного виконання робіт за договором у визначений сторонами строк.

Відповідно до пункту 2.2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" предметом діяльності товариства є виробництво електричної енергії. До складу Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" входять структурні одиниці Слов’янська теплова електрична станція та Старобешівська теплова електрична станція.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії; постачанням електричної енергії; розподілом електричної енергії; оптовим постачанням електричної енергії.

Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" на підставі ліцензії на виробництво електроенергії, виданої НКРЕ, здійснює виробництво електричної енергії, є стороною договору між членами оптового ринку електроенергії України.

Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго", відповідно до статті 15 Закону України "Про електроенергетику", на підставі договору купівлі-продажу електроенергії від 31.08.1999 № 70/01-ЕР продає всю вироблену електроенергію Державному підприємству "Енергоринок", яке є оптовим постачальником електричної енергії, стороною договору між членами оптового ринку електроенергії України. Тариф на електричну енергію, що продається, затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Прямим та безпосереднім наслідком невиконання відповідачем робіт, передбачених договором, у встановлений строк до 31.01.2015, була затримка пуску в роботу блоку № 7 Слов’янської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго", що завдало Публічному акціонерному товариству "Донбасенерго" збитків (втраченої вигоди).

Виконання робіт, передбачених договором, було необхідною умовою поновлення виробництва електричної енергії блоком № 7 Слов’янської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" та отримання прибутку від продажу електроенергії на оптовому ринку електроенергії України.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Державного підприємства "Енергоринок" від 20.07.2017 № 01/31-8229, Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" власним силами завершило роботи та поновлено роботу енергоблоку 27.03.2015 о 13-00.

Внаслідок порушення зобов’язань Приватним малим підприємством "Інтерсі" за договором на виконання робіт № 545 від 28.08.2014 Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" не виробило плановий обсяг електричної енергії у лютому-березні 2015 року в кількості 441 000 МВт*год та не здійснило продаж (корисний відпуск) електроенергії в обсязі 390 900 МВт*год, та втратило вигоду (прибуток) від реалізації електроенергії в розмірі 2 841 554 грн 00 коп., що підтверджується звітом про розмір збитків у формі втраченої вигоди за договором від 28.08.2014 № 545 між ПАТ "Донбасенерго" та ПМП "Інтерсі".

У разі належного виконання Приватним малим підприємством "Інтерсі" зобов’язань за договором в строк до 31.01.2015, енергоблок № 7 Слов’янської ТЕС мав бути підключений до мережі та розпочати виробництво електроенергії починаючи з лютого 2015 року.

Державне підприємство "Енергоринок" на підставі договору між членами оптового ринку електроенергії України виконує функції розпорядника системи розрахунків оптового ринку електроенергії та зобов’язано на підставі пункту 5.3 Правил оптового ринку електроенергії, які є невід’ємною частиною договору між членами оптового ринку електроенергії України (згідно з статтею 15 Закону України "Про електроенергетику"), надавати виробникам електроенергії (у т.ч. ПАТ "Донбасенерго") графіки навантаження енергоблоків на кожну добу. Той факт, що у разі готовності енергоблоку № 7 Слов’янської ТЕС до роботи в лютому-березні 2015 року з боку Державного підприємства "Енергоринок" був би заданий Публічному акціонерному товариству "Донбасенерго" графік навантаження енергоблоку, що підтверджується листом Державного підприємства "Енергоринок" від 20.07.2017 № 01/31- 1229.

Твердження відповідача за зустрічним позовом, викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву, щодо повідомлення замовника за договором, листами № 355 від 04.11.2014 та № 390 від 22.12.2014, про можливе порушення строків, у зв’язку з діями та бездіяльністю замовника (прострочення оплати), що є підставою позбавлення замовника права на відшкодування збитків згідно з частиною 3 статті 226 Господарського кодексу України, не приймаються судом до уваги, оскільки пунктом 1.3. договору сторони визначили, що підрядник зобов’язаний виконати роботи зі своїх матеріалів і своїми засобами. Таким чином, прострочення замовником оплати авансу та виконаних робіт за договором не можуть бути підставою для порушення строків виконання робіт.

Крім того, суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів направлення (отримання) замовнику вказаних листів.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що наявний причинний зв'язок між протиправною поведінкою (невиконання робіт, передбачених договором, у встановлений строк) та збитками (втрачена вигода), суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги про стягнення з відповідача 2 841 554 грн 00 коп. збитків у формі неодержаних доходів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

З огляду на задоволення первісного (2 726 871 грн 85 коп. (1 134 349 грн 00 коп. основний борг + 583 698 грн 11 коп. інфляційні втрати + 1 008 824 грн 74 коп. пеня) та зустрічного (2 841 554 грн 00 коп. збитки) позовів суд проводить зустрічне зарахування таких сум, у зв’язку з чим з Приватного малого підприємства "Інтерсі" на користь Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" підлягає стягненню 114 682 грн 15 коп. різниці між задоволеними сумами.

Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про розстрочку виконання рішення з огляду на проведене зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст. 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов Приватного малого підприємства "Інтерсі" до Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення 2 726 871 грн 85 коп., в тому числі: 1 134 349 грн 00 коп. заборгованості, 583 698 грн 11 коп. інфляційних втрат та 1 008 824 грн 74 коп. пені, задовольнити повністю.

2. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" до Приватного малого підприємства "Інтерсі" про стягнення збитків у розмірі 2 841 554 грн 00 коп. задовольнити повністю.

3. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

4. Стягнути з Приватного малого підприємства "Інтерсі" (65044, Одеська обл., місто Одеса, Французький бульвар, будинок 33, ідентифікаційний код 19050986) на користь Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34А, ідентифікаційний код 23343582) 114 682 (сто чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн 15 коп. збитків та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 23 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 06.02.2018

Суддя Н.Б. Плотницька