Рішення № 72041351, 02.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2018

Справа № 906/1039/17

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом

Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., місто Житомир, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 48)

до

про

Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ, будинок 8) в особі Житомирської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (10020, м. Житомир, Богунський район, проспект Миру, б. 21-А)

стягнення заборгованості в розмірі 86 436,86 грн.

Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (надалі також - «Позивач») звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» в особі Житомирської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 86 436,86 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 20.08.2013 року між Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (Виконавець) та Державною установою «Інститут охорони ґрунтів України» (Споживач) було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №140, відповідно до умов якого Виконавець зобов’язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а Споживач зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він надав послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води у період з листопада 2014 року по березень 2015 року, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за надані послуги. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов’язань у останнього утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради в розмірі 86 436 грн. 86 коп.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.11.2017 порушено провадження у справі № 906/1039/17, розгляд справи призначено на 12.12.2017.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.12.2017 справу № 906/1039/17 за позовом Комунального підприємства “Житомиртеплокомуненерго” Житомирської міської ради до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення заборгованості в розмірі 86 436,86 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

29.12.2017 матеріали зазначеного позову надійшли до Господарського суду міста Києва.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2018 року прийнято до провадження справу, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.01.2018 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 09.01.2018 року уповноваженим особам Позивача та Житомирської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України ухвали суду від 02.01.2018 року, поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» є 04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ, будинок 8.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 906/1039/17 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

20.08.2013 року між Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (Виконавець) та Державною установою «Інститут охорони ґрунтів України» (Споживач) було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №140, відповідно до умов якого Виконавець зобов’язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а Споживач зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Розділом 2 Договору Сторони визначили тарифи на послуги.

Відповідно до п.3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

1) споживачі – госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань Споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим;

2) споживачі – бюджетні установи можуть проводити попередню оплату до 25 числа поточного місяця у розмірі 100% від очікуваного споживання наступного місяця.

Згідно з п.3.6 Договору не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Неотримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов’язку оплати по цьому Договору.

Цей Договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання. (п.10.1 Договору)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що на виконання умов Договору він надав послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води у період з листопада 2014 року по березень 2015 року, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за надані послуги. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов’язань у останнього утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради в розмірі 86 436 грн. 86 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №140 від 20.08.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №140 від 20.08.2013 року Позивач у період з листопада 2014 року по березень 2015 року надав послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що підтверджується рахунками з надання послуг на загальну суму в розмірі 151 926 грн. 54 коп., проте Відповідач здійснив лише часткову оплату за надані послуги у загальному розмірі 65 489 грн. 68 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень №7 від 12.02.2015 р. на суму 776 грн. 68 коп., №4 від 06.02.2015 р. на суму 17323 грн. 32 коп., №470 від 26.12.2014 р. на суму 10485 грн. 05 коп., №438 від 08.12.2014 р. на суму 28617 грн. 72 коп., №417 від 14.11.2014 р. на суму 8286 грн. 91 коп.

Відповідно до п.3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

1) споживачі – госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань Споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим;

2) споживачі – бюджетні установи можуть проводити попередню оплату до 25 числа поточного місяця у розмірі 100% від очікуваного споживання наступного місяця.

Суд зазначає, що строк виконання Відповідачем грошового зобов’язання щодо оплати наданих послуг відповідно до умов Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №140 від 20.08.2013 року та ст. 530 Цивільного кодексу України на момент розгляду даної справи судом настав.

Таким чином, заборгованість Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» в особі Житомирської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» перед Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради за Договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №140 від 20.08.2013 року становить 86 436 грн. 86 коп., що також підтверджується довідкою заборгованості Відповідача станом на 12.12.2017 року, наданою Позивачем.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Комунальному підприємству «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради в розмірі 86 436 грн. 86 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 86 436 грн. 86 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» в особі Житомирської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради підлягає стягненню заборгованість у розмірі 86 436 грн. 86 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 – 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (61001 04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 25835792) в особі Житомирської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (10020, м. Житомир, Богунський район, проспект Миру, б. 21-А) на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., місто Житомир, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 48, Ідентифікаційний код юридичної особи 35343771) заборгованість у розмірі 86 436 (вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять шість) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 лютого 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин