Рішення № 72041279, 31.01.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/121/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2018 Справа № 908/2587/17

Суддя Федорова Олена Владиславівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу при секретарі Рикун А.В.

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47-А)

про стягнення грошових коштів.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-65 від 14.04.2017 р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 19.12.2017р. надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача – публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» про стягнення 109.214,39 грн., які складаються з: 96.643,41 грн. 3% річних та 12.570,98 грн. інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов’язання в рамках договору купівлі-продажу природного газу № 13-197-Н від 04.01.2013 р.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2017р. позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2017р. порушено провадження у справі №908/2587/17, присвоєно справі номер провадження 28/121/17, судове засідання призначено на 15.01.2018р.

В судовому засіданні 15.01.2018р. суддею оголошено, що з 15.12.2017р. господарськими судами здійснено перехід на нову редакцію Господарського процесуального кодексу України, а тому розгляд даної справи суд здійснює за правилами загального позовного провадження відповідно до норм чинного ГПК України.

В судовому засіданні 15.01.2018р. закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті на 31.01.2018р. о/об 10 год. 30 хв.

Судове засідання 31.01.2018р. відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв’язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити. Позов обґрунтовано ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Через канцелярію суду надані пояснення (вх. № 08-08/2117/18 від 31.01.2018 р.) стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких відповідач проти наявності порушення виконання грошового зобов’язання за договором не заперечує. Причиною порушення строків оплати зазначив несплату населенням спожитого природного газу та неповне державне фінансування програм субсидування населення. Позовні вимоги визнав в повному обсязі.

В судому засіданні 31.01.2018 р. судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз» (покупець, відповідач у справі) 04.01.2013 р. уклали договір № 13-197-Н купівлі-продажу природного газу (надалі – договір).

До вказаного Договору сторонами під час його дій укладалися додаткові угоди №№ 1-10.

Відповідно до п 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі – газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (далі – споживачі покупця).

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві у 2013 року газ в обсязі до 89100,000 тис. куб м, в тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м):

- січень 2013 р. – 16000,000 тис. куб. м.,

- лютий 2013 р. – 19100,000 тис. куб. м.,

- березень 2013 р. – 13500,000 тис. куб. м.,

- квітень 2013 р. – 5500,000 тис. куб. м.,

- травень 2013 р. – 1400,000 тис. куб. м.;

- червень 2013 р. – 1300,000 тис. куб. м.;

- липень 2013 р. – 1300,000 тис. куб. м.;

- серпень 2013 р. – 1300,000 тис. куб. м.;

- вересень 2013 р. – 1500,000 тис. куб. м.;

- жовтень 2013 р. – 4000,000 тис. куб. м.,

- листопад 2013 р. – 10000,000 тис. куб. м.,

- грудень 2013 р. – 14200,000 тис. куб. м.

Умовами пунктів 3.1., 3.3., 3.4. договору сторони визначили, що продавець передає покупцю газ у загальному потоці газу: у разі передачі газу власного видобутку – у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу у газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути покупцеві однин примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 4.1. договору кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або за нормами споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1996 року № 619, у разі використання газу побутовими споживача за відсутності в них газових лічильників.

Умови щодо визначення ціни газу викладені в розділі 5 Договору, зокрема в п. 5.1.- 5.5. Так, п. 5.1. Договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Додатковими угодами №№ 1, 2 4, 5 вносились зміни до п. 5.2. Договору, який визначає ціну газу , а саме:

« 5.2. Ціни за 1000 куб. м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (4%), тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом з 01 червня 2014 становлять:

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2 500 куб. м на рік;

- при наявності газових лічильників 469,1346 гривень за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 555,6731 "гривень за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6 000 куб. м на рік:

- при наявності газових лічильників 1029,2308 гривень за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 1171,0577гривень за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 6 000 куб, м на рік;

- при наявності газових лічильників 2517,2115 гривень за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 2810,4808 гривень за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням для приготування їжі та/або підігріву води у багатоквартирних будинках:

- при наявності газових лічильників 543,6538 гривень за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 637,4038 гривень за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20%.»

Згідно з п. 5.4. договору загальна сума вартості природного газу за договором становить – 29 473 362,01 грн., крім того ПДВ – 20%, усього з ПДВ – 35 368 034,41 грн.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони узгодили в розділі 6 Договору. Так, відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Умовами п. 9.2. договору сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Згідно з п. 11 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Позивач, у відповідності до умов договору, протягом березня 2013 р. - червень 2015 р. передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 138.815.908,25 грн., про що свідчать акти приймання-передачі (арк.с. 50-80).

Відповідач зобов’язання щодо своєчасної оплати фактично отриманого газу за вказаний позивачем період, як то встановлено в п. 6.1 договору, не виконав, що стало підставою для нарахування позивачем компенсаційних санкції у відповідності ст. 625 ЦК України, а також звернення з позовом до суду за їх стягненням.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Спеціальним законом, що регулює відносини сторін є Закон України «Про ринок природного газу» № 329-VIІІ від 09.04.2015 року.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» передбачений обов’язок споживача природного газу, а саме: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо своєчасної оплати за фактично прийнятий природний газ, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та визнаний відповідачем.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 96.643,41 грн. за період з 20.01.2015 р. по 25.10.2015 р. та інфляційні втрати у розмірі 12.570,98 грн. за період з червня 2015 р. по вересень 2015 р. включно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 96.643,41 грн. 3% річних за період з 20.01.2015 р. по 25.10.2015 р. та 12.570,98 грн. інфляційних втрат за період прострочення червня 2015 р., вересень 2015 р. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Доказів належного виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13-197-Н від 04.01.2013 р. в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу за вказаний позивачем період, безпідставного або невірного нарахування компенсаційних санкцій або оплати 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини визнав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 629, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 12, 13 Закону України «Про ринок природного газу», ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 47-А, ідентифікаційний код 05535349) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 96.643,41 грн. (дев’яносто шість тисяч шістсот сорок три грн. 41 коп.) 3% річних, 12.570,98 грн. (дванадцять три п’ятсот сімдесят грн. 98 коп.) інфляційних втрат, 1.638,22 грн. (одну тисячу шістсот тридцять вісім грн. 22 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2018 року.

Суддя О.В. Федорова