Рішення № 72041209, 24.01.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2018м. ДніпроСправа № 904/9108/17

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-АЛЬЯНС"

про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі: Сліпченко С.В.

Представники:

Позивача: Іванова С.О., довіреність № 5383-К-О від 20.03.17 р.

Відповідача: Кузьменко В.С., довіреність № 636 від 04.08.17 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить визнати недійсним договір про внесення змін від 13.12.16р., до кредитного договору № DNHSLON06920 від 28.10.16р.

Позовні вимоги мотивовані перевищенням Першим Заступником Голови Правління Банку ОСОБА_3 повноважень, наданих довіреністю № 3997-К-Н-Н від 28.09.15р., при підписанні з Відповідачем договору від 13.12.16р. про внесення змін до кредитного договору № DNHSLON06920 від 28.10.16р.

14.11.17р. Відповідач подав до суду клопотання про витребування у Позивача доказів: копію кредитної документації (справи) ТОВ "ПРИВАТ-АГРО-АЛЬЯНС" за кредитним договором № DNHSLON06920 від 28.10.16р. для долучення до матеріалів справи та оригінал для огляду в судовому засіданні.

Відповідач позову заперечує у повному обсязі, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що оспорюваний Позивачем договір від 13.12.16р. про внесення змін до кредитного договору № DNHSLON06920 від 28.10.16р. від імені банку підписаний одним із керівників банку - Першим Заступником Голови Правління Банку - Керівником корпоративного vip-бізнесу, бізнесу великих і vip-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_3. Відповідач зазначає, що, у даному випадку, повноваження ОСОБА_3 визначені не лише довіреністю, на яку є посилання в преамбулі договору від 13.12.16р., а й п. 9.4.6.2. Статуту банку, яким передбачено право Першого Заступника Голови Правління в межах суми, еквівалентної 400 000,00 доларів США, вчиняти правочини (укладати договори, угоди, підписувати контракти, у тому числі й зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном Банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж: 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту 9.3.3. цього Статуту. Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням Голови Правління, Наглядової Ради або загальних зборів, з урахуванням вищевказаних обмежень". Окрім цього, Протоколом № 43 засідання Наглядової Ради Позивача від 05.08.16р. прийнято рішення: "На підставі п.п. 25 п.п. 9.3.3. п. 9.3. Розділу 9 Статуту Банку встановити на період з 05.08.16р. по 31.12.19р. (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів Банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших Заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном Банку, а також: на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до Банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця, в зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління Банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину)". Згідно Окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.2015р. розмір активів Позивача складав 258 611 000 000,00 грн. Вказана інформація опублікована на офіційному сайті Позивача, а також опублікована в офіційному виданні "Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку" №155 (2409) від 16.08.16 р. Також Відповідач зазначає, що 10% від розміру активів Позивача станом на 31.12.15р. складає 25 861 000 000,00 грн. Відтак, перший заступник Голови Правління - ОСОБА_3, станом на день укладення Договору від 13.12.16р. мав право вчиняти угоди (правочини) щодо рухомого та нерухомого майна Банку з лімітом повноважень - 25 861 000 000,00 грн., що є в межах суми Кредитного договору № DNHSLON06920 від 28.10.16р., до якого внесено зміни Договором від 13.12.16р.

Крім того, укладення Договору про внесення змін до Кредитного договору № DNHSLON06920 від 28.10.16р. та надання повноважень першому заступнику Голови Правління ОСОБА_3 для підписання цього Договору від імені банку погоджено з Кредитним комітетом Позивача. Таким чином, підписантом від імені Позивача не перевищено повноважень. Окрім цього, за довіреністю від 28.09.15р., яка є доказом на обґрунтування заявленого позову, ОСОБА_3 мав право "Укладати угоди,........та інші угоди із суб'єктами підприємницької діяльності, бюджетними, громадськими та іншими підприємствами, установами, організаціями". Тобто, за повноваженнями зазначеними у вказаній довіреності ОСОБА_3 мав повноваження на укладення будь-яких угод, якими не визначаються ліміти - розмір грошових коштів.

Оспорюваним Договором від 13.12.16р. не змінювався ліміт кредиту, встановлений основним Договором від 28.10.16р., усі внесені зміни не стосувалися лімітів (розміру зобов'язань Банку), у зв'язку із чим, виходячи з п. 5 Довіреності, ОСОБА_3 мав необхідний обсяг повноважень на укладення (підписання) договору про внесення до Кредитного договору змін, суть яких не стосується ліміту (розміру) кредиту.

У поясненнях на відзив Відповідача, Позивач заперечує доводи Відповідача та зазначив про наявність підстав для визнання недійсним договору від 13.12.16р. про внесення змін до кредитного договору № DNHSLON06920 від 28.10.16р. згідно зі ст. 203, 2015 ЦК України, оскільки угода суперечить вимогам ст. 92, 161, 241, 509, 627 ЦК України, зокрема не відповідає принципам розумності та справедливості, в частині звуження прав Позивача і обов'язків Відповідача й укладена особою, яка не мала на те відповідних повноважень та в наступному не була схвалена банком, що підтверджується активними діями банку щодо оскарження договору про внесення змін.

27.12.17р. Відповідачем подано заперечення проти відповіді на відзив, у якому позов заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Від Позивача надійшли пояснення на заперечення Відповідача проти відповіді на відзив, позовні Позивач вимоги підтримує з підстав, викладених у позові.

Відповідачем надано заперечення на пояснення на заперечення проти відповіді на відзив, у яких він позов заперечує з наведених вище підстав.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.16р. сторонами укладено Кредитний договір №DNHSLON06920 (далі Кредитний договір).

Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (п. А 1 Кредитного договору).

Згідно з п. А 2 Кредитного договору, ліміт цього Договору 190 000 000,00 грн., у тому числі на наступні цілі: в розмірі 190 000 000,00 грн. на реструктуризацію діючих кредитів шляхом рефінансування з частковою зміною валюти кредитування на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п. 2.1.5., 2.2.12 цього Договору, для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними в п. 2.1.1. Договору, на сплату судових витрат, передбачених п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8. цього Договору.

Відповідно до п.А.3 Кредитного договору, термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до Договору). Згідно зі ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із значенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, термін повернення кредиту встановлюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до Договору).

13.12.16р. сторонами укладено договір про внесення змін до Кредитного договору № DNHSLON06920 від 28.10.16р. (далі Договір про внесення змін), яким зміст Кредитного договору було викладено у новій редакції, та виключено умови щодо прав банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання останнім зобов'язань за Кредитним договором; щодо форми відсоткової ставки та порядку її зміни; щодо права банку на договірне списання коштів з рахунків позичальника в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором; щодо черговості зарахування коштів на погашення заборгованості; щодо порядку зміни та розірвання кредитного договору; змінено строки нарахування неустойки за порушення умов договору та строки позовної давності; в повному обсязі було виключено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Як вбачається з преамбули спірного Договору про внесення змін, від імені Позивача його підписав Перший Заступник Голови Правління Банку - Керівник корпоративного VIP-Бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" - ОСОБА_5, який діяв на підставі Довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.15р., посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Н.С. Каримовою 28.09.15р. за реєстром № 2699.

Пунктом 1 вказаної довіреності ОСОБА_3 уповноважений на укладання кредитних договорів, договорів на придбання майна, майнових прав та інших договорів (угод), пов'язаних із розміщенням коштів, за якими ПАТ КБ "Приватбанк" приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угод про забезпечення ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750 000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч) доларів США або еквівалента вищеназваної суми у будь-якій валюті за курсом Національного банку України на дату укладання угоди.

Позивач наполягає, що Договір про внесення змін укладено ОСОБА_3 з перевищенням повноважень, наданих йому ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі довіреності № 3997-К-Н-Н від 28.09.15р., а саме: було укладено угоду, сума якої перевищила 750 000,00 доларів США або еквівалентну вищеназваної суми у будь-якій валюті за курсом Національного банку України на дату укладання угоди, оскільки, сума спірної угоди складає 190 000 000,00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 13.12.16р. становило 6 113 607, 09 доларів США. Тобто, Договір про внесення змін підписано від імені банку особою, яка не мала достатнього обсягу повноважень на вчинення таких дій, що є недотриманням ст. 203 ЦК України та підставою для визнання Договору про внесення змін недійсним в судовому порядку.

Однак, на засіданні Наглядової Ради ПАТ КБ "Приватбанк" від 05.08.16р., оформленого протоколом № 43, прийнято рішення:

"На підставі п.п. 25 п.п. 9.3.3. п. 9.3. Розділу 9 Статуту Банку встановити на період з 05.08.2016р. по 31.12.2019р. (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів Банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном Банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до Банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця, в зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління Банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину)".

Відповідно до окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.15р. розмір активів ПАТ КБ "Приватбанк" становив 258 611 000 000,00 грн. Вказана інформація опублікована на офіційному сайті ПАТ КБ "Приватбанк": https://static.privatbank.ua/files/sud/ PB_GROUP_REPORT_Ua_Cy_UKR%20final%20signed.pdf.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією нормою визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, що кореспондується зі ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абзацу 1 ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статей 2, 80, 91, 92 ЦК України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч.1 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до керівників банку віднесено: голову, його заступників та членів ради банку, голову, його заступників та членів правління банку, головного бухгалтера, його заступників, керівників відокремлених підрозділів банку.

Частиною 10 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватись вимог законодавства, положень статуту та інших документів.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ст. 524 ЦК України).

Статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи Сторін, проаналізувавши обставини справи, суд не приймає позицію й доводи Позивача, а погоджується з доводами Відповідача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що оспорюваний Договір про внесення змін від імені банку підписано Першим Заступником Голови Правління Банку - Керівником корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_3 У даному випадку, повноваження ОСОБА_3 визначені, як довіреністю, посилання на яку викладено в преамбулі Договору про внесення змін, так і Статутом банку, оскільки посада останнього належить до керівників банку в розумінні ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Окрім цього, відповідно до п. 9.4.6.2 Статуту ПАТ КБ "Приватбанк", у редакції на день вчинення оспорюваного договору, Перші Заступники Голови Правління в межах суми, що еквівалентна 400 000,00 доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном Банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж: 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену пунктом 25 пункту 9.3.3 Статуту.

Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням Голови Правління, Наглядової Ради або загальних зборів, з урахуванням вищевказаних обмежень.

Протоколом № 43 засідання Наглядової Ради ПАТ КБ "Приватбанк" від 05.08.16р. прийнято рішення:

"На підставі п.п. 25 п.п. 9.3.3. п. 9.3. Розділу 9 Статуту Банку встановити на період з 05.08.2016р. по 31.12.2019р. (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів Банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном Банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до Банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця, в зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління Банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину)".

Відповідно до окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.15р. розмір активів ПАТ Комерційного банку "Приватбанк" становив 258 611 000 000,00 грн. Вказана інформація опублікована на офіційному сайті ПАТ КБ "Приватбанк": https://static. privatbank.ua/files/sud/PB_GROUP_REPORT_Ua_Cy_UKR%20final%20signed.pdf.

Тобто, 10% від розміру активів ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 31.12.15р. становило 25 861 000 000, 00 грн.

Отже, Перший Заступник Голови Правління - ОСОБА_3, станом на день укладення Договору про внесення змін, мав право вчиняти угоди, правочини щодо рухомого та нерухомого майна Банку з лімітом повноважень - 25 861 000 000, 00 грн., що є в межах суми Кредитного договору, до якого внесено зміни Договором про внесення змін.

До того ж, укладаючи Договір від 13.12.16р. ОСОБА_3 не приймав рішення взяття банком на себе зобов'язань з надання певної суми грошей, оскільки рішення щодо розміру ліміту договору (розміру кредиту) прийняте ще 28.10.16р. та зафіксовано у Кредитному договорі.

При цьому, за змістом довіреності від 28.09.15р., ОСОБА_3 має повноваження на укладення будь-яких угод, якими не визначається ліміт.

Також суд бере до уваги, що оскільки до складу Правління Банку входить і Перший Заступник Голови Правління, то вносячи зміни до повноважень (щодо лімітів угод) Першого Заступника Голови Правління Банку, Наглядова Рада діяла в межах повноважень наданих їй підпунктом 25 п. 9.3.3 Статуту Банку.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що рішення засідання Наглядової ради ПАТ КБ "Приватбанк", оформлене протоколом № 43 від 05.08.16р., скасовано. Також суд не приймає заперечення Позивача щодо неможливості прийняття судом у якості належних доказів наданих Відповідачем копії протоколу засідання Наглядової ради № 43 від 05.08.17р. та копії протоколу Кредитного комітету від 16.12.16р., оскільки, доказів, які б свідчили про те, що надані Відповідачем копії не відповідають оригіналам вказаних документів, наявних у Позивача, останній суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Витрати у справі покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.02.2018

Суддя С.Г. Юзіков