Рішення № 72040963, 06.02.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.02.2018 Справа № 905/2713/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехніка Дніпро» (вул. Перекопська, буд. 2, м.Дніпро, 49019)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (вул. Конрада Гампера, буд. 2, м.Краматорськ, Донецька область)

про стягнення 5016,79грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 дов.16.11.17р., дог.№93 від 16.11.17р., посвідчення №0913 від

20.11.2017р.

від відповідача: не з’явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехніка Дніпро», м.Дніпро звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 5016,79грн., з яких: 4800,00грн. - основний борг, 158,40грн. – інфляція та 58,39грн. – 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати товару за договором поставки №127 від 13.05.15р. з додатковими угодами до нього №1 від 31.12.15р. та №2 від 03.01.17р.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 24.11.17р., сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/2713/17.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.11.17р. порушено провадження у справі №905/2713/17 та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.12.17р.

Ухвалою суду від 27.11.17р. задоволено клопотання позивача щодо проведення судових засідань по справі №905/2713/17 в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду від 11.12.17р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, ненаданням витребуваних документів та виниклою необхідністю надання позивачем додаткових документів, розгляд справи відкладено на 09.01.18р.

12.12.17р. та 21.12.17р. до господарського суду від позивача надійшли:

- клопотання №б/н б/д про долучення до матеріалів справи додаткових документів;

- письмові пояснення №б/н від 19.12.17р. (з додатками).

22.12.17р. до господарського суду від відповідача надійшов супровідний лист №08/910 від 21.12.17р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів, в тому числі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого відповідачем визнана сума заборгованості за договором поставки у розмірі 4800,00грн. та клопотання, у якому останній просить суд справу, слухання якої призначено на 09.01.18р. розглянути за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Надані сторонами (позивачем та відповідачем) документи долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 09.01.17р. визначено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі та підготовче засідання відкладено на 25.01.18р.

25.01.18р. за результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовче провадження та призначення справи до розгляду по суті на 06.02.18р.

У судовому засіданні 06.02.18р. представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Приймаючи до уваги, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, дослідивши обставини справи та подані докази, господарський суд

встановив:

13.05.15р. між ТОВ “Екотехніка Дніпро” (позивач) та ПАТ “Старокраматорський машинобудівний завод” (відповідач) укладений договір поставки №127 (з додатковими угодами до нього №1 від 31.12.15р. та №2 від 03.01.17р., які є невід’ємними його частинами), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язується в порядку та на умовах, визначених даним договором поставити покупцю продукцію, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти її та оплатити (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2. договору найменування (асортимент), ціна, кількість, загальна вартість цього товару вказується у специфікаціях, які додаються до договору та є його невід’ємною частиною.

Пунктами п.2.1, п.2.2, п.2.3, п.2.4 визначено, що: Постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за договірними цінами, які вказуються у специфікаціях та є невід’ємними частинами договору. Сума даного договору складається із загальної вартості вказаної в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору. Валюта договору та платежу – українська гривня. Форма розрахунків – безготівкова, умови оплати – визначаються в специфікаціях до договору.

Поставка продукції проводиться на базисних умовах СРТ м.Краматорськ, згідно «Інкотермс – 2010». Склад – ТОВ «Екотехніка Дніпро» м.Дніпропетровськ. Поставка продукції здійснюється протягом 2-х робочих днів з моменту підписання специфікацій, якщо інше не обумовлено у специфікаціях до даного договору. Дострокова поставка допускається тільки за згодою з покупцем. Датою поставки вважається дата, фактичної передачі продукції (п.п.3.1-3.4. договору).

За умовами п.3.5 договору разом з продукцією постачальник зобов’язан надати покупцю: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості. У видатковій накладній має бути присутній напис кому належить вантаж, а також посилання на номер даного договору.

Відповідно до п.3.6 договору, право власності на продукцію, яка поставляється переходить до покупця з моменту отримання продукції від постачальника, з наданням вказаних у п.3.5. документів.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.16р. (п.9.11. договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 31.12.15р.).

Додатковою угодою №2 від 03.01.17р. сторони продовжили дію договору поставки №127 від 13.05.15р. до 31.12.18р.

Сторонами договору підписані специфікації №1 та №2 від 20.06.17р., які визначають строки, умови оплати та поставки товару.

Так, умовами специфікації №1 та №2 від 20.06.2017р. узгоджено: термін поставки – 7 календарних днів; умови оплати – відстрочка 5 банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за видатковими накладним №3370 та №3371 від 20.06.2017р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4800,00грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника одержувача на відповідних видаткових накладних.

Вказані видаткові накладні мають посилання на договір №127 від 13.05.15р. та підписані представником відповідача, повноваження якого підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей на отримання цінностей №4496 та №4498 від 20.06.17р.

Таким чином, на виконання умов договору поставки №127 від 13.05.15р., позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 4800,00грн.

Спір щодо отримання продукції між сторонами відсутній.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №0610-1 від 06.10.17р. з вимогою про погашення заборгованості за договором поставки №127 від 13.05.15р. на загальну суму 4800,00грн.

Станом на час звернення ТОВ «Екотехніка Дніпро», м.Дніпро до суду з позовною заявою відповіді на претензію позивачем не отримано, заборгованість не сплачена.

За твердженням позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов’язань, поставлену на його адресу продукцію у встановлений договором та специфікаціями строк не оплатив, у зв’язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 4800,00грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 158,40грн. інфляційних витрат та 58,39грн. 3% річних.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст.1 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору та специфікацій №1 та №2 від 20.06.2017р. до нього узгоджено: термін поставки – 7 календарних днів; умови оплати – відстрочка 5 банківських днів.

Відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару в строки обумовлені умовами договору не виконав, а отже прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, відповідачем визнана сума заборгованості за договором поставки №127 від 13.05.15р. в розмірі 4800,00грн.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки №127 від 13.05.15р. в сумі 4800,00грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних за період з 28.06.17р. по 22.11.17р. в розмірі 58,39грн. та інфляцію за період з липня 2017р. по жовтень 2017р. в розмірі 158,40грн.

Оскільки останнім 5 банківським днем оплати товару є 27.06.17р., прострочка настає з 28.06.17р., відтак позивачем вірно визначено початковий період прострочки для нарахування 3% річних з 28.06.17р.

Перевіревши правильність нарахування позивачем 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних є арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню в сумі 58,39грн.

Згідно п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. «Про деякі питання практики застосування про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» індекс інфляції – це показник, це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунку мають включатися й період часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунку.

Якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов’язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується. Прострочення платежу за менший, ніж місяць, період, не тягне за собою таких нарахувань.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 07.07.15р. у справі №914/251/15.

Таким чином, індекс інфляції підлягає до стягнення у період липень - жовтень 2017 року, що правильно визначено позивачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає, що за розрахунком суду, розмір втрат від інфляції становить більшу суму, а саме 159,70грн, тоді як позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 158,40грн.

Враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, розмір інфляційних втрат, які підлягають задоволенню складає 158,40грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 4800,00грн., 3% річних в сумі 58,39грн., інфляція в сумі 158,40грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, у позові позивачем заявлено про віднесення на відповідача понесених витрат в сумі 1200,00грн. на послуги адвоката.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

16.07.17р. позивачем з адвокатом ОСОБА_2 підписано договір №93 про надання правових послуг (з урахуванням додаткової угоди №1 від 17.11.17р.) щодо стягнення заборгованості за договором поставки №127 від 13.05.15р. з відповідача.

Інтереси позивача у цій справі представляв адвокат ОСОБА_2, який приймав участь в судових засіданнях 11.12.17р., 09.01.18р., 25.01.18р., 06.02.18р. готував та подавав документи, тощо.

Платіжним дорученням №3675 від 21.11.17р. позивачем було проведено на користь адвоката ОСОБА_2 оплату згідно договору на суму 1200,00грн.

Виходячи з того, що при відшкодуванні витрат на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача слід виходити з розумної необхідності таких витрат для вирішення даної справи, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача в якості судових витрат на послуги адвоката 1200,00грн., які є співрозмірними на думку суду обсягу наданих адвокатом послуг з присудженою до стягнення з відповідача суми.

У відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судові витрати на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73-74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 197, 232-233, 237-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехніка Дніпро», м.Дніпро до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 4800,00грн., 3% річних в сумі 58,39грн., інфляційних втрат в сумі 158,40грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2; ЄДРПОУ 05763642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехніка Дніпро» (49019, м.Дніпро, вул. Перекопська, буд.2; ЄДРПОУ 39341060) заборгованість в сумі 4800,00грн., 3% річних в сумі 58,39грн., інфляційні втрати в сумі 158,40грн., судовий збір в сумі 1600,00грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1200,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

В судовому засіданні 06.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2018р.

Суддя М.О. Лейба