Рішення № 72038728, 31.01.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7669/17

Провадження №2-а/442/31/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Модрицької сільської ради, за участю третьої особи – Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання до вчинення дій,

встановив :

02.11.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить : визнати протиправною бездіяльність Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.04.2016 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтованою площею 0,12 га.; зобов’язати Модрицьку сільську раду Дрогобицького району Львівської області розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії раніше подану заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га, яка розташована на території Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області для індивідуального будівництва та прийняти з цього питання законне рішення.

В обґрунтування позову покликається на те, що він тричі, останній раз з 14 квітня 2015 року по 14 травня 2015 року, брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей та має статус учасника бойових дій. Відповідно до чинного законодавства має право на виділення йому земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку. Вказує на те, що неодноразово звертався до Львівської обласної ради та інших рад народних депутатів Львівської області з проханням виділити такої земельної ділянки, однак отримував відмову з посиланням на відсутність земельних ділянок для учасників АТО на вказаних ним територіях.

З офіційного сайту головного управління Держгеокадастру у Львівській області йому стало відомо, що на території Модрицької сільської ради є зарезервовані земельні ділянки, передбачені для надання учасникам анти-терористичної операції.

Ним неодноразово подавались до Модрицької сільської ради Дрогобицького району заяви про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,12 га, однак більшістю голосів депутатів сільської ради дані заяви були відхилені, хоча підстави відмови, визначені ч.7 ст. 118 ЗК України, відсутні. Натомість причиною відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стало посилання відповідача на велику кількість заяв від учасників АТО, пільговиків різних груп та наявність черг.

Однак, чинне законодавство не передбачає існування черг щодо забезпечення земельними ділянками осіб, що мають законодавчі пільги, так само, як і будь –яких інших осіб.

Тому мало місце звернення до суду – постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 2016 року зобов’язано Модрицьку сільську раду Дрогобицького району Львівської області розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки .

Таке рішення знаходилось на примусовому виконанні, однак після проведення голосування згідно протоколу ХІІ сесії від 30.06.2017 року Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області – рішення не прийнято, 31.08.2017 року – виконавче провадження було закінчено.

Він не повідомлявся Модрицькою сільською радою про розгляд його питання про виділення земельної ділянки та надання дозволу на складання проекту землеустрою; про день та час розгляду його питання він не був обізнаним і позбавлений можливості надати свої пояснення.

Вважає, що в діях відповідача наявна протиправна бездіяльність щодо розгляду його заяви про виділення земельної ділянки як учаснику АТО, оскільки Модрицькою сільською радою при розгляді його заяви, не дотримано вимог, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України.

Позивач та його представник – адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та дали пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у позовній заяві. Позов просили задоволити.

Представник відповідача позову не визнав, заперечив через його безпідставність з підстав, викладених у письмовому заперечені на позов. Зокрема, з тих підстав, що спірні правовідносини вирішені постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.12.2016 року.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши письмові докази по справі, суд вважає, що позов слід задоволити.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.12.2016 року у адміністративній справі №442/4052/16-а позов ОСОБА_1 до Модрицької сільської ради Дрогобицького району про визнання протиправними та зобов’язання до вчинення дій задоволено частково - зобов’язано Модрицьку сільську раду Дрогобицького району Львівської області розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В решті позову відмовлено.

Також постановою суду від 07.12.2016 року встановлено, що «посилання представника відповідача на те, що сільською радою не відмовлено позивачу у наданні земельної ділянки, а роз’яснено його право на отримання такої згідно черги не береться судом до уваги, оскільки як уже зазначалося вище, орган місцевого самоврядування повинен був або задоволити заяву, або надати вмотивовану відмову, що зроблено відповідачем не було»; а також, що «із кадастрової публічної карти України, адміністратором якої є ДП «Центр Державного земельного кадастру», яка є загальнодоступним джерелом інформації вбачається, що земельна ділянка, на яку позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою для подальшої передачі у власність із зазначенням місця її розташування нікому не передана у власність».

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, що має місце у даному випадку.

Тому слід взяти до уваги обставини, які встановлені даною постановою .

Згідно із випискою з протоколу ХІІ сесії від 30.06.2017 року Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області слухали питання про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1, за яким 9 депутатів проголосували проти, 1 утримався. Рішення не прийнято.

Згідно листа Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області адресованого ОСОБА_1 від 24.07.2017 року №282/02-24 повідомлено про мотивацію вказаного рішення – наявність великої кількості заяв від учасників АТО - місцевих жителів, пільговиків різних груп та, що у разі забезпечення вище згаданих громадян у порядку черги його заява буде розглянута повторно і про прийняте рішення буде повідомлено додатково.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно пункту «в» та «г» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною ч.1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства), забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У абз. 1 ч. 7 ст.118 ЗК України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що для передачі земельної ділянки у власність особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 122 органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожнім з наданням земельної ділянки у власність, оскільки, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.(див. правову позицію, висловлену Верховним Судом України, зокрема у постановах від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13, від 11 жовтня 2016 року у справі № 21-1565а16).

Оскільки бездіяльність відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не ґрунтується на нормах закону, вона вважається протиправною, що є належною підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не надав доказів правомірності своєї бездіяльності.

Враховуючи ті обставини, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки, зобов'язаний був або прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення такого проекту землеустрою або надати позивачу мотивовану (із зазначенням конкретних причин) відмову у його наданні, то має місце протиправна бездіяльність.

Відповідач у вищезазначені строки заяву позивача по суті не розглянув, а лише надав відповідь про розгляд заяви (відтермінував прийняття остаточного рішення обумовивши це необхідністю встановлення певних фактів), у зв'язку з чим, суд приходить до висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача в цій частині, та спростовує мотиви заперечення відповідача проти позову. Тому, належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача є саме: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не вирішення заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для виділення йому земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтованою площею 0,12 га.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні ( п. 2 ч.4 ст. 245 КАС України).

Враховуючи процедуру попереднього розгляду спірного питання, періодичність скликання сесії ради, суд дійшов висновку, що станом на час звернення позивача до суду з позовом в цій справі, Меденицька сільська рада мала достатнього часу, встановленого Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», для належного розгляду спірного питання – прийняття мотивованої відмови, яка може мати місце лише у випадку невідповідності місця розташування запитуваної земельної ділянки, або задоволення такої заяви про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтованою площею 0,12 га.. Тому як наслідок визнання протиправної бездіяльності відповідача з приводу розгляду спірного питання, суд вважає, за необхідне також зобов’язати суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відтак, позов підлягає до задоволення в цілому.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд-

вирішив :

Позов задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.04.2016 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтованою площею 0,12 га.

Зобов’язати Модрицьку сільську раду Дрогобицького району Львівської області розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії раніше подану заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га, яка розташована на території Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області для індивідуального будівництва та прийняти з цього питання законне рішення.

Стягнути з Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області 1762,00 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.02.2018 року.

Суддя А.П. Хомик