Постанова № 72038065, 12.01.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/3660/17

Провадження № 2-а/237/12/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.01.18 року м. Курахове

Мар’їнський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.

при секретарі Бахтіяровій Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Курахове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Мар’їнському районі Донецької області про захист порушеного невизнаного права та зобов’язання перерахунку пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Мар’їнського районного суду донецької області з позовною заявою, в якій просить:

- визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України в Мар’їнському районі Донецької області та скасувати рішення № 2126 від 07.12.2016 року;

- зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Мар’їнському районі Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовані наступним, 30.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Мар’їнському районі Донецької області з заявою про перерахунок пенсії по стажу та заробітку, відповідно до ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак рішенням від 07.12.2016 року за № 2126 йому було відмовлено, у зв’язку з тим, що довідка про заробітну плату № В-46 від 28.09.2016 року видане на непідконтрольній українській владі території, а отже не може бути прийнята до уваги. Позивач з вказаною позицією не згодний у зв’язку з тим, що довідку видано з Донецького обласного архіву, яка знаходиться на непідконтрольній українській владою території, а отже інший спосіб отримати таку інформацію відсутній.

У судове засідання позивач та відповідач не з’явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

30.11.2016 року, ОСОБА_1 звернувся на адресу УПФУ в Мар'їнському районі Донецької області з заявою про перерахунок пенсії по стажу та заробітку, відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Рішенням № 2126 від 07.12.2016 року Відповідачем було відмовлено Позивачу у перерахунку пенсії по стажу та заробітку, відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки довідка про заробітну плату № В-46 від 28.09.2016 року видана на непідконтрольній українській владі території, довідка про заробітну плату не може бути прийнята до розгляду Відповідачем. Про відмову Позивач дізнався лише у вересні 2017 року.

Відповідно до статті 43 Закону зазначається, що - перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Позивач в своїй заяві від 30.11.2016 року, звернувшись до Відповідача просив здійснити йому перерахунок пенсії, оскільки він має на це право, тому що в період з 01.10.1986 року по липень 1984 року працював на гірнично-шахтному підприємстві п/о «Донецьквугілля» Мінуглепрома України. На підтвердження свого права на перерахунок пенсії, Позивачем були надані необхідні документи, а саме: копія паспорту та ІПН, трудова книжка, архівна довідка від 28.09.2016 року № В-46, копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщену особу.

Відповідач розглянувши заяву та надані до заяви про перерахунок пенсії документи, виніс Рішення № 2126 від 07.12.2016 року, яким відмовив Позивачу в перерахунку пенсії, оскільки довідка від 28.09.2017 року року № В-46, була видана підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній території.

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Аналогічна норма міститься в постанові ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Позивач, дотримуючись вимог законодавства звернувся на адресу Відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії. Обставини, на які посилається Відповідач в своєму Рішенні, не можуть бути підставою для відмови у перерахунку пенсії, оскільки ці дії Відповідача суперечать нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Позивач, після того, як йому виповнилося 55 років, звернувся з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, але Відповідач в порушення умов діючого законодавства, відмовив Позивачу в призначенні пенсії.

У відповідності з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. П. 20 цього порядку передбачає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування. Отже, п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачає три варіанта підтвердження пільгового стажу: трудовою книжкою з відповідними записами у ній, уточнюючі довідки та цій стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування. Таким чином, перші два варіанти є основними, а третій - може застосовуватись у випадку, коли іншім способом підтвердити пільговий стаж не можливо.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначається що для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік. На підтвердження свого права на перерахунок пенсії, відповідно до зазначеної норми Закону Позивачем і була надана відповідна довідка, яка не була прийнято Відповідачем до уваги, що є істотним порушенням конституційних прав Позивача.

При винесенні Рішення від 07.12.2016 року, Відповідач повинен був керуватися принципом верховенства права (ст. 8 КАС України), відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права свободи, зазначені в розділі ! цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим.4ХІ1950) далі Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини, передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених в цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин. Стаття 1 Першого Протоколу (Париж 20.111. 1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не можу бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя» оскільки ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ, мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з очки зору його відповідності ОСОБА_2 України і в усіх необхідних випадах застосовувати ОСОБА_2 України, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на ОСОБА_2 України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_2 України, в Україні визнається та діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Відповідно до частини 2 статті 19 ОСОБА_2 - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Відповідно до статті 22 ОСОБА_2 України - права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_2, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 ОСОБА_2 України - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 46 ОСОБА_2 України - кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_2 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст ї спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до мотивів та обставин, викладених у Рішенні ЄСПЧ від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСІІЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом,- не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при розгляді даної справи. Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законного Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Відповідно до ч. 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.

Позивач разом з позовною заявою подав до суду заяву про звільнення від сплати судового збору у зв’язку з скрутним матеріальним становищем.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС Украни при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі або якщо відповідачем у справі виступила його посадова чи службова особа.

Понести судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в Мар’їнському районі Донецької області.

Керуючись ст.ст. 7, 9,10, 242, 244-246 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Мар’їнському районі Донецької області про захист порушеного невизнаного права та зобов’язання перерахунку пенсії – задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України в Мар’їнському районі Донецької області та скасувати Рішення № 2126 від 07.12.2016 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Мар’їнському районі Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області (код ЄДРПОУ 22014014) судовий збір на користь держави у розмірі 1280 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецької апеляційного адміністративного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня її проголошення.

Суддя С.М. Ліпчанський

Дата документу 12.01.2018