Постанова № 72037934, 01.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/1978/17 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/362/18 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він проходив військову службу у Демократичній республіці Афганістан з 11 листопада 1987 року по 06 лютого 1989 рік, що підтверджується довідкою № 5514 від 30.09.2016 року та військовим квитком серії НО №5595141.

При виконання службових обов'язків в зоні Демократичній республіці Афганістан отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки, правої ноги (контузія головного мозку у 1987 році) наслідком яких є рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2863/Ж від 09.12.2016 року, що подальшому призвели до розвитку «Стійких залишкових явищ переносної ЗЧМТ у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст.., прогресуючого кризового перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, лівобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими (2-3 на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворо-гіпертензивні, вертебро-бацилярні), мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю. Посттравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворо – гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-аттактичним синдромом. Центральної вестибулярної дисфункції ІІІ ст., стійко вираженим цефалгічним синдромом. ГХ ІІ ст., ст.2, ризик 3», що підтверджується витягом з Центральної військово - лікарської комісії МОУ №5131 від 16.12.2016 року, виписками із медичної карти стаціонарного хворого, виписним епікризом № 3604. Консультативним висновком спеціаліста від 13.12.2016 року.

Згідно довідки до акта МСЕК йому була встановлена 2 група інвалідності.

Після проходження військової служби, він отримав чисельні захворювання, у зв'язку з чим порушені його нормальні життєві зв'язки, змушений тривалий час знаходитись на лікування, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

Зазначає, що його постійно турбують головні болі, часто виникає запаморочення, похитування про ходінні, погіршення пам’яті, зниження слуху, працездатності, порушення сну, різку слабкість, підвищення АТ, тривогу, дратливість, болі в хребті та ногах, що призвело до моральних страждань.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з Міністерства Оборони України на його користь моральну шкоду у розмірі 320 000 гривень.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивач проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій, з 11 листопада 1987 року по 06 лютого 1989 року, що підтверджується довідкою № 5514 від 30.09.2016 року, виданою Комунарським районним військовим комісаріатом м. Запоріжжя та військовим квитком серії НО №5595141.

У 1987 році при виконанні службового обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан, отримав вогнепальні осколкові поранення голови, обох рук (контузія головного мозку - 1987 року).

05.09.2017 року ОСОБА_3М було встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія АВ № 9677663; витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 5131 від 16.12.2016 року; висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2863/Ж від 09.12.2016 року.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно зі ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а у відповідності до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз’яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов’язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб’єкта такої відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.23 та ч.1 ст.1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування моральної шкоди, потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; моральної шкоди (фізичні та душевні страждання, приниження честі і гідності фізичної особи); причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та моральною шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок державних органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Матеріали справи та Витяг із протоколу №5131 від 16 грудня 2016 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, стосовно того, що захворювання позивача пов'язано з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії свідчить лише про те, що захворювання позивача виникло у період військової служби в лавах Збройних Сил СРСР у 1987 році та не підтверджує протиправності дій саме відповідача по справі – Міністерства оборони України, внаслідок яких би виникли захворювання позивача і наявність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди ОСОБА_3.

Ураховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача у цій справі задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 5 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: