Ухвала суду № 72037067, 05.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/10807/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), Стана І.В., Мишинчук Н.С., при секретарі Юрочко А.П., за участю прокурора Клименко І.С., підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Рокітянського В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження № 11-сс/777/16/18 за апеляційною скаргою заступника начальника відділу прокуратури Закарпатської області на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.12.2017.

Цією ухвалою слідчого судді відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця смт. Солотвино Тячівського району, мешканця АДРЕСА_1, з загальною повною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що клопотання не містить переконливого обґрунтування слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом незаконного впливу на співучасників, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, який ще не допитаний у даному кримінальному провадженні, чи у будь-який інший спосіб перешкоджати кримінальному провадженню. В судовому засіданні встановлено, що з час внесення до ЄРДР про кримінальне правопорушення 01.08.2017 року ОСОБА_3 з'являвся на всі виклики слідчого, доказів зворотного надано не було. Тяжкість вчиненого правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_3, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років не є безумовною підставою для обрання запобіжного заходу виключно у виді тримання під вартою. Підозра ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної процесуальної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу. Вважає доведеними обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведеними обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, на підставі чого слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу вгляді особистого зобов'язання.

-2-

В апеляційній скарзі заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області просить ухвалу слідчого судді від 04.12.2017 - скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці. Вважає, що слідчий суддя, приймаючи рішення за наслідками розгляду відповідного клопотання, не врахував цинічність та зухвалість вчиненого діяння та показів потерпілого, згідно яких ОСОБА_3 спільно з іншими особами вчиняли на нього протиправний тиск шляхом погроз йому особисто та членам сім'ї, знищенням майна у разі несплати певної грошової суми, погрози були висловлені у грубій непристойній формі та супроводжувалися агресивною поведінкою, а потерпілим сприймались, як реальні та дали підстави побоюватись за свою безпеку та безпеку членів його сім'ї. Вказує на спричинення потерпілому матеріальних збитків у особливо великих розмірах та на реальність ризику негативно впливати на свідків та потерпілого, узгоджувати з іншими співучасниками позицію з метою перешкоджання встановленню істини та може ухилятись від явки до органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню всіма доступними способами.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, промову прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Рокітянського В.В., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) констатував, що Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства, водночас вимагаючи також, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5, яка полягає в захисті людини від свавілля.

Таким чином, підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є: а)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; б) наявність конкретних фактичних та правових підстав.

-3-

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту й затримання, закріпленої в статті 5 Конвенції.

Відповідно практики ЄСПЛ «розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться в статті 5 пар. 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин».

Вимога розумної підозри містить у собі два питання. Перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Друге - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину.

Колегія суддів ураховує, що стандарт переконання «розумна підозра» достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт «поза розумним сумнівом», який вимагається для кримінального засудження.

Апеляційний суд звертає увагу учасників провадження на те, що ця вимога не означає, що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування, зобов'язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає, щоб сторона обвинувачення мала докази, достатні для остаточного вирішення питання про винуватість особи, а тому правильність кваліфікації діяння, встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення на даній стадії слідчим суддею та судом не перевіряється, так як входить до повноважень суду при судовому розгляді справи, а тому апеляційна скарга підозрюваного з цих підстав є необґрунтованою.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дослідив відомості, на яких ґрунтується вручена та оголошена підозра та перевірив достатність та належність цих відомостей для формулювання розумної підозри.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ретельно перевірялись при розгляді клопотання.

Частиною 3 ст. 176 КПК України передбачено, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є недостатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першої цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_3 підозри, яка підтверджується долученими до матеріалів клопотання даними, які на даній стадії є достатніми для висновку про обгрунтованість підозри. При прийнятті рішення слідчим суддею враховано практику Європейського суду з прав людини та п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з врахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

-4-

Приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_3, слідчий суддя в ухвалі врахував всі обставини з якими закон пов'язує можливість застосування того чи іншого запобіжного заходу. Зокрема, зазначено, що клопотання не містить обґрунтування того, що більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, а необхідність застосування виняткового запобіжного заходу жодним чином не доведена.

Слідчий суддя обгрунтовано прийшов до висновку про доведеність обставин, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведеність обставин, передбачених пунктом 3 ч. 1 цієї статті. Посилання прокурора про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інший злочин, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на співучасників, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, який ще не допитаний у кримінальному провадженні, тяжкість покарання, яке йому загрожує у вигляді 12 років позбавлення волі не є безумовною підставою для обрання запобіжного заходу виключно у вигляді тримання під вартою. Колегія суддів також, погоджується з висновками слідчого судді про те, що ризики щодо переховування від слідства та суду, вчинення іншого злочину жодним чином не підтверджені, будь-яких відомостей про таку вірогідність органом досудового розслідування не встановлено.

При прийнятті рішення слідчим суддею також враховано початкову стадію кримінального провадження, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання та вмотивовано визнав достатнім застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

Доводи прокурора щодо наявності ризику реалізувати наміри підозрюваного та ризику узгодження з іншими співучасниками позиції з метою перешкоджання встановлення істини колегія суддів відхиляє, оскільки на підозрюваного ОСОБА_3, відповідно до оскаржуваної ухвали покладено обов'язки, в тому числі утримуватись від спілкування з потерпілим та іншими підозрюваними, та враховує, що підозрюваному роз'яснено наслідки невиконання покладених на нього обов'язків та можливість зміни застосованого запобіжного заходу.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує й те, що під час апеляційного розгляду судового провадження, прокурор не посилався на обставини, які можуть свідчити про те, що інший, менш суворий, запобіжний захід не зможе запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а також не посилався на те, що із часу постановлення слідчим суддею рішення, ОСОБА_3 не виконує покладені на нього процесуальні обов'язки.

Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстави і обставини, з яких суд не задовольнив клопотання слідчого, є достатньо обґрунтованими, оскільки вони вказують на те, що слідчий у клопотанні, прокурор в суді першої інстанції та апеляційному суді в повному обсязі не довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на свободу.

Зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи щодо наявності ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду є лише припущеннями, які жодним чином не підтверджені, а тому апеляційний суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Єдиною наявною підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_3.

У контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину, не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

-5-

Наведені обставини дають підстави апеляційному суду вважати, що забезпечення виконання процесуальних обов'язків підозрюваного можливо із застосуванням менш суворого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання.

За таких обставин слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування виняткового запобіжного заходу, оскільки запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Необхідності обмеження права ОСОБА_3 на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - без змін, оскільки колегія суддів уважає, що такий запобіжний захід в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Істотних порушень вимог КПК України не виявлено та обґрунтованих підстав для скасування ухвали слідчого судді в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176- 178, 181, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу прокурора прокуратури Закарпатської області - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.12.2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою - без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді: