Ухвала суду № 72037002, 06.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 300/984/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), Гошовського Ф.А., Мишинчук Н.С., при секретарі Федич Т.Ф., за участю прокурора Вайди В.В., заявника ОСОБА_3 та його представника захисника - адвоката Повідайчика О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження № 11-сс/777/52/18 за апеляційною скаргою прокурора Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури на ухвалу слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.12.2017.

Цією ухвалою слідчого судді клопотання слідчого СВ Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області про арешт тимчасово вилученого майна залишено без задоволення. Тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі 220D, д. н. з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 повернуто володільцю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Мешканцю АДРЕСА_1

Клопотання мотивовано тим, що 16.12. 2017, о 10 год. 07 хв. працівниками патрульної поліції на стаціонарному посту патрульної поліції «Нижні Ворота» був зупинений легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі 220D, д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1. При перевірці документів виникли сумніви у справжності свідоцтва про реєстрацію даного автомобіля, який є засобом вчинення кримінального правопорушення, міг зберегти на собі сліди його вчинення, з метою проведення повного, всебічного, неупередженого, об'єктивного досудового розслідування кримінального провадження, проведення судової трасологічної, судової технічної експертизи документів, необхідності забезпечення цивільного позову, відшкодування матеріальної, моральної шкоди, необхідно обмежити фактичного володільця та користувача вказаного транспортного засобу.

17.12.2017 відомості за даним фактом слідчим СВ Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що під час розгляду клопотання не встановлено наявність будь-яких доказів щодо ознак підроблення документів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. Крім того, враховано відсутність даних про наявність майнової шкоди у кримінальному провадженні, наявність потерпілої особи, можливість заявлення цивільного позову, розумність та співрозмірність обмеження права власності, а також наслідки арешту майна для ОСОБА_3. Також, встановлена відсутність постанови про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні, заявленого у клопотанні майна.

-2-

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 27.12.2018 - скасувати, ухвалити нову, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Воловецького ВП Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області. Вказує на те, що постановою слідчого від 17.12.2017, вилучені в ході огляду місця події транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі 220 D, д. н. з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження. Крім того, виникла необхідність у проведенні ряду судових експертиз, зокрема, судової трасологічної, судової технічної експертизи документів для перевірки правдивості походження свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та автомобіля. Слідчим суддею прийнято рішення без з'ясування всіх обставин справи та врахування ризиків щодо можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження автомобіля. Також, клопотання розглянуто з порушенням вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, без участі слідчого та прокурора, які не змогли висловити свою думку щодо поданого клопотання. Не погоджується з вказівкою слідчого судді про відсутність процесуального права на оскарження даної ухвалі слідчого судді, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи прокурора на обґрунтування апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3 та його представника - адвоката Повідайчика О.І., які заперечили апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

-3-

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також, мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що до поданого слідчому судді клопотання долучено: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017070090000337, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копія протоколу огляду місця події із фото таблицею.

Жодних інших доказів на підтвердження доводів клопотання, слідчим за погодженням з прокурором слідчому судді надано не було.

Тобто, всупереч вимог ст.ст.170, 171 КПК України в клопотанні слідчого відсутнє обґрунтування необхідності арешту даного конкретного майна, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту на вказаний транспортний засіб, не додано доказів, які б підтверджували необхідність такого обмеження права особи на володіння та користування майном.

У матеріалах наданих до суду відсутня постанова про визнання автомобіля речовим доказом, а клопотання про арешт майна не містить будь-яких даних, які вказували б на відповідність даного автомобіля критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.

Одночасно, згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому

-4-

пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При постановленні ухвали слідчим суддею вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано.

Із змісту клопотання, матеріалів судового провадження, як і доводів, висловлених слідчим у суді першої інстанції, вбачається, що органом досудового розслідування ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не доведено, що автомобіль, яким володіє ОСОБА_3, про арешт якого ставиться питання, має значення речового доказу в даному кримінальному провадженні і підпадає під критерії, визначені у ст.98 КПК України, зокрема: не обґрунтовано в достатній мірі, що він є знаряддям/засобом вчинення кримінального правопорушення, які саме сліди кримінального правопорушення він на собі зберіг, і які інші відомості можна отримати за його допомогою, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, крім тих, що вже були отримані під час проведення його огляду.

На думку апеляційного суду, не доведено органом досудового розслідування і існування ризиків, визначених у абзаці другому ч.1 ст.170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

Крім того, не містять матеріали судового провадження і будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно.

Слідчим суддею, з дотриманням вимог ст. ст. 132, 173 КПК України вказані обставини в їх сукупності враховано і дана їм належна правова оцінка .

Колегія суддів вважає, що за відсутності доведеності таких обставин, враховуючи, що клопотання слідчого обґрунтовано лише загальними судженнями про необхідність проведення ряду експертиз, накладення арешту на зазначений автомобіль буде незаконним та не відповідатиме вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.

Крім того, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги прокурора щодо порушення права на участь в судовому засіданні слідчого та прокурора, оскільки в матеріалах судового провадження є повідомлення про розгляд клопотання, адресоване всім учасникам, в тому числі і органу прокуратури. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання в порядку ч. 1 ст. 172 КПК України.

Разом з тим, апеляційний суд вважає помилковим вказівку слідчого про відсутність права на оскарження ухвали слідчого судді, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування може бути оскаржено рішення щодо арешту майна або відмову в ньому. Дане порушення не свідчить про незаконність ухвали слідчого судді щодо розгляду клопотання по суті та право учасників на оскарження судового рішення під час апеляційного розгляду не порушено.

Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Разом з тим, згідно вимог ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

-5-

Відтак, переглядаючи оскаржене судове рішення в межах апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу прокурора Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.12.2017 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: