Рішення № 72036809, 05.02.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/6146/17

2/303/170/18

ряд. стат. звіту - 49

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

при секретарі Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_2 про збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину.

Позов мотивований тим, що 03.05.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у виконкомі Ракошинської сільської ради Мукачівського району, актовий запис №03, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 видане 03.05.2014 року. Від даного шлюбу в них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12.04.2016 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28.09.2016 року з відповідача було стягнено аліменти на утримання неповнолітнього сина, щомісячно по 600 гривень і до досягнення дитиною повноліття. Однак, на даний час, неповнолітній син потребує значно більшого догляду та матеріального утримання, дитина відвідує садок, часто хворіє, що тягне за собою додаткові видатки на ліки. В зв'язку з чим просить збільшити розмір сплачуваних аліментів з 600 гривень на 1500 гривень.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася подавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, одночасно в заяві просила суд стягнути з відповідача 1200 гривень, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про причину неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 18.03.2015 року батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 6).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28.09.2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з 08.08.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 8).

З позовної заяви слідує, що позивачу не достатньо коштів для матеріального утримання дитини та для забезпечення належного її розвитку.

Дані правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

Частиною 1ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

В частині 2 цієї статті зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 рокуі набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об'єктивності та справедливості, а також норми Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», а саме прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень, суд приходить до висновку, що розмір аліментів у розмірі 1 200 гривень є обґрунтованим, а також не меншим 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 180, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 2, 19, 76-83, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позов із зменшиними позовними вимогами - задоволити.

Збільшити розмір аліментів визначений рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28.09.2016 року та стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень на наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Витребувати з Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області виконавчий лист №303/4718/16-ц, 2/303/2261/16 виданий Мукачівським міськрайонним судом 28.09.2016 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір