Рішення № 72036295, 26.01.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/4793/16-ц

Провадження №2/265/137/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Костромітіної О. О.,

за участю секретаря Куксенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2016 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору 01М-10 від 30.08.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 269891,26 гривень на термін до 15.02.2018 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісії, а також інших витрат згідно умов договору. Умови погашення кредиту відповідачем належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк», яка станом на 08.08.2016 року становить 332472,84 грн. В забезпечення виконання зобов'язання за договором 01М-10 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Позивачем на адресу відповідачів було направлено вимогу про повернення грошових коштів, проте зазначена вимога залишилась без задоволення. Позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у вказаній сумі, а також судові витрати, пов'язані із зверненням до суду з зазначеним позовом.

У відкрите судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. В поясненнях, наданих суду зазначив, що 28.08.2013 року відповідачем були внесені кошти в рахунок погашення заборгованості, а банк звернувся до суду з позовом 15.08.2016 року, тобто в межах строку позовної давності, а тому підстави для застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності відсутні.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, просила застосувати до позовних вимог наслідки спливу строків позовної давності три роки.

ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з'явився за невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

30 серпня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 01М-10, відповідно до якого банк надав позичальникові кредит в сумі 269891,26 гривень на строк до 15.02.2018 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом згідно графіку, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісії, а також інших витрат згідно умов договору.

Судом також було встановлено, що 30 серпня 2010 року для забезпечення виконання умов кредитного договору № 01М-10 від 30 серпня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 01М-10/1, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язався солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_1 за кредитним договором № 01М-10 від 30 серпня 20105 року щодо повернення суми кредиту в розмірі 269891,26 гривень, відсотків за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 08 серпня 2016 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором перед позивачем за сумою наданого кредиту в розмірі 332472,84 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 213536,46 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом 118936,38 гривень.

Факт наявності заборгованості у позичальника у вказаному за розрахунком позивача розмірі підтверджується умовами кредитного договору від 30 серпня 2010 року з відповідними додатками до нього, укладеними між банком та ОСОБА_1

На підставі встановлених у судовому засіданні обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у позичальника утворилась заборгованість перед банком у загальному розмірі 332472,84 гривень.

Також суд зазначає, що внаслідок ухилення позичальника від виконання покладених на ОСОБА_1 обов'язків поручитель ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність разом із позичальником перед позивачем щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідачам 19.07.2016 року за вих.№30.1.0.0/2- A8BMRLES060V0 направлялося повідомлення з вимогою про повернення заборгованості за кредитом, проте зазначена вимога залишилась без задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодав-ства.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визна¬чених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими озна-ками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йо-му позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи той факт, що суду не було надано доказів щодо належного виконання відповідачами умов кредитного договору, то суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідачів в солідарному порядку підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд не знаходить правових підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, про що заявлено представником відповідача ОСОБА_4 з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як зазначалося вище, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань із щомісячним погашенням платежів.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідно до п. 2.3.9 кредитного договору №01М-10, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, при настанні подій, вказаних в п.2.3.3. даної угоди, а саме порушення позичальником яких-небудь зобов'язань, передбачених умовами даного договору, Банк має право стягнути кредит до настання строків, передбачених п.1.2. даного договору.

Пунктом 6.8 Кредитного договору передбачено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, узгоджений сторонами в кредитному договорі строк про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, у разі порушення термінів його оплати, змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Окрім того, як встановлено судом, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 19.07.2016 року відповідачам вимогу про дострокове повернення кредиту. Порушення умов Графіку платежів відбулось 24.09.2013, остаточний строк повернення кредиту та сплати процентів за Графіком -15.02.2018 року.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.

Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачів 10.08.2016 року, тобто в межах строку позовної давності, визначеною ст. 257 ЦК України та кредитним договором, а тому підстави для застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності відсутні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Як встановлено ст.79 ЦПК України до судових витрат належить судовий збір. Таким чином, суд вважає, що з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 4987,09 гривень, по 2493,55 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст. 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № 01М-10 від 30.08.2010 року у розмірі 332472 (триста тридцять дві тисячі чотириста сімдесят дві) гривні 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в рівних частинах судовий збір у розмірі 4987,09 гривень, по 2493,55 гривень з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 лютого 2018 року.

Суддя О.О. Костромітіна