Рішення № 72035793, 06.02.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 219/5997/17

Номер провадження 2/229/239/2018

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року Дружківський міський суд Донецької області в особі :

головуючого -судді Гонтар А.Л.

за участі секретаря Костенко В.М.

представника відповідача Барабаш І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве, третя особа Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_2 23 листопада 2017 р. звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

В позовній заяві ОСОБА_2 посилається на те, що з 27.05.1974 р. він працював на Донецькій залізниці. 1 липня 1983р. при виконанні своїх трудових обов'язків з ним трапився нещасний випадок на виробництві: він отримав травму хребта. Після проходження стаціонарного й амбулаторного лікування та обстеження в медичних установах позивач був направлений для огляду до МСЕК.

Вперше висновком МСЕК від 06 грудня 2001року позивачу була встановлена стійка втрати працездатності у розмірі 25 % (з переоглядом). Після переогляду висновком МСЕК від 10 грудня 2003р. йому була збільшена стійка втрата професійної - працездатності з 25% до 40% та встановлена інвалідність 3 групи.

Зараз він стоїть на облікуу відповідача, який виплачував йому щомісячні страхові виплати. Також він є пенсіонером, та має статус «внутрішньо переміщена особа». Заподіяння йому моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та її розмір позивач обґрунтовує тим, що за час його праці він зазнав ушкодження здоров'я: трудове каліцтво, тому переносив, переносить, продовжує переносити і буде переносити особливі моральні страждання у зв'язку з самим фактом його отримання: через втрату професійної працездатності в розмірі 40% та інвалідності 3 групи він не мав і не має можливості працювати на тих посадах, які дозволяють одержувати великий особистий заробіток, не має змоги і рівних прав з іншими громадянами України здійснювати, реалізовувати своє право на працю; регресну виплату, на думку позивача, одержує невелику, через що в його родині склалось незручне матеріальне становище, що негативно позначається на його повсякденному сімейному житті, спричиняло, спричиняє та спричинятиме позивачу щоденно моральні страждання; через втрату працездатності в розмірі 40% протягом тривалого часу були частково порушені відносини з оточуючими його людьми, близькими, друзями та знайомими, тому що він через систематичне лікування був і зараз є частково обмежений у спілкуванні з ними, не має змоги, як раніше, вести активний відпочинок разом із ними. При цьому переносить моральні й психічні страждання, його не залишає почуття власної неповноцінності у зв'язку з утратою його організмом значної частини нормальних життєвих функцій унаслідок отриманого ушкодження здоров'я; він позбавлений можливості і не може, як раніше, в повному обсязі виконувати роботу з господарства, при її виконанні зазнає постійні фізичні болі в спині суглобах, через це не може нормально спати; вказує, що змушений постійно лікуватися, що вкрай негативно відображається на його повсякденному стані, заподіюючи йому моральну шкоду, порушує його ї нормальні життєві зв'язки з членами родини та друзями. зазначає, що у наслідок встановлених висновками МСЕК обмежень він переносить постійні психічні та душевні переживання та страждання.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, стійкою втратою професійної працездатності у розмірі 40 000,00 грн.

Позивач у судове засідання не з"явився, надав заяву з клопотанням розглядати справу у його відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх в повному обсязі. Крім цього зазначив, що проти розгляду справи в заочному порядку він не заперечує.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Свої заперечення виклала у письмовому поясненні (а.с.103-106).

Ухвалою Судді Артемівського міськрайоного суду Донецької області 07 серпня 2017 року було відкрито провадження по даній справі та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої осби ПТА "Укрзалізниця" (а.с.23).

Представник третьої особи у судове засідання не з"явився, були повідомлені належним чином телефонограмою.

28 вересня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве, третя особа Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" про відшкодування шкоди було передано по подсудності до Дружківського міського суду (а.с.55).

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_2 з 25 травня 1974 року по 24 липня 1984 року перебував у трудових відносинах з Донецької залізницею, працюючи старшим дорожнім майстром. 24 липня 1984 року звільнений з роботи за згодою сторін ст. 38 КЗпП України (а.с.9-10 зворотний бік).

Згідно акту про нещасний випадок на виробництві № 8 від 07.07.1983 року за формою Н-1, 01.07.1983 року о 16 год 00 хвилин, ОСОБА_2 під час виконання посадових обов'язків старшого дорожнього майстра отримав травму хребта. Відповідно до зазначеного акту причинами даного нещасного випадку є: відсутність засобів малої механізаціїї ( а.с. 12-13.)

За висновком МСЕК від 06 грудня 2001 року позивачу первинно було встановлено 25 % втрати працездатності з переоглядом (а.с. 14). У подальшому після повторного проходжень комісій МСЕК ОСОБА_2 10 грудня 2003 р. встановлено 40% втрати професійної працездатності та встановлена 3 група інвалідності. (а.с.15).

Звертаючись в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 виходив з того, що така шкода заподіяна йому внаслідок пошкодження здоров'я на виробництві.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача посилався на те, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції від 01 січня 2015 року, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я, покладений на підприємство незалежно від часу настання страхового випадку, тому, оскільки ці норми є пріоритетними з урахуванням дії законів у часі, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Як установлено судом, право на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою 25% професійної працездатності виникло у ОСОБА_2 06 грудня 2001 року (виписка з акту огляду у МСЕК серії 2-18 АА №037042 від 06 грудня 2001 року).

За змістом підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні зокрема й грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Проте, Законом України від 28.12.2014, № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 46 - 47, ст. 403 із наступними змінами) викладений в новій редакції: з назвою «Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до частини 8 цієї ж статті відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Вказаний Закон набрав законної сили з 01 січня 2015 року. Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди до відповідача по справі - відділу фонду соціального страхування 08 червня 2017 року, тобто після набрання чинності вказаним Законом. Тому права на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів відділення фонду соціального страхування позивач не має.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи видно, що позивач свої позовні вимоги заявила до відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадів на виробництві та професійних захворювань України у місті Єнакієве. Інші юридичні особи до участі у справі у якості відповідачів не залучались. За таких умов у суду не має передбачених законом підстав для задоволення його позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4,10,11,12,13,76,77,78,79,80,81,133,258,263,264,265,267,268 ЦПК України ( в редакції 2017 року), на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд

в и р і ш и в :

в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве, третя особа Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданної ушкодженням здоров"я відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після оголошення рішення.

Суддя: А. Л. Гонтар