Ухвала суду № 72035316, 30.01.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7111/17

Провадження № 1-кп/635/518/2018

У Х В А Л А

30 січня 2018 року Харківський районний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого судді - Шинкарчука Я.А., суддів - Пілюгіної О.М., Ільїної Г.І,

при секретарі судового засідання - Желізовій О.А.,

за участю прокурора - Максюк О.О.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників обвинувачених - Комуняр С.В., Андрєєва О.О.,

Івтушок С.В., Розумного М.В., Сало В.М., Перепелиці С.І.,

потерпілих - ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,

представників потерпілих - ОСОБА_18, ОСОБА_19

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за №12015220000000867 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2015:

за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.1 ст.382; ч.1 ст.263 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.2 ст.364; ч.4 ст.28, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187; ч.1 ст.263; ч.1 ст.382 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.4 ст.28, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.1 ст.382 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні суду знаходиться дане кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Прокуратури Харківської області Мудрак Оксани Олександрівни звернулась до суду з письмовими клопотаннями, а саме:

- про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обґрунтовуючи його тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, які скоєні у складі злочинної організації, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазначала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, не працюючий, єдиним джерелом його доходів була злочинна діяльність. На приведене прокурор посилається як на підстави, що підтверджують існування ризиків, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, їх вагомість не зменшилась, та які продовжують існувати. При цьому, про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до особи більш м'який запобіжний захід, прокурор вказує на наступні обставини: тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винним у вчиненні кримінальних правопорушень, в вчиненні яких останній обвинувачується; вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, у тому числі, затримання безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої ОСОБА_1 обвинувачуються; можливість переховування від суду, в тому числі з урахуванням фактичного мешкання без реєстрації в іншому регіоні України - Сумська область, а також наявність стажу роботи в органах внутрішніх справ України, що свідчить про те, що можуть бути використані спеціальні знання та навички набуті під час проходження служби в правоохоронних органах з метою уникнення кримінальної відповідальності; можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, з урахуванням того, що у судовому засіданні особи ще допитані не були; можливість продовжити протиправну діяльність, направлену на заволодіння чужим майном шляхом нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, з урахуванням відсутності законного джерела для існування;

- про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, обґрунтовуючи його тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, які скоєні у складі злочинної організації, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазначала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, основним та вагомим джерело його доходів була злочинна діяльність, на час затримання, так саме і під час вчинення злочинів у яких останній обвинувачується, розлучений. На приведене прокурор посилається як на підстави, що підтверджують існування ризиків, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, їх вагомість не зменшилась, та які продовжують існувати. При цьому, про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до особи більш м'який запобіжний захід, прокурор вказує на наступні обставини: тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винним у вчиненні кримінальних правопорушень, в вчиненні яких останній обвинувачується; вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, у тому числі, затримання безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої ОСОБА_2 обвинувачуються; можливість переховування від суду, так як обвинувачений не має сталих соціальних зв'язків за місцем мешкання, має стаж роботи в органах внутрішніх справ України, а тому може використати спеціальні знання та навички набуті під час проходження служби в правоохоронних органах з метою уникнення кримінальної відповідальності; можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, з урахуванням того, що у судовому засіданні зазначені особи ще не були допитані; можливість продовжити протиправну діяльність, направлену на заволодіння чужим майном шляхом нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, з урахування відсутності на даний час законного джерела для існування;

- про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, обґрунтовуючи його тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, які скоєні у складі злочинної організації, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазначала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, не працюючий, єдиним джерелом його доходів була злочинна діяльність. На приведене прокурор посилається як на підстави, що підтверджують існування ризиків, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, їх вагомість не зменшилась, та які продовжують існувати. При цьому, про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до особи більш м'який запобіжний захід, прокурор вказує на наступні обставини: тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких останній обвинувачується; вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; розмір майнової шкоди, у завданні якої ОСОБА_3 обвинувачуються; можливість переховування від суду, так як обвинувачений раніше працював в органах внутрішніх справ України, а тому може використати спеціальні знання та навички набуті під час проходження служби в правоохоронних органах з метою уникнення кримінальної відповідальності; можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів з урахуванням того, що у судовому засіданні зазначені особи ще не були допитані; можливість продовжити протиправну діяльність, направлену на заволодіння чужим майном шляхом нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства з урахуванням відсутності законного джерела для існування;

- про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, обґрунтовуючи його тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, які скоєні у складі злочинної організації, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазначала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, не працюючий, єдиним джерелом його доходів була злочинна діяльність. На приведене прокурор посилається як на підстави, що підтверджують існування ризиків, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, їх вагомість не зменшилась, та які продовжують існувати. При цьому, про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до особи більш м'який запобіжний захід, прокурор вказує на наступні обставини: тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких останній обвинувачується; вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; розмір майнової шкоди, у завданні якої ОСОБА_4 обвинувачуються; можливість переховування від суду; можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, з урахуванням того, що у судовому засіданні зазначені особи ще допитані не були; можливість продовжити протиправну діяльність, направлену на заволодіння чужим майном шляхом нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, з урахуванням відсутності законного джерела для існування;

- про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, обґрунтовуючи його тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, які скоєні у складі злочинної організації, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазначала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, не працюючий, єдиним джерелом його доходів була злочинна діяльність. На приведене прокурор посилається як на підстави, що підтверджують існування ризиків, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, їх вагомість не зменшилась, та які продовжують існувати. При цьому, про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до особи більш м'який запобіжний захід, прокурор вказує на наступні обставини: тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких останній обвинувачується; вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, у тому числі затримання безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої ОСОБА_5 обвинувачуються; можливість переховування від суду; можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, з урахуванням того, що у судовому засіданні зазначені особи ще допитані не були; можливість продовжити протиправну діяльність, направлену на заволодіння чужим майном шляхом нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, з урахуванням відсутності законного джерела для існування;

- про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, обґрунтовуючи його тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, які скоєні у складі злочинної організації, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазначала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, не працюючий, єдиним джерелом його доходів була злочинна діяльність, не одружений, тобто не має сталих соціальних зв'язків за місцем проживання. На приведене прокурор посилається як на підстави, що підтверджують існування ризиків, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, їх вагомість не зменшилась, та які продовжують існувати. При цьому, про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до особи більш м'який запобіжний захід, прокурор вказує на наступні обставини: тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких останній обвинувачується; вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, у тому числі затримання безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої ОСОБА_6 обвинувачуються; можливість переховування від суду, так як обвинувачений не має соціально сталих зв'язків за місцем мешкання; можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, з урахуванням того, що у судовому засіданні зазначені особи ще допитані не були; можливість продовжити протиправну діяльність, направлену на заволодіння чужим майном шляхом нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, з урахуванням відсутності законного джерела для існування.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Комуняр С.В. в судовому засідання заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість ризиків на які посилався прокурор у своєму клопотанні, разом з тим вказали, що ОСОБА_1 має стійкі соціальні зв'язки, одружений, має трьох дітей, постійне місце проживання, у зв'язку з чим просили обрати обвинуваченому запобіжний захід, який не пов'язаний з тримання під вартою.

Також обвинуваченим ОСОБА_1 в судовому засіданні було надано клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, на інший не пов'язаний з триманням під вартою. В обґрунтування свого клопотання обвинуваченим вказано, що в клопотаннях прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 загалом відсутнє вмотивоване обґрунтування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та належним чином не окреслено з яких підстав не неможливо до обвинуваченого застосувати більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою. Обвинувачений просив суд також врахувати, що докази причетності останнього до вчинених злочинів сфальсифіковані, а інші докази не доводять вини обвинуваченого. Між тим, просив прийняти до уваги, що за момент взяття його під варту вів фермерське господарство, має міцні соціальні зв'язки, хворіє на виразку шлунку та дванадцятиперстої кишки, позитивну характеристику з місця роботи, а також раніше не судимий.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Комуняр С.В. в судовому засіданні клопотання свого підзахисного про зміну запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, на інший не пов'язаний з триманням під вартою підтримав та просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Андрєєв О.О. в судовому засіданні заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість ризиків на які посилався прокурор у своєму клопотанні, а також вказали, що прокурором навіть не забезпечено належним чином ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінального провадження. Разом з тим, захисник просив врахувати, що обвинувачений має стійкі соціальні зв'язки, протягом 22 років мав постійне місце роботи та постійне джерело доходу, є учасником бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції на сході України, має постійне місце проживання та реєстрації, а також має сталі соціальні зв'язки, адже на його утриманні перебуває мати пенсійного віку, син ІНФОРМАЦІЯ_7, та цивільна дружина зі своєю неповнолітньою донькою ІНФОРМАЦІЯ_8

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Івтушок С.В. в судовому засідання заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 та просили застосувати відносно обвинуваченого інший не пов'язаний з тримання під вартою запобіжний захід, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість ризиків на які посилався прокурор у своєму клопотанні, більш того жодним чином не чинив перешкоди під час досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник Розумний М.В. в судовому засідання заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4, а також просили обрати останньому запобіжний захід, який не пов'язаний з тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник Сало В.М. в судовому засідання заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5, у зв'язку з чим, захисник обвинуваченого просив обрати останньому будь-який запобіжний захід, який не пов'язаний з тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник Перепелиця С.І. в судовому засідання заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість ризиків на які посилався прокурор у своєму клопотанні, у зв'язку з чим, захисник обвинуваченого просив обрати останньому будь-який запобіжний захід, який не пов'язаний з тримання під вартою. Разом з тим, захисник обвинуваченого просив колегію суддів звернути увагу, що у клопотання прокурором жодним чином не обґрунтовано з яких підстав до обвинуваченого не можливо застосувати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового засідання щодо вирішення питання про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також щодо клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу, перевіривши обґрунтованість кожного заявленого клопотання, прийшла до наступного.

За вимогами ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Так, досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 13 січня 2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 11 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року застосування обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 02 лютого 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 02 лютого 2018 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно питання про його продовження, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має неповнолітніх дітей, останні роки не працював та є колишнім працівником правоохоронних органів.

Оцінюючи наведені в клопотанні прокурора доводи в їх сукупності, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_1, тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, не працевлаштований, не має законних джерел для існування, а також те, що особа є колишнім працівником правоохоронних органів, якому поряд з усіма позитивними характеристиками за період служби в правоохоронних органів, все ж було пред'явлено обвинувачення у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, колегія суддів пришла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів.

При цьому ризики, передбачені пунктами 4 та 5 частини першоїстатті 177 КПК України, прокурором ані у своєму клопотання, ані в ході судового засідання належним чином не вмотивовано та не приведено достатніх на те підстав. Тому, колегія суддів не приймає їх до уваги. Проте, недоведеність даних ризиків не спростовує обґрунтованості застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1

Стосовно клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання обвинуваченого на те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів його винуватості у вчиненні інкримінованого йому діяння, спростовуються тим, що суд встановлює винуватість чи невинуватість особи при винесенні судового рішення по суті та вже після дослідження всіх доказів та матеріалів кримінального провадження, які наявні або будуть в подальшому долучатися до матеріалів справи, а також допиту всіх свідків та потерпілих. Разом з тим, приведене обвинуваченим спростування обставин, які враховуються судом при обранні запобіжного заходу згідно статті 178 КПК України, в своїй сукупності не вказують на те, що інший не пов'язаний з триманням під вартою забезпечить запобігання вже доведеним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, які не перестали існувати.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Колегія суддів також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену в рішенні від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками в даному конкретному випадку є тяжкість та суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 злочинів, а також можливість незаконного впливу на свідків і потерпілих, які ще судом не допитані та ухилення від явки до суду.

Відтак, з огляду на приведене, колегія суддів не знаходиться підстав для зміни обвинуваченому обраного запобіжного заходу на інший не пов'язаний з тримання під вартою захід.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 13 січня 2017 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 11 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року застосування обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 02 лютого 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 02 лютого 2018 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно питання про його продовження, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є учасником антитерористичної операції, має постійне місце мешкання, на своєму утриманні матір пенсійного віку та неповнолітню дитину, перебуває у цивільному шлюбу, є колишнім працівником правоохоронних органів.

Оцінюючи наведені в клопотанні прокурора доводи в їх сукупності, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_2, тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, не працевлаштований, не має законних джерел для існування, а також те, що особа є колишнім працівником правоохоронних органів, якому поряд з усіма позитивними характеристиками за період служби в правоохоронних органів, все ж було пред'явлено обвинувачення у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, колегія суддів пришла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів.

При цьому ризики, передбачені пунктами 4 та 5 частини першоїстатті 177 КПК України, прокурором ані у своєму клопотання, ані в ході судового засідання належним чином не вмотивовано та не приведено достатніх на те підстав. Тому колегія суддів не приймає їх до уваги. Проте, недоведеність даних ризиків не спростовує обґрунтованості застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 14 січня 2017 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 14 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року застосування обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 02 лютого 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується 02 лютого 2018 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно питання про його продовження, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, одружений, тимчасово не працював, мав постійне місце мешкання.

Оцінюючи наведені в клопотанні прокурора доводи в їх сукупності, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_3, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, не працевлаштований, не має законних джерел для існування, колегія суддів пришла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів.

При цьому ризики, передбачені пунктами 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, прокурором ані у своєму клопотання, ані в судовому засіданні належним чином не вмотивовано та не приведено достатніх на те підстав. Тому колегія суддів не приймає їх до уваги. Проте, недоведеність даних ризиків не спростовує обґрунтованості застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 14 січня 2017 року відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 14 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року застосування обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 02 лютого 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 02 лютого 2018 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно питання про його продовження, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проживає з жінкою у цивільному шлюбі, мав постійне місце мешкання, а також був працевлаштований.

Оцінюючи наведені в клопотанні прокурора доводи в їх сукупності, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_4, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, колегія суддів пришла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів.

При цьому ризики, передбачені пунктами 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, прокурором ані у своєму клопотання, ані в судовому засіданні належним чином не вмотивовано та не приведено достатніх на те підстав. Тому колегія суддів не приймає їх до уваги. Проте, недоведеність даних ризиків не спростовує обґрунтованості застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 13 січня 2017 року відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 11 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року застосування обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 02 лютого 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 02 лютого 2018 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно питання про його продовження, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має неповнолітню дитину, останні роки офіційно не працював.

Оцінюючи наведені в клопотанні прокурора доводи в їх сукупності, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_5, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, колегія суддів пришла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів.

При цьому ризики, передбачені пунктами 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, прокурором ані у своєму клопотання, ані в судовому засіданні належним чином не вмотивовано та не приведено достатніх на те підстав. Тому колегія суддів не приймає їх до уваги. Проте, недоведеність даних ризиків не спростовує обґрунтованості застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 13 січня 2017 року відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 11 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року застосування обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 02 лютого 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 02 лютого 2018 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно питання про його продовження, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на момент затримання ніде не працював, не одружений, проживав не за місцем реєстрації.

Оцінюючи наведені в клопотанні прокурора доводи в їх сукупності, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_6, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, колегія суддів пришла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів.

При цьому ризики, передбачені пунктами 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, прокурором ані у своєму клопотання, ані в судовому засіданні належним чином не вмотивовано та не приведено достатніх на те підстав. Тому колегія суддів не приймає їх до уваги. Проте, недоведеність даних ризиків не спростовує обґрунтованості застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства». У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи. Також, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Особи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема одне з яких віднесено згідно статті 12 КК України до особливо тяжких злочинів. Між тим, санкція відповідної статті КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Судова колегія також зазначає, що доводи захисників та обвинувачених щодо недоведеності обвинувачення можуть бути перевірені судом тільки під час судового розгляду.

Разом з тим, на теперішній час лише проводиться підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні. Колегією суддів ще не вирішено питання про призначення у справі судового розгляду. Більш того, у справі не були допитані потерпілі та свідків, не досліджено докази.

Тому, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, судова колегія виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкціями статей Кримінального кодексу України, які інкриміновані обвинуваченим, останні можуть переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілих та інших учасників у цьому кримінальному провадженні. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їм інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків існування яких доведено і усунути перешкоди при здійснені правосуддя у даній справі, тому колегія суддів приходить до висновку про продовження строку тримання під вартою обвинувачених.

Судом вирішувалося питання про вжиття до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу, але наявність вказаних вище обставин виключає, на думку колегії суддів, застосування таких. Між тим, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою.

При цьому необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченим діяння.

Керуючись ст.ст. 177, 194, 199, 314-317, 371-372 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов'язаний із позбавленням волі - відмовити.

Клопотання прокурора Прокуратури Харківської області Максюк Оксани Олександрівни про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 - задовольнити.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 30 березня 2018 року включно.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 30 березня 2018 року включно.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 30 березня 2018 року включно.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 30 березня 2018 року включно.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 30 березня 2018 року включно.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 30 березня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя - Я.А.Шинкарчук

Судді: О.М. Пілюгіна

Г.І. Ільїна