Постанова № 72035296, 31.01.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/8979/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати у цивільних справах:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Литвинюк І. М., Одинака О. О.

секретар Герман Я.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача Буздуги Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, визнання особи вкладником, зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2017 року (головуючий у суді першої інстанції - суддя Волошин С.О.),

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про захист прав споживачів, визнання особи вкладником, зобов'язання вчинити дії.

Зазначав, що 12 березня 2014 року між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у двох примірниках укладено договір №300131/20481/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті в сумі 818 доларів США 31 цента на строк з 12 березня 2014 року до 17 березня 2014 року.

Від імені ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» договір підписала керуюча відділенням № 87 у м. Чернівці.

На звернення до банку після закінчення строку дії договору про повернення вкладу з процентами йому відмовлено з мотивів наявності іншого депозитного вкладу на іншу суму.

Посилаючись на указані обставини, неправомірність невизнання його вкладником та невнесення до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік вкладників), позивач просив визнати його вкладником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» від 12 березня 2014 року в іноземній валюті в сумі 818 доларів США 31 цента, зобов'язати Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» внести зміни до Переліку вкладників та надати до Фонду додаткову інформацію про збільшення належної до виплати йому (позивачу) за указаним договором про банківський строковий вклад в межах встановленого законом граничного розміру коштів, що підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_3 вкладником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором-заявою №300131/20481/370-14 від 12 березня 2014 року про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті в сумі 818 доларів США 31 цента, укладеного між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення №87 у м. Чернівці.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» внести зміни до Переліку вкладників та надати до Фонду додаткову інформацію про збільшення належної до виплати позивачу за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті в сумі 818 доларів США 31 цента в межах встановленого законом граничного розміру коштів, що підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволення позовних вимог відмовити.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу Фонд підтримав вимоги апеляційної скарги у межах відповідних доводів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, від імені якого діє представник ОСОБА_1., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення з мотивів необґрунтованості доводів та відсутності повноважень на оскарження рішення в частині, що стосується інтересів Фонду.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Проте з таким висновком повністю погодитись не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, не зважив на недоведеність укладення між позивачем та банком договору банківського вкладу, що згідно з п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вимоги позивача ОСОБА_3 про визнання його вкладником та зобов'язання внести зміни до Переліку вкладників, надання до Фонду відповідної додаткової інформації ґрунтуються на доводах про те, що між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 12 березня 2014 року укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті в сумі 818 доларів США 31 цента, який відповідачами не визнається, а Фондом необґрунтовано не вноситься відповідна інформація до Переліку вкладників банку.

Як на доказ підтвердження позовних вимог позивач посилається на наявний письмовий договір №300131/20481/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» (а.с.6), обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 21 вересня 2016 року у справі за його позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживача (а.с.66-68).

З такими доводами та доказами погодився суд першої інстанції, пославшись також на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», неправомірність невключення позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» із сумою банківського вкладу за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті в сумі 818 доларів США 31 цента.

Проте суд першої інстанції не взяв до уваги відповідних положень норм матеріального права, які регулюють порядок укладення договору банківського вкладу, не перевірив правильності обраного позивачем способу захисту права, не зважив на заперечення представників відповідачів про недоведеність позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За правилами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Договір банківського вкладу є нікчемним, якщо не додержано письмової форми. Така форма вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528 (далі - Інструкція), банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до статті 60 ЦПК України у редакції 2004 року, яка була чинною на час ухвалення оскаржуваного рішення, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Наданий позивачем договір №300131/20481/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті в сумі 818 доларів США 31 цента на строк з12 березня 2014 року до 17 березня 2014 року, викладений у письмовій формі, містить відповідні умови, підписи, вчинені від імені вкладника та банку (а.с.6).

Водночас, відповідно до пункту 9 договору вкладник підписанням цього договору усвідомлює та погоджується з тим, що Основні умови залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (далі - Основні умови) разом з цим договором складають договір банківського вкладу та є його невід'ємною частиною.

Також вкладник підписанням цього договору підтверджує факт ознайомлення з Основними умовами, погоджується з положенням Основних умов у повному обсязі, бере на себе права та обов'язки, що визначені основними умовами, та зобов'язується їх виконати.

Цим же пунктом передбачено, що договір набуває чинності після його підписання вкладником та банком з дня надходження коштів на вкладний рахунок.

Відповідно до п. 2.2 Основних умов, підтвердженням здійснення розміщення вкладу є виписка по вкладному рахунку.

Позивач та його представник не посилалися на наявність виписки по вкладному рахунку, стверджуючи, що вона не видавалася.

Отже, відсутність виписки за вкладним рахунком дає підстави стверджувати, що між сторонами не дотримано письмової форми договору банківського вкладу відповідно до правил статті 1059 ЦК України, відповідних положень Інструкції, а тому зазначений договір банківського вкладу є нікчемним.

Доводи позивача про те, що на час підписання договору банківського вкладу від 12 березня 2014 року кошти на його вкладному рахунку вже знаходилися у банку за попереднім договором не ґрунтуються на наявних у справі доказах та не свідчать про дотримання письмової форми договору, передбаченої статтею 1059 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України у редакції 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Представник позивача посилається на те, що рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 21 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживача, яким на його думку встановлено факт укладення спірного договору банківського вкладу, дотримання письмової форми.

Такі доводи є необґрунтованими.

В указаному судовому рішенні суд, пославшись на відповідний аркуш справи, зазначив, що між сторонами був укладений договір №300131/20481/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті в сумі 818 доларів США 31 цента на строк з 12 березня 2014 року до 17 березня 2014 року.

Зважаючи на предмет спору у названій справі (про визнання договору банківського вкладу дійсним), апеляційний суд не аналізував та не встановлював дотримання сторонами письмової форми договору банківського вкладу у розумінні статті 1059 ЦК України.

Тому посилання у вказаному судовому рішенні на наявність тексту договору банківського вкладу не є встановленням обставини укладення такого договору з додержанням письмової форми, передбаченої статтею 1059 ЦК України.

Отже, у справі встановлено, що договір №300131/20481/370-14 від 12 березня 2014 року про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті в сумі 818 доларів США 31 цента на строк з 12 березня 2014 року до 17 березня 2014 року є нікчемним, що унеможливлює задоволення вимог ОСОБА_3 про визнання його вкладником банку та покладення на Фонд обов'язку внесення змін до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, надання до Фонду відповідної додаткової інформації.

Статус особи як вкладника виникає на підставі належним чином укладеного договору банківського вкладу.

Такий статус не потребує підтвердження на підставі рішення суду.

Тому вимога ОСОБА_3 про визнання його вкладником не відноситься до способів захисту цивільних прав, передбачених статтею 16 ЦК України.

Отже, на часткове задоволення апеляційної скарги рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового судового рішення, яким у позові відмовити.

Щодо доводів ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про те, що спір має розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, то апеляційний суд виходить з наступного.

У справі встановлено, що 17 вересня 2015 року Постановою Правління Національного банку України № 612 ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних. Цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з 18 вересня 2015 року.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

З урахування правил статті 26 Закону № 4452-VI включення до списків вкладників які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами можливе виключно щодо осіб, які є вкладниками на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, тобто вкладник може отримати лише ті кошти, які він вніс під час здійснення банком своєї основної діяльності.

Відповідно до частин першої, третьої статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом України № 4452-VI установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини другої статті З Закону № 4452-VI Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до статті 47 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; 2) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 3) виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; 4) здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; 5) звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.

Разом з тим, згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

У справі спірні правовідносини виникли на підставі зазначеної позивачем цивільно-правової угоди, а Фонд діє від імені сторони правочину.

Враховуючи вищезазначене, звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

За змістом спірних правовідносин спір не носить ознак публічно-правового як у частині вимог до банку, так і в частині вимог до Фонду, оскільки виник з приводу виконання умов договору банківського вкладу щодо реалізації права на повернення коштів у відповідному розмірі.

Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про те, що до спірних відносин не застосовуються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналіз норм Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», статті 1058 ЦК України свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-1881цс16.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача стверджує, що банк не вправі оскаржувати рішення суду щодо Фонду.

Проте за змістом норм Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду у частині реалізації своїх повноважень щодо управління банком, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, є по суті керівником банківської установи, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а в правовідносинах банку, які випливають з договорів, ним укладених, уповноважена особа Фонду діє як представник сторони договірних відносин.

Також відповідно до правил, викладених у статті 352 ЦПК України учасники справи має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в повному обсязі.

Оскільки позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, то за наслідками апеляційного розгляду справи, відповідно до правил статті 141 ЦПК України, ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» слід компенсувати понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 408 гривень, сплачених за платіжним дорученням № 25526 від 07 грудня 2017 року, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2017 року скасувати.

У позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, визнання особи вкладником, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Компенсувати Публічному акціонерному товариству «Банк Фінанси та Кредит» понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 408 (однієї тисячі чотириста восьми) гривень, сплачених за платіжним дорученням № 25526 від 07 грудня 2017 року, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 06 лютого 2018 року.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І. М. Литвинюк

О. О. Одинак