Постанова № 72034866, 30.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Бровченка І.О.,

Кружиліної О.А.

за участю секретаря - Брулевича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року, головуючого першої інстанції судді Вовк Л.В. по справі № 627/63/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування зазначено, що 12.12.2013 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та станом на 04.12.2016 року має заборгованість перед банком у розмірі 30639,49 грн., що складається з: 2517,07 грн. - заборгованості за кредитом; 23037,21 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 3150,00 грн. - заборгованості за пенею та комісією, 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 1435,21 грн. - штрафу (процентна складова), яку і просив стягнути позивач разом зі сплаченим судовим збором.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 30639 (тридцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 49 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що заява від 12.12.2013 року та Умови та правила надання банківських послуг, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не містять підпису клієнта - відповідача по справі. Отже, такий договір має бути визнаний нікчемним у відповідності до ст. 1055 ЦК України.

Анкета-заява гр. ОСОБА_2 не може вважатися договором кредиту, так як вона не містить істотних умов притаманних для договору даного виду, а саме: розмір кредиту, строк та порядок погашення кредиту, сплата процентів, наслідки невиконання зобов'язання та інші права та обов'язки сторін.

Також вказує, що відповідач добросовісно повертав взяті з кредитної картки кошти, але внаслідок неправомірних дій службових осіб Краснокутського райвідділу міліції вказана кредитна картка була в нього вилучена та 06.03.2014 року з неї було знято кошти у розмірі 600,00 грн., в той час як відповідач знаходився під вартою.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з виниклої заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором перед ПАТ КБ «ПриватБанк».

Судова колегія погоджується з таким висновком.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 укладено договір шляхом підписання заяви позичальника, в якій вказано, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складає між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 кредитний договір.

Згідно вказаного договору № б/н від 12.12.2013 року, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_2не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, внаслідок чого в нього перед ПАТ КБ «ПриватБанк» виникла заборгованість.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 1050 та частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та сплати процентів.

Посилання представника відповідача стосовно того, що її довіритель не підписував анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи; а саме підписом ОСОБА_2 на зазначеній анкеті (а.с. 6).

Згідно довідки, наданої позивачем, заборгованість відповідача по кредитному договору станом на 04.12.2016 року складає 30639,49 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2517,07 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 23037,21 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3150,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1435,21 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Частково задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходить з того, що за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення підлягає зміні згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 376,382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року змінити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.12.2013 рокуу розмірі 28704,28 грн., яка складається з: 2517,07 - заборгованість за кредитом; 23037,21 - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3150,00 - заборгованість за пенею та комісією.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.02.2018 року.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - І.О. Бровченко

О.А. Кружиліна