Ухвала суду № 72034651, 02.02.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5077/17

Провадження № 1-кп/635/420/2018

У Х В А Л А

02 лютого 2018 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Шинкарчука Я. А.,

при секретарі судового засідання - Желізовій О.А.,

за участю прокурора - Кас'яненко Р.В., Голубничої Н.А.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника обвинувачених - Дягілєв О.В.,

потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ст.395 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ст.395 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області Кас’яненко Р.В. у судовому засіданні звернувся до суду з клопотаннями про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що останні ніде не працюють, законних джерел заробітку не мають, не мають міцних соціальних зав'язків, у зв'язку з чим, можуть переховуватися від органів досудового розслідування, суду, вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного психологічного або навіть фізичного впливу на осіб, які є свідками та потерпілими та вчинити інші правопорушення, а тому мають місце ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Разом з тим, вони обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавленні волі на строк від 3 до 6 років, що у свою чергу може свідчити про неможливість запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, адже особи можуть під загрозою застосування відповідного покарання переховуватися від суду. Окрім того, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 здійснено об'єднання матеріалів кримінального провадження із ще двома справами за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 та ст.395 КК України, які надійшли до Харківського районного суду Харківської області з Київського районного суду м.Харкова, що також є підтвердженням неможливості попередження ризикам передбачених пунктами 1, 3, 5 частиною 1 статі 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області Голубнича Н.А. клопотання прокурора Кас'яненко Р.В. підтримала.

Обвинувачені ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти продовження відносно нього строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти продовження відносно нього строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинувачених в судовому засіданні не заперечував проти продовження відносно його підзахисних строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Суд, вислухавши думку учасників судового засідання встановив наступне.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 21 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк дії ухвали встановлено до 17 серпня 2017 року. Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року обраний раніше запобіжний захід відносно ОСОБА_1 продовжено на 60 днів, строк дії ухвали встановлено до 17 вересня 2017 року.

Також, відносно ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 21 червня 2017 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк дії ухвали встановлено до 17 серпня 2017 року. Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року обраний раніше запобіжний захід відносно ОСОБА_2 продовжено на 60 днів, строк дії ухвали встановлено до 17 вересня 2017 року.

В подальшому на підставі ухвал Харківського районного суду Харківської області продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, так само як відносно ОСОБА_2, а в останнє запобіжний захід продовжено 26 грудня 2017 року строком на шістдесят днів, тобто до 23 лютого 2018 року включно.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вимогами п.2 ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства». У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років.

Разом з тим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, а саме, що оцінка ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії», § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови» § 58).

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ст.395 КК України, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Суд враховує, що обвинувачений ніде не працює, законних джерел заробітку не має, не має міцних соціальних зав'язків, у зв'язку з чим, може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного психологічного або навіть фізичного впливу на осіб, які є свідками, потерпілими та вчинити інші правопорушення, що у сукупності свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбачених у пунктах 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Таким чином, оцінивши в сукупності всі обставини, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується останній, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, беручи до уваги посилання прокурора на те, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що судовий розгляд справи триває, не досліджено письмові докази, справі заявлено численні цивільні позови від потерпілих, окрім того, в суд для об'єднання надійшли ще два кримінальні провадження відносно обвинуваченого, що збільшило обсяг обвинувачення, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів прокурора та вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою строком на шістдесят днів.

Стосовно ОСОБА_2, то останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Суд враховує, що обвинувачений ніде не працює, законних джерел заробітку не має, не має міцних соціальних зав'язків, у зв'язку з чим, може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного психологічного або навіть фізичного впливу на осіб, які є свідками та потерпілими та вчинити інші правопорушення, що у сукупності свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбачених у пунктах 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Таким чином, оцінивши в сукупності всі обставини, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується останній, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, беручи до уваги посилання прокурора на те, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що судовий розгляд справи триває, не досліджено письмові докази, у справі заявлено численні цивільні позови від потерпілих, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів прокурора та вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Відтак, під час розгляду питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. Однак, з урахуванням вищенаведених обставин та розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 177, 194, 199, 314-317, 371-372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області Кас’яненко Р.В. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, - задовольнити.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ст.395 КК України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Харківська установа виконання покарань (№ 27)» строком на шістдесят днів, тобто до 02 квітня 2018 року включно.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Харківська установа виконання покарань (№ 27)» строком на шістдесят днів, тобто до 02 квітня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя - Я.А. Шинкарчук