Постанова № 72032038, 31.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/136/17

Провадження № 22-ц/779/135/2018

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Максюти І.О.

за участю секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Косівської районної державної адміністрації, до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду, ухвалене суддею Крилюк М.І. 24 листопада 2017 року в м. Косів, -

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 29.11.2010 року по 08.11.2013 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_4 року в них народилась дочка, ОСОБА_4, яка після розірвання шлюбу згідно рішення Косівського районного суду від 08.11.2013 року залишилась проживати з матір'ю.

Як батько дитини він бажає брати участь у вихованні та розвитку своєї дочки, однак на даний час такої змоги не має, так як відповідач під різними приводами чинить йому в цьому перешкоди, чим позбавляє його можливості взагалі бачитись із дитиною.

З даного приводу позивач звертався у комісію з захисту прав дітей Косівської районної державної адміністрації, яка вирішила за доцільне призначити йому дні та години зустрічей з малолітньою дочкою, однак, відповідач таке рішення не виконує.

З урахуванням заяв про уточнення позовних вимог позивач просив ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 Визначити такі способи його участі у спілкуванні з дочкою: у суботу та неділю з 10:00 до 17:00 кожного тижня та в день народження дитини щорічно, по місцю проживання позивача.

Рішенням Косівського районного суду від 24 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, жительку АДРЕСА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителю АДРЕСА_1 у спілкуванні з неповнолітньою дочкою - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4

Встановлено наступний порядок спілкування та участі ОСОБА_2 у вихованні неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 шляхом визначення часу спілкування у вигляді систематичних побачень з дочкою у суботу та неділю з 10:00 год. до 17:00 год. кожного тижня та в день народження дитини щорічно за місцем проживання матері дитини, з урахуванням бажання дитини, її стану здоров'я та попереднім погодженням з матір'ю.

Під час перебування дитини з батьком, ОСОБА_2 повністю несе відповідальність за здоров'я, виховання, безпеку життя дочки.

На дане рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням усіх обставин справи.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням суду в тій частині, де визначено його право здійснювати побачення з дочкою за місцем проживання матері дитини.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано того факту, що відповідач неодноразово змінювала місце фактичного проживання та не повідомляла про це апелянта, що підтверджується актами органів місцевого самоврядування, органу опіки та піклування та висновкам начальника Косівського відділу поліції.

На думку апелянта, необхідно визначити порядок побачень з дитиною за адресою постійної реєстрації місця проживання відповідача.

Просить суд звернути увагу, що позивач не позбавлений батьківських прав, щомісячно сплачує аліменти на утримання дитини, шкідливих звичок не має, на обліку у психіатра не перебуває.

Вважає, що визначення в оскаржуваному рішенні суду прав на побачення з донькою лише у суботу та неділю кожного тижня, а також на день народження дочки обмежує права скаржника.

Окрім цього, ОСОБА_2 не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині обов'язку попередньо погоджувати з ОСОБА_3 право на зустрічі з дитиною, оскільки відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з малолітньою дочкою.

На підставі наведеного, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині встановлення порядку спілкування та участі ОСОБА_2 у вихованні неповнолітньої дитини шляхом: визначення часу спілкування у вигляді систематичних побачень ОСОБА_2 з дочкою за адресою постійної реєстрації місця проживання матері дитини, з урахуванням часу навчання і відпочинку дочки, і попереднім повідомленням ОСОБА_3 про ці побачення, в п'ятницю, суботу, неділю, а також на день народження дитини.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України. Відповідно до п. 9 ст. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» вказаного Кодексу справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Відповідач та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює, у випадку необхідності, учасникам судового процесу їх процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судовому процесу їх правами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.11.2010 року до 08.11.2013 року. Рішенням Косівського районного суду 08.11.2013 року шлюб між сторонами було розірвано. Неповнолітню дочку - ОСОБА_4 залишено на вихованні та проживанні з ОСОБА_5. Після розірвання шлюбу присвоєно ОСОБА_5 дошлюбне прізвище «ОСОБА_3» (а.с. 5).

Згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Батьки: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 7).

Встановлено також, що рішенням Комісії з питань захисту прав дітей Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 28.10.2016 року №71/10-16, прийнятим за результатами розгляду відповідного клопотання ОСОБА_2, вирішено за доцільне призначити ОСОБА_2 дні та години зустрічей з малолітньою дочкою ОСОБА_4 у суботу та неділю з 10:00 год. до 17:00 год. Під час перебування дитини з батьком він повністю несе відповідальність за здоров'я, виховання, безпеку життя малолітньої (а.с. 6).

Відповідно до копії характеристики №26, виданої виконавчим комітетом Кобаківської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області 10.01.2017 року, копії Довідки про склад сім'ї №25 від 10.01.2017 року, копій довідок Косівської райполіклініки №14 від 23.01.2017 року, ОСОБА_2 має постійне місце проживання, характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах не знаходиться (а.с. 8-9, 12, 14).

Разом з тим, із наданої за направленням Косівського відділу освіти як відповідь на звернення ОСОБА_3 психологічної характеристики ОСОБА_4, вбачається, що дитина проявляє високий негативізм до особистості ОСОБА_2, відмовляється від контакту. Рекомендовано періодичні побачення батька з дитиною за умови присутності іншої особи (рідних). А також рекомендовано ОСОБА_2 провести корекційну роботу з розвитку навичок самоконтролю, дотримуватися позитивної моделі виховання, спілкуватися з дитиною спокійним тоном, налагодити відносини з дитиною, щоб вона відчувала себе спокійно і впевнено (а.с. 86-89).

Крім того, як свідчать матеріали справи, добровільної згоди щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків між сторонами по справі не досягнуто, між ними періодично виникають конфліктні ситуації, що підтверджується повідомленнями Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції та висновками за результатами розгляду звернень, актами, складеними комісією Кобаківської сільської ради про підтвердження факту перешкоджання побачень батька з дочкою (а.с. 34, 35, 43-49, 63-68, 83-84).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходячи з особистісних характеристик позивача, стану здоров'я та малолітнього віку дитини, визначив зустрічі батька з донькою у вигляді систематичних побачень у суботу та неділю з 10:00 год. до 17:00 год. кожного тижня, та в день народження дитини щорічно за місцем проживання матері дитини, з урахуванням бажання дитини, її стану здоров'я та попереднім погодженням із матір'ю, відповідачем в справі.

З таким висновком погоджується апеляційний суд з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-XII, ч. 7, 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування; згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.

Відповідно до ст.ст. 141, 151 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки, щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків, щодо дитини; батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно із статтями 158, 159 СК України спір щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, попередньо розглядає орган опіки та піклування. У разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду із позовом про усунення цих перешкод. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутності іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (ч. 2 ст. 159 СК України).

У п. 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» (від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)

Переглядаючи справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, та перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, зобов'язавши відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкод батьку ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4, при цьому врахував те, що дитина досягла віку лише 5-ти років, постійно проживає з матір'ю, звикла до неї, проявляє тривожність при зустрічах з батьком, а тому в інтересах дитини, беручи до уваги її вік, правильно обумовив побачення позивача з малолітньою дитиною за місцем проживання матері дитини, з урахуванням бажання дитини, її стану здоров'я та попереднім погодженням із матір'ю (відповідачем по справі).

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що визначення в рішенні суду його права на побачення з донькою лише у суботу та неділю кожного тижня, а також на день народження дочки обмежуються права батька на спілкування з дитиною, а також прохання визначити час спілкування у вигляді систематичних побачень з дочкою за адресою постійної реєстрації місця проживання матері дитини, з урахуванням часу навчання і відпочинку дочки, і попереднім повідомленням ОСОБА_3 про ці побачення, в п'ятницю, суботу, неділю, а також день народження дитини, не є підставою для скасування зазначеного рішення, оскільки обставинами, викладеними в апеляційній скарзі позовні вимоги не обґрунтовувались, а відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Що стосується тверджень апелянта про те, що відповідач неодноразово змінювала місце фактичного проживання та не повідомляла про це батька дитини та орган опіки і піклування, то такі не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Як передбачено в ч.ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_3 постійно проживає за адресою, вказаною в матеріалах справи, а про виїзд на відпочинок в м. Одеса з метою оздоровлення дитини письмово повідомляла позивача та Службу у справах дітей Косівської РДА (а.с. 85). Отже, позивачу було відомо про місцезнаходження дитини. Доказів, які б підтверджували факт приховування відповідачем свого місця проживання, що створило б перешкоди для побачення батька з дитиною, суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення Косівського районного суду від 24 листопада 2017 року.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду від 24 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2018 року.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Мелінишин Г.П.

Максюта І.О.