Ухвала суду № 72031760, 05.02.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 908/1473/2012

Провадження № 6/345/20/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2018 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано – Франківської області

в складі: головуючого судді Сухарник І.І.

секретаря судового засідання Баран В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші подання старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_1 мпро тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_2, суд -

встановив:

що старший державний виконавець Калуського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним поданням, яке обґрунтовує тим, що на виконанні Калуського міськрайонного ВДВС перебуває виконавче провадження № 50548694 з виконання виконавчого листа № 908/1473/17 від 20.04.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ в м. Калуші та Калуському районі 42636,37 грн. Оскільки, ОСОБА_2 добровільно борг не сплачує, тому старший державний виконавець звернулася до суду із зазначеним поданням.

У судове засідання державний виконавець не з’явилася.

Суд, перевіривши подання, вважає, що воно не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав:

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв'язання спорів у цій сфері регулюється ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Згідно ст. 6 ч. 1 п. 5 цього Закону, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Згідно положень ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 18 ч. 3 п. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З огляду на значення словосполучення «ухилення від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)» означає з об’єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов’язків. У зв’язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов’язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб’єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно виконавчого листа №908/1473/17 від 20.04.2012 з ОСОБА_2 стягнуто на користь УПФУ в м. Калуші та Калуському районі 42636,37 грн. (а.с. 5). 16.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка згідно супровідного листа надіслана боржнику 21.03.2016 (а.с. 6, 7). 05.09.2017 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, яка згідно супровідного листа надіслана боржнику 05.09.2017 (а.с. 16, 17).

До подання доданий виклик державного виконавця, з якого не вбачається, якого числа він надісланий боржнику, а також даний виклик не підписаний самим державним виконавцем (а.с. 18). У матеріалах подання відсутні будь-які дані про підтвердження вручення чи отримання боржником вищевказаних документів, що дає підстави вважати, що ОСОБА_2 не обізнаний із наявним виконавчим провадженням щодо нього.

До подання долучено запити у ПФУ, ДФС, фонд комунальної власності територіальної громад міста Калуша, управління Держгеокадастру у Калуському районі, управління Держпраці в Івано-Франківській області Регіональний сервісний центр МВС в Івано-Франківській області Територіальний сервісний центр 2642, Державну прикордонну службу України (а.с. 10, 12, 13, 15). Згідно відповідей (а.с. 11, 12, 13) слідує, що у боржника відсутні будь-які транспортні засоби та іншого майна у боржника не виявлено.

Згідно відповіді з Державної прикордонної служби України (а.с. 14) слідує, що боржник ОСОБА_2 двічі перетинав державний кордон 02.10.2017 та 07.07.2017.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, боржнику ОСОБА_2 належить 1/6 частина квартири по вул. Богдана Хмельницького, 38/63, м. Калуш, Івано-Франківська область (а.с. 19, 20, 21), проте дане нерухоме майно не можливо звернути стягнення, оскільки сума боргу не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати.

Також на даний момент боржник ОСОБА_2 пенсію не отримує, не працює за трудовими та цивільно-правовими угодами, а про джерела отримання доходу боржників фізичних осіб відповіді не знайдено, і також боржник не має відкритих рахунків у банківських установах (а.с. 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63).

Згідно актів від 19.06.2017 та від 30.11.2017 про вихід державного виконавця за адресою проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, слідує, що за даною адресою на стукіт дверей ніхто не відчиняє та зі слів сусідів боржник не з’являється до помешкання тривалий час (а.с. 22, 23).

З огляду на наведене, суд вважає, що відсутні належні докази повідомлення боржника ОСОБА_2 про виклик до державного виконавця та надіслання йому виконавчих документів.

Таким чином, наявність самої заборгованості не може свідчити про ухилення ОСОБА_2 від виконання покладених на нього обов'язків. На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань, покладених на нього вироком суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Тому, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього вироком обов'язків.

Тому, суд вважає, що заявлене подання є передчасним, оскільки слід ініціювати розшук боржника.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за вийнятком обмежень, які встановлюються законом.

Оскільки державним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язання, тому враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні подання старшого державного виконавця Тарасової Х.М. Калуського міськрайонного відділу державного виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу слід відмовити.

На підставі ст. 33 Конституції України, ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” й керуючись ст. ст. 260, 441 ЦПК України, суд –

ухвалив:

у задоволенні подання старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державного виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Івано–Франківської області протягом 15-ти днів з часу проголошення.

Головуючий: