Ухвала суду № 72031753, 26.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2250/16

Провадження № 11-кп/779/4/2018

Категорія ч.1 ст. 121 КК України

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В. Б. В.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гандзюка В.П., Повзла В.В.,

секретаря с/з Кравчук І.Я.,

з участю прокурора Шутки І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисників Сурмачевського А.Ю.,

Боднарука А.В.,

неповнолітнього

потерпілого ОСОБА_5,

законного представника

потерпілого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами (далі АС) прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції Ульванської Л.В., обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників - адвокатів Сурмачевського А.Ю. та Боднарука А.В.., на вирок Косівського районного суду від 18 липня 2017 року по кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), предбаченого ч.1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Білі Ослави, Надвірнянського району та мешканець АДРЕСА_1, українець, з неповною середньою освітою, одружений, не працюючий, раніше не судимий, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, громадянин України, -

визнаний винуватим та засуджений ч.1 ст.121 КК та призначено йому покарання у виді - 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК, в редакції, що діяла на момент затримання ОСОБА_2, в строк відбування покарання зараховано йому строк попереднього ув'язнення з 15 год. 30 хв. 28.11.2016 року по 20.06.2017 року включно, тобто до набрання чинності Законом України № 2046-VIII від 18 травня 2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишено попереднім - тримання під вартою.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 15.02.2015 р. близько 18.00 год., знаходячись у житловому будинку ОСОБА_8, який розташований на АДРЕСА_2, в ході словесної розмови із малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, на ґрунті особистих неприязних відносин, що тривали довготривалий час, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно взяв двома руками за верхній одяг підняв вверх та кинув на підлогу ОСОБА_5 Своїми умисними діями ОСОБА_2 спричинив малолітньому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, переломами кісток склепіння та основи черепа, яка ускладнилась розвитком епідуральної гематоми, крововилив в м'які тканини правої тім'яно-скроневої ділянки, які, відповідно до висновку експерта Косівського міжрайонного відділення Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 24.11.2016, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Окрім того, тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці із незначним кутовим зміщенням які, відповідно до висновку експерта Косівського міжрайонного відділення Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 24.11.2016 року, відносяться до середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент їх спричинення.

У своїй АС прокурор, вважає, що вирок Косівського районного суду від 18 липня 2017 року щодо ОСОБА_9, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Просить вирок Косівського районного суду від 18 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

В поданій АС захисники обвинуваченого - адвокати Сурмачевський А.Ю. та Боднарук А.В. вважають, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність. Зазначають, що суддею під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою 22 березня 2017 року порушено право на захист, оскільки обвинувачений заявляв клопотання про безпосередню участь у судовому засіданні. ОСОБА_2, вперше роз'яснено його права тільки 04 квітня 2017 року.

Вказують, що у мотивувальній частині вироку відсутні належні й достатні формулювання обвинувачення з посиланням на достовірні докази, висновки суду ґрунтуються на припущеннях і суперечливих доказах, які суд не усунув і не навів мотивів, одні докази відкинув, а інші взяв до уваги. Внаслідок чого дії обвинуваченого судом кваліфіковано за ч.1 ст. 121 КК хибно, оскільки їх підзахисний не мав умислу та мети спричинити ОСОБА_5 тілесні ушкодження, а просто хотів припинити конфлікт і, відштовхнувши потерпілого, піти. Проте, не усвідомлюючи суспільну-небезпечний характер своїх дій, не розрахував свою силу та обстановку, відштовхнув потерпілого, який падаючи, вдарився до твердих предметів, внаслідок чого спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження.

Докази надані прокурором в судовому засіданні, а також показання потерпілого, свідків та експерта вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ст. 128 КК України.

Просять, вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2017 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК, скасувати та виправдати його - за відсутністю в його діях складу цього злочину. Ухвалити новий вирок, яким визнати їх підзахисного винуватим за ст. 128 КК та призначити йому покарання в межах санкції статті, зарахувавши при цьому строк попереднього ув'язнення.

В АС обвинувачений, покликається на те, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність.

Просить, вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2017 року нього скасувати та виправдати його за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК. Також просить ухвалити новий вирок, за яким визнати його винуватим за ст. 128 КК та призначити йому покарання в межах санкції статті, зарахувавши при цьому строк його попереднього ув'язнення.

Під час апеляційного розгляду неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що дійсно взимку 2015 року він проживав разом із матір'ю, братами, сестрами та вітчимом ОСОБА_2 в с. Космач. Одного дня, до них прийшов його брат - ОСОБА_5 та попросив, щоб мати та вітчим повернули кошти, які він їм раніше позичав. Коли мати запитала, звідки йому відомо, що в неї наявні кошти, ОСОБА_5 відповів, що він про це дізнався від нього. Тоді обвинувачений сказав піти йому з ним в іншу кімнату, де підняв його двома руками за светр і кинув до порога, в результаті чого він сильно вдарився головою та втратив свідомість.

Під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_10 пояснила, що дійсно зі слів її внука, вона дізналася, про те, що обвинувачений ОСОБА_9 в іншій кімнаті, схопив потерпілого ОСОБА_5 двома руками за светр, підняв його та штовхнув до підлоги, в результаті чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_8

Під час апеляційного розгляду прокурор відмовився від поданої ним апеляційної скарги. Відмова прокурора від апеляційної скарги не суперечить вимогам ч.1ст. 403 КПК, згідно якої особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. З наведеного випливає, що відмова від апеляційної скарги прокурора можлива під час апеляційного розгляду. Отже, прокурор має право на відмову від апеляційної скарги, і апеляційним судом не встановлено обставин, передбачених ч. 2 ст. 403 КПК.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення обвинуваченого та його захисників - адвокатів Сурмачевського А.Ю. та Боднарука А.В., які підтримали подані АС, просять вирок суду скасувати та задовольнити їхні апеляційні вимоги; пояснення прокурора Шутки І.І., потерпілого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_11, які заперечили проти доводів обох АС, вважають вирок законним та обґрунтованим, просять його залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і додані документи та обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що подані АС не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Таких вимог закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався. У відповідності до положень ст.65 КК, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК, підтверджується наведеними у вироку доказами, що ґрунтуються на їх всебічному, повному і безпосередньому дослідженні, яким дана належна правова оцінка. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК, а призначене покарання є достатнім та справедливим для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Не зважаючи на часткове визнання ОСОБА_2 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому злочину, його вина доводиться доказами, зібраними під час досудового розслідування та ретельно дослідженими в суді першої інстанції, а саме:

- витягом з ЄРДР, згідно якого за повідомленням ОСОБА_12, було внесено відомості до ЄРДР № 12015090190000488 за ч.1 ст. 121 КК України, а саме, за фактом того, що 16.02.2015 року близько 18.00 год. ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження малолітньому ОСОБА_5. 2005 року народження. Особа, якій повідомлено про підозру: ОСОБА_2 (а.с.123-124);

- протоколом огляду місця події від 25.11.2016 року та фототаблицями до нього, відповідно до якого, місцем огляду є господарство, яке належить ОСОБА_12 та розташоване в АДРЕСА_1 (а.с.139-145);

- довідкою Косівської центральної районної лікарні від 24.12.2015 року № 1100-2/1657, якою стверджується той факт, що ОСОБА_5, 2005 року народження, з 16.02.2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні в ДВАІТ Косівської ЦРЛ з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Перелом правої ключиці. Епідуральна гематома (а.с.146);

- висновком експерта № 210 від 24.11.2016 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, переломами кісток склепіння та основи черепа, яка ускладнилась розвитком епідуральної гематоми, крововилив в м'які тканини правої тім'яно-скроневої ділянки, що викликало необхідність проведення оперативного втручання, закритий перелом правої ключиці із незначним кутовим зміщенням, які спричинені від двохкратної ударної дії твердих тупих предметів, якими могли бути кулаки рук, носки взуття чи інші тверді тупі предмети так і внаслідок падіння та ударів до твердих тупих предметів, які могли утворитися до моменту звернення за медичною допомогою. Тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, переломами кісток склепіння та основи черепа, яка ускладнилась розвитком епідуральної гематоми, крововилив в м'які тканини правої тім'яно-скроневої ділянки відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Тілесне ушкодження: закритий перелом правої ключиці із незначним кутовим зміщенням відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент їх спричинення (а.с.148-150); - показаннями експерта ОСОБА_13 в суді першої інстанції, з якого вбачається, що для спричинення таких тілесних ушкоджень потерпілому, необхідно було вчинити дію із значною силою, а тому наступили такі наслідки.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.11.2016 року та фототаблицями до нього, за участі понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, відповідно до якого ОСОБА_2 чітко вказав на те, що за допомогою фізичної сили, правою рукою штовхнув ОСОБА_5 на підлогу, після чого потерпілий впав та лежав (а.с.152-159), що фактично відповідає його показанням в судовому засіданні, як в першій інстанції, так і під час апеляційного розгляду.

Перевіривши вказані вище докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх допустимість та достовірність.

Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази, в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом в судовому засіданні, які були отримані у рамках чинного законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і які суд їх визнав достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.

Окрім того, покликання апелянтів в АС про те, що судом першої інстанції неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК, оскільки в його діях вбачаються ознаки іншого злочину, а саме передбаченого ст. 128 КК, є необґрунтованим, оскільки обставин, які б спростовували участь обвинуваченого у вчиненні даного злочину або могли б свідчити про наявність в його діях іншого складу злочину, зокрема вчинення дій з необережності, судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, а покликання обвинуваченого на необхідність врахування тяжкої образи, якої начебто зазнав обвинувачений в результаті дій потерпілого по відношенню до нього, є хибними і безпідставними, оскільки це не знайшло свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Крім цього, доводи АС обвинуваченого та його захисників - адвокатів Сурмачевського А.Ю. та Боднарука А.В. про відсутність у обвинуваченого умислу на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, є необґрунтованим, оскільки вони повністю спростовуються показаннями в суді першої інстанції потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_16, висновком експерта № 210 від 24.11.2016 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлено тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення, матеріалами справи, в тому числі показаннями свідка ОСОБА_8, яка є співжителькою обвинуваченого, а також те, що під час проведення слідчого експеременту обвинувачений ОСОБА_2 добровільно та детально показав, як саме він за допомогою фізичної сили, правою рукою штовхнув ОСОБА_5 на підлогу, після чого потерпілий впав та лежав (а.с.152-159), що фактично відповідає його показанням в судовому засіданні.

Також згідно показань потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 під час апеляційного розгляду, а також кількість та локалізація тілесних ушкоджень, свідчить про те, що обвинувачений мав умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_2 мають правильну правову кваліфікацію за ч.1 ст.121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що є небезпечним для життя в момент заподіяння.

Прохання потерпілого ОСОБА_5 та його бабці - свідка ОСОБА_10 щоб пом'якшити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, не може бути підставою для цього, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вину повністю не визнав, давав непослідовні показання, які спрямовані на облегшення його відповідальності за вчинене.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вищепереліченими та в судовому засіданні дослідженими доказами спростовано те, що обвинувачений не мав умислу на заподіяння потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень. Тому апеляційний суд розцінює ці доводи АС як такі, що мають на меті уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності за вчинене.

Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо викривають обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, а доводи апелянтів про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів розцінює, як такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Покарання, призначене обвинуваченому в межах санкції ч.1 ст. 121 КК, і саме таке покарання на думку колегії суддів буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Покликання в АС обвинуваченого ОСОБА_2 і його захисників - адвокатів Боднарука А.В. та Сурмачевського А.Ю. про те, що при розгляді справи судом першої інстанції, було грубо порушено право обвинуваченого на захист, є необґрунтованим, оскільки,як вбачається із матеріалів кримінального провадження, як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду в суді першої інстанції, обвинувачений був забезпечений правовою допомогою адвокатів, тому доводи апелянтів в цій частині, є безпідставними та необґрунтованими.

Твердження про те, що суд першої інстанції безпідставно замінив законного представника потерпілого, є необґрунтованим, оскільки така заміна чітко регламентована КПК, оскільки судом було прийнято рішення про допит її в судовому засіданні як свідка.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази, у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину повністю доведена, оскільки він вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, що є небезпечним для життя в момент заподіяння. Його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що АС ОСОБА_2 та його захисників - адвокатів Сурмачевського А.Ю. та Боднарука В.М. слід залишити без задоволення, оскільки вони спрямовані на вигородження обвинуваченого від покарання.

За таких обставин, АС обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників - адвокатів Сурмачевського А.Ю. та Боднарука В.М. не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників - адвокатів Сурмачевського А.Ю. та Боднарука А.В залишити без задоволення, а вирок Косівського районного суду від 18 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з часу отримання ним копії ухвали.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді В.П. Гандзюк

В.В. Повзло