Рішення № 72030407, 01.02.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7797/17

Провадження № 2/204/381/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

при секретарі Власенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов’язаних з регламентною виплатою в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1, в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 29 248,57 грн., а також судових витрат у розмірі 1 600,00 грн. В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 06 листопада 2014 р. о 19 год. 10 хв. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Ніссан Альмера», н.з. АЕ 2537 ВО, у м. Дніпропетровську по вул. Свердлова в районі перехрестя з вул. ОСОБА_2, в порушення п.12.3 ПДР України, при виникненні перешкоди, не вжив заходів до зменшення швидкості та скоїв наїзд на автомобіль «Сузукі Ліана», н.з. АР 7810 АН, під керуванням водія ОСОБА_3. Більш того, водій ОСОБА_1 керував даним автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу працівника міліції в присутності двох свідків відмовився проходити медичний огляд, чим порушив п.2.5. ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода, постраждалих немає. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 204/8062/14-п від 26.12.2014 року та постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі №204/8062/14-п від 26.01.2015 року (в частині уточнення ПІБ потерпілої особи, учасника даного ДТП), яка не оскаржувалася і набрала законної сили 06.01.2015 року, водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки. Внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, з урахуванням статті 22, 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України, володільцю автомобіля «Сузукі Ліана», н.з. АР 7810 АН, 2005 року випуску, - ОСОБА_3, завдано шкоду майну, яка повинна бути відшкодована заподіювачем шкоди або відповідальною особою за завдавача шкоди. На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була забезпечена чинним договором ОСЦПВ (страховим полісом) серії АІ/1066291 (діє з 00.00 год. 15.05.2014 року до 14.05.2015 року), страховик ПрАТ «СК «Арсенал страхування», що підтверджується даним полісом. На час скоєння ДТП, відповідач, в порушення ст. 21 Закону № 1961-IV, не мав чинного договору ОСЦПВ (страхового полісу). З метою отримання суми відшкодування (регламентної виплати), виконуючи норми ст.ст. 33, 35-1 Закону N 1961-IV, власник даного автомобіля звернувся до позивача: з повідомленням про ДТП від 17.11.2014 року (зареєстроване МТСБ за вх. № 12876е від 17.11.2014 року); з заявою про виплату відшкодування від 16.01.2015 року. Страхову справу згідно з базою обліку регламентних виплат МТСБУ було зареєстровано за № 25040. Для забезпечення необхідних дій для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків по страховому випадку, МТСБУ залучила регулювальника - ТОВ «Юридичне агентство «Вікторія», що підтверджується листом МТСБУ від 24.11.2014 року за №3/1-05/32355. 23.12.2014 року МТСБУ сплатило за надані послуги ТОВ «Юридичне агентство «Вікторія» відповідно до виставленого рахунку № 205/М від 15.12.2014 року та акту виконаних робіт від 15.12.2014 року суму у розмірі 1 035,58 грн. Огляд пошкодженого автомобіля було проведено 28.11.2014 року, за адресою м. Дніпро, вул. Білостоцького, 93, за участі оцінювача ФОП ОСОБА_4, представника ТОВ «ЮА « Вікторія», власника автомобіля. Відповідач, який сповіщався належним чином (телеграма), з невідомих причин на огляд не з’явився; заяв, повідомлень про відкладення огляду на іншу дату не надходило. Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ за N 68/11/14, складеного 12.12.2014 року оцінювачем СОД ФОП ОСОБА_4: ринкова вартість автомобіля складає - 116 802,00 грн.; коефіцієнт фізичного зносу складає – 0,5862; вартість відновлювального ремонту з ПДВ складає – 48 341,11 грн., без ПДВ складає – 40 284,26 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу з ПДВ складає – 28 212,99 грн., без ПДВ складає 23 510,82 грн. ОСОБА_3 надала МТСБУ підтверджуючі документи відновлювально-ремонтних робіт «Сузукі Ліана», н.з. АР 7810 АН, проведені ТОВ «СД-Люкс» на суму 30 200,00 грн. 18.03.2015 року МТСБУ визначило розмір регламентної виплати потерпілому в сумі 28 212,99 грн. 26.03.2015 року МТСБУ на підставі ст. 41 Закону №1961-IV, довідки МТСБУ № 2504001 від 18.03.2015 року було прийнято наказ «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3» про виплату відшкодування у сумі 28 212,99 грн. Про прийняте рішення МТСБУ повідомила власника автомобіля, що підтверджується листом МТСБУ від 30.03.2015 року № 3/1-05/9378. 01.04.2015 року МТСБУ перерахувала кошти у розмірі 28 212,99 грн. на картрахунок власника. Отже, МТСБУ виконало покладений на нього обов’язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини заподіювача шкоди, який не забезпечив цивільно-правову відповідальність, при цьому загальна сума понесених витрат МТСБУ складає 29 248,57 грн. Позивач намагався урегулювати даний спір з відповідачем в досудовому порядку шляхом звернення до відповідача з листом-вимогою від 30.03.2015 року про необхідність відшкодування витрат МТСБУ в сумі 29 248,57 грн., однак ця вимога залишилась без реагування, витрати МТСБУ не відшкодовані. МТСБУ після виплати потерпілому отримало право на відшкодування понесених витрат в розмірі 29 248,57 грн. до заподіювача шкоди в порядку регресу. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причин неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2014 року, яка набрала законної сили 06 січня 2015 року, судом встановлено, що 06 листопада 2014 року о 19.10 год. водій ОСОБА_1 у м. Дніпропетровську по вул. Свердлова, в районі перехрестя з вул. ОСОБА_2, керував автомобілем «Ніссан Альмера», номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Під час руху, при виникненні перешкоди, не вжив заходів до зменшення швидкості та скоїв наїзд на автомобіль «Сузукі Леана», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок ДТП автомобілі пошкоджено. Постраждалих немає. Водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження у встановленому порядку від медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння. При цьому, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.5, 12.3 Правил дорожнього руху України (а.с. 12).

Вказаною постановою водій ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Відповідно до положень ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов’язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Транспортний засіб «Сузукі Ліана», номерний знак НОМЕР_3, належить на праві власності громадянці ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САО 430207 (а.с. 9).

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Сузукі Ліана», номерний знак НОМЕР_3, на час скоєння ДТП була застрахована, що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1066291, з терміном дії з 15.05.2014 року до 14.05.2015 року (а.с. 10).

17 листопада 2014 року ОСОБА_3, відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулась до МТСБУ з повідомленням про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 06 листопада 2014 року за участю автомобіля «Сузукі Ліана», номерний знак НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3, та «Ніссан Альмера», номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 (а.с. 14).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно витягу з централізованої бази МТСБУ за результатами пошуку за номером автомобіля НОМЕР_4 на дату скоєння ДТП, тобто станом на 06.11.2014 року, дані про наявність страхового полісу відсутні (а.с. 11). ОСОБА_1 таку інформацію також не надавав.

Отже, на дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

16 січня 2015 року ОСОБА_3, на підставі ст. 35 та п.п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулася з заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної під час дорожньо-транспортної пригоди та виплату страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_1 не мав діючого договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на час скоєння ДТП 06 листопада 2014 року. Належне відшкодування просила здійснити шляхом перерахування коштів на її розрахунковий рахунок № 29244825509100 (а.с. 15).

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу № 68/11/14 від 12 грудня 2014 року, виданого оцінювачем ОСОБА_4 (сертифікат суб’єкта оціночної діяльності № 16647/14 від 04.07.2014 року), вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу «Suzuki Liana» реєстраційний номер НОМЕР_3, становить 28 212,99 грн. з ПДВ (а.с. 17-19).

31 березня 2015 року, на підставі наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України № 1411 від 26 березня 2015 року (а.с. 28 (зворотний бік)) та довідки про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих № 2504001 від 18 березня 2015 року (а.с. 28), Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату на користь ОСОБА_3 у розмірі 28 212,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 01411 від 31 березня 2015 року (а.с. 29).

Згідно п.п. 38.1, 38.1.1. ґ) ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодовувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 28 212,99 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за послуги аварійного комісара, то вона задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. З наведеного вбачається, що відшкодування страховику, або МТСБУ, витрат пов’язаних з оплатою послуг аварійного комісара Законом не передбачено.

Згідно платіжного доручення № 8863 від 22 грудня 2014 року за послуги аварійних комісарів згідно рах. № 205/М від 15.12.2014 року (25040) МТСБУ було сплачено 1 035,58 грн. (а.с.30).

Проте, суд вважає, що стягнення витрат за послуги аварійного комісара з страхувальника або особи, відповідальної за спричинену шкоду, не передбачено чинним законодавством, оскільки ці витрати не віднесені до фактичних витрат, що були сплачені потерпілому, а є наслідком виконаних робіт за дорученням МТСБУ.

Крім того, умови та порядок провадження діяльності аварійних комісарів, які з'ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитків відповідно до Закону України «Про страхування», визначені Типовим положенням про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 8 від 05 січня 1998 року, відповідно до ст. ст. 2, 5 якого аварійний комісар - особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Нацкомфінпослуг, а діяльність аварійного комісара щодо з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків провадиться на підставі договору із страховиком.

Відповідно до ст.ст. 16, 17 зазначеного Типового положення на підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат. Аварійний сертифікат - це документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

За вимогами п.п. 18, 19, 20 Типового положення аварійний комісар, який складає аварійний сертифікат, несе персональну відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у ньому і такий сертифікат підписується аварійним комісаром, що з'ясував обставини і причини настання страхового випадку, і завіряється штампом.

Аварійний сертифікат складається у двох примірниках, один з яких видається страховику (страхувальнику), а другий зберігається в аварійного комісара.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем в обґрунтування понесених ним витрат на оплату послуг аварійного комісара не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, а саме, копії аварійного сертифікату, складеного відповідно до зазначеного положення.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування (регламентної виплати) у розмірі 28 212,99 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 1 600,00 гривень.

На підставі ст.ст. 993, 1187, 1191 ЦК України, 22, 33, 38, 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 128, 133, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України (у редакції ЗУ № 2147-VIII від 03.10.2017 року), -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов’язаних з регламентною виплатою в порядку регресу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП – НОМЕР_5, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02000, м. Київ, бульвар Русанівський, буд. 8, р/р 2600202284871 в ПАТ «Укрексімбанк» в м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131) в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 28 212,99 грн. (двадцять вісім тисяч двісті дванадцять гривень, 99 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП – НОМЕР_5, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02000, м. Київ, бульвар Русанівський, буд. 8, р/р 2600202284871 в ПАТ «Укрексімбанк» в м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131) судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень, 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез