Рішення № 72029900, 06.02.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1363/16-ц

провадження №2/176/57/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

за участю секретаря Ханіної М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовті Води цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» подано позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 15323 грн. 01 коп., що виникла за договором фінансового лізингу № KR00A+28260892 від 14.02.2013 року. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що заявою про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № KR00A+28260892 від 14.02.2013 року ОСОБА_1 виразила своє бажання щодо приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на веб-сайті www.privatbank.ua. Заява про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу, додатки до неї, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи разом складають Договір фінансового лізингу, що укладений на підставі ст.ст.633, 634 ЦК України. Відповідно до укладеного договору лізингу ОСОБА_1 отримала у платне користування автомобіль марки Богдан, модель:211010-812-4, рік випуску: 2013, тип ТЗ: Седан/Лифтбек, №кузова/шасі: Y6L211010DL240252, реєстраційний номер:АА1731КК та зобов’язалася сплачувати щомісячні платежі, пов’язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлених у Додатку 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Вказаний вище автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності ПАТ КБ «ПриватБанк».

15 грудня 2017 року набув чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального Кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІ від 03.10.2017 року, на підставі якого Цивільний процесуальний Кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно п/п 9 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідачки в судовому засіданні 02.11.2016 року проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову. В судове засідання, призначене на 06.02.2018 року відповідачка та її представник не з’явились, від останнього надійшла заява про закінчення розгляду справи за його та відповідача відсутності. Також подав до суду письмові заперечення (від 17.03.2017 року, 02.11.2017 року), в обґрунтування яких зазначено, що договір фінансового лізингу згідно обставин даної справи, укладений за участю фізичної особи, та в порушення вимог чинного законодавства України нотаріально не посвідчений, а отже є нікчемний. Відтак позивачем обрано невірні засоби реалізації та захисту своїх прав та інтересів, а позов із заявлених підстав та предметом відповідачем не визнається. При цьому, представник відповідача просить застосувати до нікчемного договору реституцію. В судовому засіданні представник відповідача також посилався на те, що позивачем не надано суду доказів здійснення фактичних заходів щодо забезпечення моніторингу предмету лізингу після його передачі сублізингоодержувачу, розшуку та повернення предмету лізингу у зв’язку з простроченням виконання зобов’язань, відповідно підстав вимоги оплати такого «моніторингу».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № KR00A+28260892 від 14.02.2013 року, за умовами пункту 1.1.1. якого лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг предмет лізингу та його вартість: автомобіль згідно специфікації, викладеної в Додатку № 1 (а.с. 10), що узгоджено сторонами в заяві про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу (а.с. 10), в якій також зазначено, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір фінансового лізингу.

Згідно пункту 1.1.2. Договору строк лізингу становить 60 місяців з моменту підписання Додатку № 2 (Графік лізингових платежів, а.с. 11).

Щомісячні платежі, та порядок їх сплати: щомісячно, згідно Графіку, та включають в себе: платіж за відшкодування частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно Додатку № 2 (Графік лізингових платежів); винагорода за користування предметом лізингу в розмірі згідно Додатку № 2, якщо інше не зазначено в Умовах та правилах надання банківських послуг; винагорода за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу в розмірі згідно Додатку № 2, якщо інше не зазначено в Умовах та правилах надання банківських послуг (пункту 1.1.4. Договору).

Пунктами 1.1.5., 1.1.6. Договору визначено, що період сплати з «11» по «15» число кожного місяця. Транзитний рахунок № 29092053566500.

Відповідно до пункту 1.1.8. Договору після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 4400,00 грн. на транзитний рахунок, вказаний пункті 1.1.6. Договору.

Згідно специфікації предметом лізингу є автомобіль марки Богдан 2110, 2013 року випуску, вартістю 73200,00 грн. (а.с.184).

Даний договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Частиною першою статті 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання-передачі (а.с. 10 на звороті) та в цій частині позов не заперечується відповідачем.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості (а.с.5-6) відповідно до якого у за Договором станом на 31.03.2016 року виникла заборгованість в розмірі 15323,01 грн., яка складається з: заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 477,21 грн., заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу в сумі 5961,11 грн., а також пеня в розмірі 8884,69 грн., за стягненням якої і звернувся позивач до суду з вимогою до відповідача.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу (стаття 4 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Згідно частини другої та третьої статті 806 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина третя статті 760 Цивільного кодексу України).

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Така ж правова позиція, викладене в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року (справа № 6-2766цс15) та в постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 року (справа № 363/3673/14-ц).

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Поданий до матеріалів справи договір фінансового лізингу № KR00A+28260892 від 14.02.2013 року, на підставі якого нарахована заборгованість, нотаріально не посвідчений.

У відповідності зі статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачає обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 12 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.Крім того, збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Позивачем на підтвердження заявлених вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором фінансового лізингу № KR00A+28260892 від 14.02.2013 року, подано Умови та правила фінансового лізингу. /а.с.71-81/

При цьому, позивачем не доведено належним чином, що саме ці Умовами та правилами фінансового лізингу діяли на час підписання сторонами вказаної Заяви.

Крім того, позивачем не додано до позовної заяви Тарифів, які є обов’язковою складовою частиною Договору, а також враховуючи вищевикладене, доказів нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість, яка заявлена до стягнення з ОСОБА_1 нарахована ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі нікчемного правочину. Тим паче, що предмет лізингу відповідачка повернула позивачу ще у квітні 2013 року. /а.с.53/

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим, враховуючи викладене підстава позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відсутня.

Відтак, суд не встановив підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором фінансового лізингу № KR00A+28260892 від 14.02.2013 року з мотивів наведених в позовній заяві, позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених цивільно-правових вимог, а тому в задоволені позову слід відмовити, з застосуванням до нікчемного договору реституцію.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання вищевказаного автомобіля та виконання умов договору фінансового лізингу від 14.02.2013 року відповідачка перерахувала позивачу загальною сумою 7590,73 грн., що підтверджується квитанціями ПриватБанк на а.с.87., тому дані кошті повинні бути повернуті позивачці, як незаконно отримані, за наслідками укладання договору фінансового лізингу № KR00A+28260892 від 14.02.2013 року.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись Законом України «Про фінансовий лізинг»; ст.ст. 215, 220, 628, 759, 760, 799, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (Код ЄДРПОУ 14360570, рах.№29092829003111, МФО №305299) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кошти загальною сумою 7590 (сім тисяч п’ятсот дев’яносто) грн. 73 коп. як незаконно отримані, за наслідками укладання договору фінансового Лізингу № KR00A+28260892 від 14.02.2013 року.

Судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_2