Постанова № 72028482, 01.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Т.С. Канигіна

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

01 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 816/146/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді Бартош Н.С.,

суддів: Мінаєвої О.М., Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

представник позивача: ОСОБА_2

представник відповідача: Гаспарян С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Канигіна Т.С.) від 17.07.2017 р. (повний текст рішення складений 17.07.2017 р.) по справі № 816/146/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_4, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2017 р. № 0000311303/21 та № 0000321303/22.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 р. по справі № 816/146/17 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 р. по справі № 816/146/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, де зазначає про законність рішення суду першої інстанції, оскільки при здійсненні господарської діяльності не порушував податкового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису в ЄДР 25850010001008302 (а.с. 211, т. 1) та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області. Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010: 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (а.с. 210, т. 1).

Також судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.11.2016 р. по 09.12.2016 р. контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував акт від 23.12.2016 р. № 587/16-03-13-05-07/НОМЕР_1, в якому контролюючим органом зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. у розмірі 88134,16 грн; пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 ПК України, у результаті чого встановлено заниження сплати військового збору на суму 6610,06 грн; пп. 44.1 ст. 44, пп. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 ПК України.

У зв'язку з цим, 13.01.2017 р. Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення: 1) № 0000311303/22, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатом річного декларування, у загальному розмірі 132201,24 грн., у тому числі: 88134,16 грн. - податкове зобов'язання, 44067,08 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 61, т. 1); 2) № 0000321303/21, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у загальному розмірі 8262,58 грн., у тому числі: 6610,06 грн. - податкове зобов'язання, 1652,52 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 60, т. 1).

На погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого приписами Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 16.06.2011 р. між ФОП ОСОБА_4 (орендар) та Кременчуцькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі (а.с. 179-184 т. 1), згідно з п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий № 5310436100:04:004:0231) для експлуатації та обслуговування будівель та споруд овочевої бази з подальшою їх реконструкцією під адміністративно-торговий комплекс зі складами, кафе та автостоянкою по вул. Ватутіна, 31 в м. Кременчук. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 17138 кв.м. (пропорційно часткам осіб у власності на нерухоме майно), у тому числі по угіддях: графа 42 - землі комерційного та іншого використання - 17138 кв.м. (пункт 2 цього договору). Договір оренди землі від 16.06.2011 р. зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 531040004000239 від 23.06.2011 р. (а.с. 184, т. 1).

Згідно з податковою декларацією № НОМЕР_2 від 12.02.2015 р. з орендної плати за земельні ділянки за 2015 рік, річна сума орендної плати складає - 278096,18 грн (а.с. 197-198, т. 1). Сплата ФОП ОСОБА_4 у 2015 році орендної плати з фізичних осіб (за орендовану землю комунальної власності) підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (т. 2, а.с. 135-145, 148-153).

На орендованій ділянці розташоване приміщення, яке протягом 2015 року використовувалося ФОП ОСОБА_4 для провадження своєї господарської діяльності.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що платником податків неправомірно віднесено суму орендної плати з фізичних осіб за орендовану земельну ділянку комунальної власності, але контролюючим органом не вказано, з яких саме підстав, з посиланням на норми чинного законодавства, віднесення таких витрат до складу валових є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. При цьому орендна плата - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно зі ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

З наведеного вбачається, орендна плата є обов'язковим платежем, який справляється у формі загальнодержавного податку та сплачується орендарем за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності.

В свою чергу, за правилами абз. 3 пп. «в» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковим кодексом України, включаються до інших витрат операційної діяльності, пов'язаних з господарською діяльністю, а відтак і до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

Відповідно до цього та з урахуванням п. 177.4 ст. 177 ПК України, такі витрати повинні були враховуватися фізичною особою - підприємцем при визначенні об'єкта оподаткування доходів, отриманих в 2015 році, оскільки згідно приписів цієї норми ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, суд першої інстанції правомірно вказав, що норми ПК України не містять обмежень щодо виду оренди, оплата якої відноситься до таких витрат.

Таким чином, сплачена в 2015 році на підставі податкової декларації з плати за землю за 2015 рік до відповідного бюджету орендна плата за землю правомірно включена до витрат підприємницької діяльності 2015 року, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також послався на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати за надання маркетингових послуг. За твердженням апелянта, згідно наданих позивачем на перевірку актів здавання-приймання робіт неможливо визначити, які саме маркетингові дослідження, їх місце і дата проведення, результат досліджень, здійснювали контрагенти позивача. Також апелянт зазначив, що до перевірки не надано звітів про проведення маркетингових досліджень та не надано документального підтвердження пов'язаності понесених витрат з одержаним доходом.

Судовим розглядом встановлено, що: 1) 02.01.2009 р. між ВАТ «Кременчукм'ясо» (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (замовник) укладено договір про надання маркетингових послуг (а.с. 62-63, т. 1); 2) 31.12.2012 р. між ТОВ «ДНК ГРУПП» (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (замовник) укладено договір про надання послуг з передпродажної підготовки та інформаційно-консультаційних послуг (а.с. 65, т. 1); 3) 01.01.2014 р. між ТОВ «Копілка» (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (замовник) укладено договір про надання послуг з передпродажної підготовки та інформаційно-консультаційних послуг (а.с. 66, т. 1); 4) 02.03.2015 р. між ТОВ «Вересень плюс» (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (замовник) укладено договір про надання маркетингових послуг, пов'язаних з реалізацією товарів у мережі фірмових магазинів «Вересень» та «Файно Маркет» (т. 2, а.с. 154-155); 5) 06.06.2014 р. між ПП «Універсам Полтава» (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (замовник) укладено договір про надання послуг (а.с. 64, т. 1).

За змістом цих договорів ФОП ОСОБА_4 є замовником, а вказані контрагенти - виконавцями, які зобов'язуються вивчати та формувати споживчий попит з метою збільшення поставок, надати інформацію про хід продажу, проводити моніторинг щодо зміни асортименту, зміни тари та маркування та щодо можливості, доцільності та ефективності проведення рекламних компаній при реалізації товару.

На підтвердження реальності вище перелічених договорів позивачем надано копії: актів здавання-приймання робіт, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, рахунки на оплату (а.с. 68-163, т. 1).

Колегія суддів зазначає, що до маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги). У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо. Маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватися та проводитися за ініціативою власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Замовниками маркетингових послуг можуть бути будь-які підприємства. Проте, як правило, це великі товаровиробники та оптові продавці (дистриб'ютори). Досить часто підприємства купують готові дослідження певного ринку. При цьому, таку діяльність суб'єкти господарювання можуть здійснювати як самостійно за наявності відповідних фахівців, так і із залученням організацій, що надають маркетингові послуги. При цьому виконавцями таких послуг можуть бути лише суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010, тобто суб'єктам господарювання, які планують замовити маркетингові послуги (замовникам), слід звернути увагу на те, чи відповідає діяльність виконавця КВЕД 73.20 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути, зокрема, договір на проведення маркетингових досліджень. В свою чергу, підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів зазначає, що акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. Крім того, в актах виконаних робіт повинен бути наведений конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що лише при дотриманні вказаних вище умов платник податку має право віднести витрати на маркетингові послуги до складу податкових витрат.

Судовим розглядом встановлено, що складені за результатом господарської операції з ПП «Універсам Полтава», ТОВ «Копілка», ТОВ «Вересень плюс», ТОВ «ДНК ГРУПП», ПАТ «Кременчукм'ясо» акти здавання-приймання робіт містять законодавчо встановлені обов'язкові реквізити для первинного документа, встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: найменування робіт (послуг), одиницю виміру, кількість робіт (послуг) та суму наданої роботи (послуги). Також позивачем надані позивачем копії звітів про надання послуг, що складені за результатом господарських операцій містять детальне відображення виду наданої послуги та її грошової вартості (а.с. 239-250, т. 1, а.с. 1-24, т. 2).

Що стосується пов'язаності понесених витрат з одержаним доходом, судовим розглядом встановлено, що: 1) 06.06.2014 р. між ПП «Універсам Полтава» (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) укладено договір поставки № 29 (а.с. 164-165, т. 1); 2) 02.01.2009 р. між ВАТ «Кременчукм'ясо» (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) - договір поставки № 109/09 (а.с. 166-167, т. 1); 3) 01.01.2014 р. між ТОВ «Копілка» (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) -договір поставки № 501 (а.с. 168-170, т. 1); 4) 01.01.2011 р. між ТОВ «Вересень плюс» (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) - договір поставки № 269 (а.с. 174-178, т. 1); 5) 31.12.2012 р. між ТОВ «ДНК ГРУПП» (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) - договір поставки № 13 (а.с. 171-172, т. 1). На підтвердження реальності укладання вище вказаних договорів поставки ФОП ОСОБА_4 надані копії видаткових накладних (а.с. 25-113, т. 2), з яких слідує, що вказані вище контрагенти позивача придбавали у ФОП ОСОБА_4 кондитерські вироби, що підтверджує зв'язок понесених витрат з одержаним доходом.

Що стосується посилання апелянта на те, що при проведенні перевірки позивачем надані не всі первинні документи, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення п. 44.6 ст. 44 ПК України лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

В свою чергу, обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами ст. 90 КАС України є однією з гарантій встановлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами КАС України.

Також, з урахуванням того, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковий орган не повинен обмежуватися встановленням формальних умов застосування податкового законодавства, та у випадку сумнівів у правомірності донарахування грошових зобов'язань повинен встановити, дослідити та оцінити усю сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника у сфері оподаткування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 р. по справі № 816/146/17 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 р. по справі № 816/146/17 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 р. по справі № 816/146/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Л.В. Курило

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.02.2018 року.