Постанова № 72028454, 30.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/296/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Запорожана Д.В.,

– ОСОБА_1,

при секретарі – Гошуренко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області до Миколаївська міська рада , 3-тя особа без самостіних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дерев`яноко ОСОБА_2, 3-ті особи без самостіних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО імені ОСОБА_3", Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач-Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду в інтересах держави до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 11.08.2016 № 6/3 “ Про затвердження плану зонування території міста Миколаєва”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне рішення прийнято всупереч Закону України “ Про регулювання містобудівної діяльності”, Закону України Про основи містобудування”, ДБН, тому відповідно до ч.10.ст.59 Закону України “ Про місцеве самоврядування” акти органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності законам України повинен бути визнан незаконним в судовому порядку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано незаконним рішення Миколаївської міської ради № 6/3 від 11.08.2016 року "Про затвердження Плану зонування території міста Миколаїв" з моменту прийняття.

Зобов’язано Миколаївську міську раду невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови у місцевому друкованому засобі масової інформації “Вечерний Николаев” після набрання постановою законної сили.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Миколаївська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Рішенням Миколаївської міської ради № 6/3 від 11.08.2016 було затверджено план зонування м. Миколаєва.

Містобудівна документація “План зонування території міста Миколаєва” була розроблена ДП УДНДІПМ “ДІПРОМІСТО” згідно договору від 30.05.2012 № 536-11-2012, укладеного із Управлінням містобудування і архітектури Миколаївської міської ради та 26.11.2012 були передані текстові та графічні матеріали замовнику – Миколаївській міській раді.

06.07.2015 управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради було укладено договір № 536-11-2015 з ДП УНДІПМ “Діпромісто” на виконання проектно-вишукувальних робіт: оновлення плану зонування м. Миколаєва, які були виконані 15.10.2015.

Не погоджуючись з рішенням від 11.08.2016 року про затвердження Плану зонування території міста Миколаїва,прокурор,обґрунтовуючи необхідність свого представництва в даній справі порушенням інтересів членів територіальної громади м. Миколаєва, котра є власником земель м. Миколаєва,звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того,що відповідач, приймаючи спірне рішення діяв всупереч вимогам діючого містобудівного законодавства,Земельного кодексу України,Водного Кодексу України,без дотримання процедури громадських слухань,передбачених ст.21 Закону України »Про регулювання містобудівної діяльності» та процедури прийняття регуляторного акту відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної полдіьтики у сфері господарської діяльності»

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правильним та таким що відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування»,Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі Миколаївської міської ради вказується,що результати «порівняння картографічних матеріалів» ОСОБА_4 плану м. Миколаєва та Плану зонування м. Миколаєва, на які посилаються суд першої інстанції, не можуть бути достатнім доказом для твердження про невідповідність Плану зонування Генплану. Апелянт також зазначає, що План зонування території м. Миколаєва складався з урахуванням того, що з часу затвердження ОСОБА_4 плану м. Миколаєва 2009 року стан землекористування на деяких територіях радикально змінився, а саме на територіях яка б могла використовуватися з метою відпочинку та оздоровлення населення згідно Публічної кадастрової карти України на даний час знаходяться численні земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Крім того апелянт вказує що процедура громадських слухань під час розроблення та затвердження Плану зонування території міста Миколаєва відповідачем була повністю виконана у відповідності до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги , з огляду на наступне.

Відповідно до ч.10.ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч.8 ст.171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 42 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ч.8 ст.18 Закону України “ Про регулювання містобудівної діяльності”, п.4.11 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 передбачено,що повноваження по затвердженню плану зонування території є компетенцією сільської, селищної, міської ради.

Визначення генерального плану населеного пункту міститься у статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та означає містобудівну документацію, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

За правилами частини першої статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

.Згідно ч.ч.1, 2 ст.18 вище вказаного Закону план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

Крім того, виходячи з положень ст..2 та ч.1 ст. 16 Закону України «Про регулювання міст будівної діяльності» можна зробити висновок,що затвердження плану зонування території населеного пункту, є складовою планування територій на місцевому рівні, фактично зводиться до прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку території; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціонального взаємного розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико - культурних та інших зон і об’єктів;встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити,що план зонування території невідривно пов'язаний з ОСОБА_4 планом міста

Згідно вимог ч.2ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій(функціональних зон) населеного пункту,їх ландшафтної організації.

Таким чином містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки містяться саме в Плані зонування території.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 № 35/18 було затверджено містобудівну документацію “ОСОБА_4 план м. Миколаєва”,

Рішенням Миколаївської міської ради № 6/3 від 11.08.2016 було затверджено план зонування м. Миколаєва.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити,що під час здійснення містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил (ч.1 ст.5 Закону України “ Про основи містобудування”.

Будівельні норми є обов’язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури (ст.1 Закону України “Про будівельні норми”).

Пунктом 10.4 (б) розділу 10 ДБН 360-92 прямо заборонено господарське та інше будівництво у межах зелених зон.

План зонування території міста Миколаєва складається з графічних матеріалів та пояснювальної записки та встановлює функціональне призначення земельних ділянок та вимоги до забудови.

На схемі зонування територія населеного пункту поділяється на територіальні зони, для кожної з яких встановлюються містобудівний регламент, яким визначаються види дозволеного (переважні та сопутні) використання земельних ділянок; граничні параметри дозволеного будівництва, реконструкції об’єктів будівництва відповідно до Порядку надання умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 07.07.2011 року №109.

Поряд з цим , визначене Планом зонування території міста Миколаєва функціональне призначення територіальних зон, про які йде мова у даному позові,суперечить ОСОБА_4 плану м. Миколаєва затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 № 35/18 .

На підтвердження цих обставин,колегія суддів дослідила лист заступника міського голови ОСОБА_5 від 03.02.2017 № 693/02.02.01-06/14/17 (ар.с.17), направленого з питань надання інформації першому заступнику прокурора Миколаївської області Білоус О.В.

Зі змісту даного листа вбачається наявність численних розбіжностей функціонального призначення територій,зазначених у Плані зонування ,прийнятого оскаржуваним рішенням - діючому ОСОБА_4 плану 2009 року,з зазначенням конкретних назв цих територій,тобто фактично відбулася зміна функціонального призначення земельних ділянок, які були визначені ОСОБА_4 планом до озелененої території , а Планом зонування відносяться до житлової забудови (Ж-1), мішаної житлової забудови (Ж-4), ділової зони центрів районного значення (Г-2), зони розміщення об’єктів 5 класу санітарної класифікації (КС-5), зона інженерної інфраструктури (ІН-2-2)

Під час апеляційного розгляду справи, представник відповідача не заперечував проти цих обставин .

Ці розбіжності функціонального призначення територій співпадають також і з

дослідженими в судовому засіданні даними ОСОБА_4 плану та Плану зонування та свідчать, що:

- Мікрорайон “Леваневців” віднесено відповідно до ОСОБА_4 плану до озелененої території загального використання та території проектного стану рекреаційних установ, а Планом зонування- до зони садибної житлової забудови (Ж-1), в межах якої передбачається будівництво одноквартирних житлових будинків до 4-х поверхів та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках. Також землі зелених насаджень по вул. Флотскій, вул. Новоросійській ріг пров. Віськового, вул. Північний, вул. Одеське шосе віднесені до зони садибної житлової забудови.

Територія по вул. Північний належить до земель державного лісового фонду. В свою чергу судом першої інстанції вірно зазначено,що згідно до ст.ст.55,57 Земельного Кодексу України землі лісогосподарського призначення використовуються виключно для ведення лісогосподарської діяльності та не можуть бути надані для забудови житловими будинками.

- Сквер подвигу ліквідаторів аварії на ЧАЕС по пр. Миру ріг вул. Скульптора Ізмалкова та сквер «Пожежник» по вул. Кузнецькій ріг пр. Богоявленського, які згідно рішення Миколаївської міської ради від 04.04.2013 № 27/16 включено до переліку об’єктів зеленого господарства, віднесених до території рекреаційного призначення, згідно генерального плану є озеленена територія загального користування, а Планом зонування віднесено до зони змішаної житлової забудови середньої поверховості та громадської забудови (Ж-4), в межах якої передбачається будівництво багатоквартирних житлових будинків поверховістю від 5 до 9 поверхів. До зони Ж-4 також віднесено і озеленені території загального використання по вул. Лазурній ріг вул. Озерній та поблизу житлового комплексу «Рив’єра».

В той час як стст.50-52 Земельного Кодексу України чітко визначають,що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

- Озеленені території загального використання по пр. Богоявленському ріг вул. ОСОБА_6, по пр. Богоявленському ріг вул. Космонавтів Планом зонування віднесені до ділової зони центрів районного значення (Г-2), в межах якої передбачається розташування адміністративних, ділових, фінансових, торгівельних установ, закладів обслуговування та супутніх до них елементів транспортної інфраструктури.

- Озеленені території загального використання по вул. Залізничній ріг вул. Космонавтів поблизу станції “Нове садівництво” та вздовж прибережної озелененої території річки Південний Буг Планом зонування віднесенні до зони КС-5 та частково до виробничої зони підприємств ІІІ класу шкідливості (В-3).

- Частину озелененої території загального використання, розташованої в межах прибережної захисної слуги річки Південний Буг по вул. Силікатній, згідно Плану зонування віднесено до зони розміщення об’єктів 5 класу санітарної класифікації (КС-5), в межах якої передбачається будівництво складських підприємств, підприємств з обслуговування автомобілів.

Поряд з цим статтею 89 Водного Кодексу України та статтею 61 Земельного Кодексу України передбачено,що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, тому віднесення прибережних захисних смуг до КС5 суперечить вимогам чинного законодавства.

- Озеленену санітарно-захисну територію поблизу Водосховища в Корабельному районі Планом зонування віднесено до зони інженерної інфраструктури (ІН-2-), в межах якої розміщуються об’єкти каналізації міста.

- Територію зелених насаджень по вул. Виноградній ріг вул. Рибній (поблизу урочища “Жовтневе”) та по вул. 2 Аеродромному віднесено до зони садибної житлової забудови (Ж-1).

З пояснень третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ДП УНДІПМ “Діпромісто”, наданих під час слухання справи в суді першої інстанції слідує, що одночасно із розробкою Плану зонування - оновленого, відповідно до договору від 02.09.2015 ними було виконано проектно-вишукувальні роботи “Оновлення ОСОБА_4 плану м. Миколаєва, в ході яких були розроблені графічні та текстові матеріали ОСОБА_4 плану із урахуванням зміни у стані землекористування на території міста, оскільки відповідачу на момент затвердження оскаржуваного рішення були передані матеріали як “Оновлення генерального плану”, так і “Оновлення плану зонування”, тому факти невідповідності функціонального призначення територій, що визначені у доводах позивача, слід розглядати з урахуванням положень чинного генерального плану м. Миколаєва 2009 року так і розробленого та переданого відповідачі ОСОБА_4 плану м. Миколаєва 2015 року.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції,який не прийняв до уваги таки доводи третьої особи, оскільки і під час апеляційного розгляду справи представником відповідача було підтверджено, діючим ОСОБА_4 планом м. Миколаєва на час прийняття оскаржуваного рішення є Генплану міста , затверджений рішенням Миколаївської міської ради у 2009 року, ніякого Оновленому Генплану міською радою не затверджувалось.У зв’язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з цього приводу про те,що План зонування, затверджений відповідачем оскаржуваним рішенням, повинен був відповідати Генплану м.Миколаєва 2009 року.

Обґрунтування третьої особи ДП УНДІПМ “Діпромісто” правомірності зміни функціонального призначення земельних ділянок тим, з урахуванням у плані зонування стану землекористування на час розробки та затвердження плану зонування, а саме того,що в період з 2009 року до 2016 року- відповідачем були прийнятті рішення про передачу у власність земельних ділянок для будівництва із земель прибережних захисних смуг Бузького лиману, із земель ландшафтно - реакційної зони загальноміського значення, земель лісового фонду, тому необхідно змінити функціональне призначення цих земельних ділянок з урахуванням існуючого стану землекористування,судом першої інстанції також правильно не прийнято до уваги,оскільки правомірність рішень міської ради про надання земельних ділянок у власність на тих земельних ділянки, на яких будівництво та передача у власність заборонена на даний час вирішується в судовому порядку за позовами прокурора,при цьому частина позовів задоволена та рішення набрали законної сили.

Доводи апелянта стосовного того,що певні зелені насадження можуть бути включені до іншої функціональної зони із наявної містобудівної ситуації, а саме наявність зелених насаджень –парків, садів, скверів, бульварів допускається та прямо передбачається в межах селищної території, що включає територію житлової забудови не заслуговують уваги колегії суддів , оскільки п. 10.4 (б) розділу 10 ДБН 360-92 прямо заборонено господарське та інше будівництво у межах зелених зон. В даному випадку слід розрізняти два різних поняття - можливість наявності земельних насаджень у межах селищної території, та можливість здійснювати будівництво в озеленених територіях,що чітко заборонено нормами діючого законодавства.

Щодо доводів апелянта стосовно дотримання відповідачем процедури громадського обговорення містобудівної документації, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Механізм проведення громадських слухань визначається порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555.

У відповідності до п. 5 „Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 555 від 25 травня 2011 року(далі - Порядок), повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Згідно п. 4 Порядку виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

З наведеного слідує, що громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються шляхом, зокрема, оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, надання особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднє подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

При цьому, колегія суддів зазначає, що врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації є результатом двостороннього процесу, а за відсутності факту реалізації громадськістю свого права на подання пропозицій до містобудівної документації у передбаченому законом порядку у відповідача відсутній обов'язок з їх розгляду та, відповідно, врахування.

Відповідач посилався на те, що рішенням Миколаївської міської ради №536 від 31.05.2013 була створена погоджувальна комісія, яка врахувала пропозиції мешканців міста та направила їх розробнику містобудівної документації.

Поряд з цим відповідач ані під час слухання справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не надав суду доказів, яким чином були враховані пропозиції громадськості, викладені в протоколі громадських слухань від 07.05.2013 щодо врахування зелених зон та рекреаційних територій міста.

Не надано також суду і доказів прийняття Миколаївською міською радою будь яких рішень стосовно врегулювання спірних питань , якщо вони мали місце, а також доказів оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те,що відповідачем не була дотримана процедура громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, передбачена вищезазначеним законодавством.

Інші доводи апеляційної скарги ,колегія суддів до уваги не приймає,оскільки вони є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду, що приймаючи спірне рішення він діяв правомірно, не надавши при цьому суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те,що прийняте всупереч вимогам діючого законодавства рішення Миколаївскої міської ради №6/3 від 11.08.2016 року слід визнати незаконним.

Відповідно до вимог з частини другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, вихід суду першої інстанції за межи позовних вимог в даному випадку та визнання спірного рішення незаконним з моменту прийняття є обґрунтованим та доцільним.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 06.02.2018 року.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: О.В.Яковлєв