Постанова № 72028417, 01.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 496/526/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Трушина О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді- доповідача - Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови їй в призначенні пенсії по втраті годувальника у відповідності до вимог ч.7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ч.14 ст. 37 Закону України від «Про державну службу» та зобов'язання відповідача призначити їй пенсію по втраті годувальника з дня її звернення - 07.12.2016 року у відповідності до ч.7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ч.14 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначала, що вона перебуває на обліку в управлінні ПФУ, отримуючи пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки її чоловік, ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, отримував пенсію Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», і на час його смерті позивачка проживала разом з ним, вона має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області № 93 від 13 грудня 2016 року про відмову в переведенні ОСОБА_2 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язано Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перевести ОСОБА_2, з пенсії по віку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначивши їй з 07 грудня 2016 року пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від розміру пенсії, яку фактично отримував її чоловік ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі, Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року - скасувати та винести нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт наголошував на тому, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищевказаним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 09.07.2003 року перебуває на обліку в УПФУ у Біляївському районі Одеської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Чоловік позивачки, ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 12) та копією свідоцтва про укладення шлюбу. Позивачка на день смерті чоловіка проживала разом з ним, вела спільне господарство та знаходилася на його утриманні, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області № 209 від 19.01.2017 року.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 з 01.02.2008 року отримував пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». За документами пенсійної справи його страховий стаж складав 41 рік 1 місяць 3 дні. Розмір його пенсії було визначено з розрахунку 80% від заробітної плати. Станом на 01.11.2016 р. розмір його пенсії становив 6643,81 грн., що підтверджується копією довідки Малиновського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

07 грудня 2016 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, але рішенням управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області № 93 від 13 грудня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-IV наведено види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частинами 1, 3 ст. 45 вищевказаного закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім'ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

Отже, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа. Визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника проводиться від розміру пенсії, яку отримувала померла особа (годувальник) за життя, тобто з фактичного її розміру.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону № 1058-IV).

Згідно ч. 14 ст. 37 Закону України «Про державну службу» право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що оскільки ОСОБА_2 є пенсіонером, отримуючи пенсію у розмірі 1397,46 грн., та була непрацездатним членом сім'ї ОСОБА_3, вона має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги з посиланням на пункт 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, згідно якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до «Про службу в органах місцевого самоврядування», оскільки ця норма стосується призначення нових пенсій, а не переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку колегії суддів відповідач не довів правомірність прийнятого рішення № 93 від 13.12.2016 року про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги ОСОБА_2

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому згідно ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі - залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 лютого 2018 року.

Суддя- доповдач:

Судді: