Постанова № 72028300, 31.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11879/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Дідик Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (суддя - Мартинюк В.Я., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 16 листопада 2017 року),

в адміністративній справі № 813/5911/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., в якому просив: 1) визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. стосовно не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в АТ «Дельта Банк», відповідно до договору №021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6700 доларів США; 2) зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок Фонду, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) вкладнику ПАТ «Дельта Банк» відповідно до договору №021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6700 доларів США; 3) зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору №021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6700 доларів США, на підставі додаткової інформації, наданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В..

Відповідачі позову не визнали, у суді першої інстанції подали заперечення, просили відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цією постановою суду першої інстанції від 16.11.2017 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду незаконна, необгрунтована, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що порядок визначення переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а також повноваження уповноваженої особи Фонду щодо формування вказаного переліку визначені ст.27 та ст.37 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Жодна із наведених норм закону не передбачає підстав, за наявності яких уповноважена особа Фонду має право приймати рішення про не включення вкладника до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Повідомляючи позивача про виявлення ознак нікчемності договору банківського вкладу уповноважена особа Фонду зобов'язана була роз'яснити вкладнику зміст та суть підстав, з яких договір визнаний нікчемним. Однак, згідно із отриманим позивачем повідомленням (№8821/1700 від 23.09.2015 р.) про нікчемність договору, представник АТ «Дельта Банк» повідомила позивача виключно про законодавчу підставу виявлених ознак нікчемності. Також апелянт вказує, що однією із підстав для відмови у задоволенні позову є висновок суду про те, що згаданий договір було укладено в період дії постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до проблемних, якою банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, на момент укладення правочину позивач не знав і не міг знати про вказану Постанову НБУ, оскільки відповідно ч.3 ст.75 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Зазначає апелянт, що факт отримання банком грошових коштів позивача та поступлення їх на рахунок підтверджено матеріалами справи. Зокрема, до справи долучено виписку із рахунку позивача, з якої видно не лише зарахування коштів, але і нарахування відсотків. Також до матеріалів справи долучено платіжний документ, який підтверджує факт отримання позивачем відсотків за місяць користування його грошовими коштами. Відповідно до ч.2 ст. 1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Тобто, аналогічні договори укладалися і з багатьма іншими вкладниками. Відповідачами не доведено, а судами не встановлено, що такий договір укладався лише з позивачем, і що саме йому надані якісь переваги.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 16.11.2017 р. та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб апеляційної скарги не визнав, суду апеляційної інстанції подав відзив, просить оскаржену постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 року віднесено ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних.

Постановою правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 року віднесено ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови правління НБУ №150 від 02.03.2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №51 від 02.03.2015 року розпочато із 03.03.2015 року процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку, запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В..

Постановою правління Національного банку України №664 від 02.10.2015 року відкликано банківську ліцензію та визначено ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».

На підставі вказаної постанови правління НБУ №664 від 02.10.2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу на здійснення ліквідації Кадирова В.В..

Матеріалами справи також підтверджується, що 13.02.2015 між позивачем (Вкладник) ОСОБА_1 з однієї сторони та ПАТ «Дельта Банк» з іншої сторони, укладено договір №021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США (а.с. 8 Т.1).

За умовами цього Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2 та залучає грошові кошти в розмірі 6700 доларів США на строк до 18.02.2016 року, із процентною ставкою 5.5 процентів річних.

Додатковою угодою №1 від 13.02.2015 року до вказаного вище Договору сторони домовились, що зарахування вкладу на рахунок може також здійснюватись, зокрема, шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, а умови п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб до відносин, які виникають на підставі цього договору, не застосовуються (а.с. 9 Т.1).

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті №45852728 від 13.02.2015 року ОСОБА_5 було переказано кошти в розмірі 6700 доларів США на вказаний вище рахунок позивача (а.с. 10 Т.1).

Повідомленням ПАТ «Дельта Банк» №8821/1700 від 23.09.2015 року позивача ОСОБА_1 повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №021-13558-130215 від 13.02.2015 року, згідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 7).

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121-III, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №2121-III) закріплено критерії віднесення банку до категорії проблемних та встановлено, що Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону №2121-III, Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним.

Як встановлено з матеріалів справи і зазначено судом вище, у зв'язку з здійсненням Банком ризикової діяльності Правлінням Національного банку України прийнято Постанову №692/БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», відповідно до якої Банку заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Згідно з ч.2 ст.76 Закону №2121-III, Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. №4452-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №4452-VI) встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною 2 ст.26 Закону №4452-VI встановлено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно з ч.6 ст.27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з пунктами 3-4 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. №14, в редакції чинній на час прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Водночас, з аналізу викладених положень нормативно-правових актів вбачається, що відшкодування коштів триває з моменту прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку та завершується в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

З матеріалів справи видно, що Рішенням виконавчої дирекції Фонду №71 від 08.04.2015 р. тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 р. по 02.09.2015 р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №147 від 03.08.2015 р. строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015 р. включно.

Постановою правління Національного банку України №664 від 02.10.2015 р. відкликано банківську ліцензію ПАТ «Дельта Банк».

02.10.2015 р. Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 р. по 04.10.2017 р. включно.

Згідно з даними офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.02.2017 року №619 строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» продовжено на два роки - до 04.10.2019 року та продовжено повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кадирова В.В. на два роки - до 04.10.2019 року.

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст.38 Закону №4452-VI закріплено вичерпний перелік підстав за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Таким чином, законодавцем встановлено як обов'язок Уповноваженої особи у визначені строки скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

При цьому, право Уповноваженої особи перевіряти правочини на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання Наказу Уповноваженої особи №408 від 29.05.2015 р. та рішення Виконавчої дирекції Фонду №174/15 від 27.07.2015 р. Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів) що є нікчемними з підстав, передбачених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За результатами роботи вказаної Комісії 15.09.2015 р. складено Протокол засідання Комісії, яким вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу, серед яких договір укладений 13.02.2015 р. між позивачем та Банком.

Наказом Тимчасової адміністрації №813 від 16.09.2015 р. у зв'язку з виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями Банку нікчемних правочинів, застосовано наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до Протоколу від 15.09.2015 р., операції з перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладені (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в Банку, були здійснені в період дії Постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014 р.. Відповідно до зазначеної Постанови Банку заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. При цьому, як зазначено в Рішенні Виконавчої дирекції Фонду (протокол №174/15 від 27.07.2015 р.), керівників структурних підрозділів Банку було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій встановлених вказаною постановою лише 15.01.2015 р., а отже факт надання переваги Банком кредиторам може бути доведений виключно щодо договорів банківського вкладу, укладених після 16.01.2015 р. включно.

Комісією зроблено висновок, що укладання між Банком та фізичними особами після 16.01.2015 р. договорів банківського вкладу, за яким здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами Банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання Банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.

Як видно з матеріалів справи, підставами для віднесення Договору банківського вкладу (депозиту) №021-13558-130215 від 13.02.2015 р. до категорії нікчемних є те, що правочин у формі договору банківського вкладу (депозиту) вчинений в період, коли ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних банків, а кошти на депозитний рахунок позивача надійшли від третьої особи. При цьому, сума грошових коштів на рахунку клієнта - ініціатора операції на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом і, відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної системи Банку, для такого клієнта існував ризик щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації Банку та реалізації його майна.

Суд апеляційної інстанції вважає вказані висновки безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.1062 ЦК України, на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Згідно з п.10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, в редакції чинній на час укладенні позивачем договору банківського вкладу (далі - Інструкція №492) кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених Рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк» від 20.03.2013 р. встановлено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).

Згідно з п.10.19 Інструкції № 492, на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються: готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку; валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті; валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу; кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 р. №174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до Банку позивач надав Платіжне доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 13.02.2015 р., відповідно до якого ОСОБА_5 переказала кошти з поточного рахунку в сумі 6700 доларів США на рахунок ОСОБА_1 - позивача у справі (а.с. 10).

Той факт, що кошти надійшли на рахунок позивача шляхом переказу з рахунку іншого клієнта Банку не надає достатніх і необхідних підстав вважати таку операцію нікчемною, оскільки можливість внесення депозиту саме таким шляхом узгоджена позивачем і ПАТ «Дельта Банк» у Додатковій угоді №1 до Договору від №021-13558-130215 від 13.02.2015 р..

Враховуючи умови укладеної позивачем та Банком Додаткової угоди №1 від 13.02.2015 р., на підставі комплексного аналізу законодавчих положень та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зарахування коштів за Договором банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 р. №021-13558-130215 здійснено відповідно до умов вказаного Договору та Додаткової угоди №1, що не суперечить нормам чинного законодавства, а отримання гарантованої суми відшкодування кошів за вкладом у спірних правовідносинах є гарантією, яка прямо передбачена частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто є такою, що прямо встановлена законодавством.

При цьому, ч.2 ст.1058 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Відповідно до ч.2 ст.633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За своєю суттю, індивідуальні умови - це умови, які погоджені між банком та конкретним вкладником і відмінні від умов, застосованих до інших вкладників банку. Тобто особі (вкладнику) банк надав (при наявності певних обставин, про які відомо і вкладнику, і банку) фінансові привілеї, які не надав іншим вкладникам.

Як видно з матеріалів справи, позивачем укладався договір банківського вкладу на звичайних умовах, що були передбачені Банком щодо процентних ставок за вкладом «Найкращий від Миколая», та відповідали умовами договору банківського вкладу відповідного виду, умови досліджуваного договору банківського вкладу (депозиту) є типовими, та з них не видно, які саме пільги або переваги отримав (міг би отримати) позивач, доказів на підтвердження нікчемності зазначеного правочину (спрямованості його на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) Уповноваженою особою не наведено, а тому покликання на п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, як на підставу нікчемності правочину, не відповідає фактичним обставинам.

Така підстава як: «можливість отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб», як це зазначено в Протоколі засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», не відносяться до переліку підстав, визначених у ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, за якими договір банківського вкладу (депозиту) позивача можна вважати нікчемним.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачами не наведено та не надано доказів на обґрунтування висновку про визнання договору банківського вкладу (депозиту) нікчемним, як і доказів на обґрунтування наявності інших підстав, вичерпний перелік яких виписано в ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і які тягнуть за собою безумовне визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст.228 ЦК України, нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судом апеляційної інстанції під час судового розгляду справи не встановлено, що вчинений позивачем правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади або ж незаконне заволодіння ним.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключено судом.

Судом апеляційної інстанції не встановлено існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 р. №021-13558-130215.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зарахування вкладу за Договором банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 р. №021-13558-130215 не суперечить нормам чинного законодавства та внутрішнім документам банку, переваг перед іншими кредиторами Банку чи пільг для позивача судом не встановлено; дослідженими судом обставинами спростовується твердження відповідачів щодо нікчемності укладеного між позивачем та банком правочину; не встановлено існування відповідного судового рішення про визнання недійсним вказаного договору банківського вкладу (депозиту); Уповноваженою особою не доведена наявність правових підстав для виключення позивача з переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Крім цього, слід зазначити, що 16.09.2015 р. винесено Наказ Тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» №813 «Щодо застосування заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», однак з метою недопущення подвійних виплат вкладникам гарантованої суми відшкодування коштів Наказом Тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» №836 «Про внесення змін до Наказу №813 від 16.09.2015 р.» вирішено не застосовувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в частині повернення коштів платникам, які перерахували кошти на вклади за такими Договорами.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи стосовно не включення позивача до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 13.02.2015 р. №021-13558-130215 та зобов'язання Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вищезазначеним вкладом.

Відносно позовних вимог в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 13.02.2015 р. №021-13558-130215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то такі на переконання суду апеляційної інстанції є передчасними з огляду на наступне.

Згідного з положеннями чинного законодавства, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та передає сформований перелік вкладників до Фонду.

Відповідно до положень ст.27 Закону України №4452-VI, реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування затверджується Фондом відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Враховуючи, що на час розгляду даної адміністративної справи Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В.В., позивача не було включено до переліку вкладників, відповідно у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було можливості включити ОСОБА_1 до Загального Реєстру вкладників, а розв'язання спору на майбутнє чинним законодавством не передбачено.

Тому, позовна вимога стосовно включення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржена позивачем постанова суду першої інстанції від 16.11.2017 року прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року в адміністративній справі № 813/5911/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича стосовно не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору № 021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13 лютого 2015 року в сумі 6700 (шість тисяч сімсот) доларів США.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) вкладнику Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», відповідно до договору № 021-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13 лютого 2015 року в сумі 6700 (шість тисяч сімсот) доларів США.

У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови складено 05.02.2018 року