Постанова № 72028191, 06.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1725/16

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

« 06» лютого 2018 року м.Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кравця О.О.судді -Осіпова Ю.В.судді - Скрипченка В.О. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу СВК "Новокам'янський" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.08.2017 р. ,у складі судді -Кисильової О.Й по справі № 821/1725/16 за адміністративним позовом Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області до СВК "Новокам'янський" про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

04.11.2016 року Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області звернулася до суду із позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новокам'янський" та після уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 59294,53 грн., з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 67436,33 грн. та з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників у сумі 6275,37 грн..

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року позов був задоволений.

Не погоджуючись зі вказаною постановою представник відповідача - голова ліквідаційної комісії СВК "Новокам'янський" подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт вказує на невиконання позивачем вимог п. 59.1 ст. 59 та п. 95.2 статті 95 ПК України, тобто для звернення до суду з позовом про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу здійснено раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, яка підприємству не надсилалась взагалі , а відомості щодо отримання податкової вимоги головним бухгалтером, 05.03.2014 року про що є її підпис не є належним доказом вручення податкової вимоги належним чином, адже, згідно Статуту нашого підприємства керівником є директор, який і уповноважений на отримання документів,крім того, не був наданий оригінал документа про отримання бухгалтером вимоги.

У зв'язку з ліквідаційною процедурою СВК "Новокам'янський" та арештом рухомого майна відповідач не мав змоги своєчасно виплачувати нарахування, періодично здійснював виплати, але сплачені кошти були зараховані податковим органом на погашення нарахованої пені, а не суми основного боргу, що ,на думку апелянта, суперечить вимогам законодавства.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, але до судового засідання не з'явилися, а тому суд , враховуючи , що в порядку ч.2 ст.313 КАС України ,неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, відповідно до п.2 ч 1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України , права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 67 Конституції України , кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 36.1 -36.5 ст.36 ПК України ,податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. . Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. . Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новокам'янський" перебуває на обліку в Новакаховській ОДПІ ГУ ДФС в Херсонській області з 17.04.2000 року.

На час звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 133006,23 грн., що виник у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з орендної плати за землю з юридичних осіб та з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників.

Податковий борг по податку на додану вартість виник за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно:

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9020202997 за січень 2016 року від 19.02.2017 року на суму 5952,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9039063744 за лютий 2016 року від 19.03.2017 року на суму 4397,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9059092645 за березень 2016 року від 19.04.2017 року на суму 5679,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9078961429 за квітень 2016 року від 17.05.2017 року на суму 26410,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9102046972 за травень 2016 року від 18.06.2017 року на суму 1257,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9122803796 за червень 2016 року від 17.07.2017 року на суму 8008,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9148743128 за липень 2016 року від 18.06.2017 року на суму 3337,00 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9166380611 за серпень 2016 року від 13.09.2017 року на суму 1933,00 грн.;

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України , у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Судами 1-ої та апеляційної інстанції було встановлено, що 05.03.2014 року Новакаховській ОДПІ направила відповідачу податкову вимогу на суму 13 421 ,65 грн., яка була отримана головним бухгалтером, а відповідач не заявляє про фальшивість вказаного доказу.

Суд апеляційної інстанції вважає вказаний письмовий доказ достовірним відповідно до вимог ст.75, ч.1 ст.78 та ч.3 ст.180 КАС України, у зв'язку із відсутністю обґрунтованого сумніву у його достовірності , але зазначає ,що у разі встановлення його фальшивості - це відповідно до п.2 ч.2 ст.361 КАС України може бути окремою підставою для перегляду судового рішення за ново виявленими обставинами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2017р., яка набула законної сили згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 р. по справі № 821/1893/16 за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новокам'янський" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень - рішень Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області за №0001142106, 0001152106, 0000611500, 0000621500, 0000631500, 0000641500 від 18.12.2015р. - було відмовлено у задоволенні позову. При розгляді вказаної справи , судом було встановлено, що встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих податковій звітності по платі за землю, працівниками ДПІ 10.12.2015р. складено акт за №145/15/03785237 та направлено позивачу поштою листом з повідомленням, який отримано платником 14.12.15р.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 10.12.2015р. працівниками ДПІ 18.12.15р. прийняті податкові повідомлення-рішення: за №0000611500 про застосування штрафної санкції в сумі 2062,21грн. за несвоєчасну сплату орендної плати (розмір штрафу 10 % від суми платежу 20622,1грн.); за №0000621500 про застосування штрафної санкції в сумі 24632,24грн. за несвоєчасну сплату орендної плати (розмір штрафу 20 % від суми платежу 123161,2грн.), які були надіслані платнику (поштою листом з повідомленням ) та отримано29.12.15р..

За результатами камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності по фіксованому сільськогосподарському податку, ДПІ 18.12.2015р. складено акт за №148/15/03785237, у висновках якого вказано на порушення строків сплати узгодженого ПЗ з фіксованого сільськогосподарського податку у розмірі 14652,9грн. за звітний податковий період 2014р. (а.с.95-96). З урахуванням виявлених порушень податковою інспекцією 18.12.2015р. сформовані та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення: за №0000631500 про застосування штрафу в сумі 17,59грн. за несвоєчасну сплату єдиного податку із с\г товаровиробників 4 групи (розмір штрафу 10 %); за №0000641500 про застосування штрафу в сумі 2895,4грн. за несвоєчасну сплату єдиного податку із сільгоспвиробників 4 групи (розмір штрафу 20 %), які направлено позивачу поштою листом з повідомленням та отримано ним 30.12.15р.

За результатами камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов'язань по ПДВ за звітні періоди березень 2013, вересень 2013, грудень 2013р., 2014 рік, січень-серпень 2015р. працівниками ДПІ 10.12.2015р. складено акт за №144/15/03785237 (а.с.59-61) у висновках якого вказано на несвоєчасну сплату узгодженого ПЗ з ПДВ у розмірі 269000,4грн. З урахуванням виявлених порушень, ДПІ 18.12.2015р. сформовані податкові повідомлення-рішення: за №0001142106 про застосування штрафної санкції в сумі 51194,18грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість (розмір штрафу 20% від суми 255970,9грн.); за №0001152106 про застосування штрафної санкції в сумі 1302,95грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість (розмір штрафу складає 10 % від суми 13029,5грн.), які були направлені позивачу поштою та отримані ним 29.12.15р.

Згідно п. 87.11 ст.87 ПК України ,орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно п. 95.2 - 95.4 ст.95 ПК України ,стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, апеляційний суд вважає ,що стягнення коштів за рішенням суду у рахунок погашення податкового боргу здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження та не ототожнюється із прийняттям судом відповідного рішення , а тому строк звернення до суду із відповідним позовом не є предметом регулювання п. 95.2 - 95.4 ст.95 ПК України, а твердження апелянта щодо порушення вимог п. 95.2 - 95.4 ст.95 ПК України є помилковим.

Крім того , судом 1-ої інстанції було встановлено, що за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань відповідачу нарахована пеня у сумі 3995,76 грн.

Загальна сума заборгованості, з урахуванням часткової сплати у сумі 1675,00 грн. по вказаному виду податку складає 59294,53 грн. (основний борг - 55298,77 грн., пеня 3995,76 грн.).

Крім того, податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 67436,33 грн. виник за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно:

- акту перевірки від 10.12.2015 року № 145/15/03785237 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності по платі за землю", за висновками якого прийняті податкові повідомлення-рішення (форми "Ш") від 18.12.2015 року №0000611500 на суму 2062,21 грн., № 0000621500 на суму 24632,24 грн.

За приписами п.п.129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань відповідачу нарахована пеня у сумі 40741,88 грн.

Загальна сума заборгованості по вказаному виду податку складає 67436,33 грн. (штрафні санкції - 26694,45 грн., пеня - 40741,88 грн.).

Також, податковий борг з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників у сумі 6275,37 грн. виник за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно:

- акту перевірки від 18.12.2015 року № 148/15/03785237 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності по фіксованому сільськогосподарському податку", за висновками якого прийняті податкові повідомлення-рішення (форми "Ш") від 18.12.2015 року № 0000631500 на суму 17,59 грн., № 0000641500 на суму 2895,40 грн.

За несвоєчасну сплату грошових зобов'язань відповідачу нарахована пеня у сумі 3362,38 грн.

Загальна сума заборгованості по вказаному виду податку складає 6275,37 грн. (штрафні санкції - 2912,99 грн., пеня - 3362,38 грн.).

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1. ст. 57 ПК України).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України: у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» (див. п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97).

Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормам , що містяться у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56ПК ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

Таким чином, інші доводи апеляційної скарги висновків суду 1-ої інстанції не спростовують, а ґрунтуються на невірному розумінні апелянтом норм матеріального та процесуального права та обставин справи , наявність підстав для призначення податкових штрафів доведено податковим органом , який виправдав свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Так, стаття 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд ,враховуючи практику ЄСПЛ ,як джерело права , погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права, так як судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права , справу розглянуто повноважним складом суду, із належним повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі , судове рішення прийнятне та підписано суддями , які зазначені у судовому рішенні .

Згідно ч.4 ст.243 КАС України , судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.8,22 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,6,7,242,308,309,311,п.2 ч.1 ст.315, 317,321,322,325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу СВК "Новокам'янський"- залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.08.2017 р.- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 06.02.2018 року

Суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Осіпов Ю.В.

Суддя Скрипченко В.О .