Постанова № 72028122, 06.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4354/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлєва О.В.,

судді - Танасогло Т.М.

при секретарі: Вишневській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи: Міністерства Інфраструктури України про скасування наказу,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи: Міністерства Інфраструктури України про скасування наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №1420к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеський області; зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірного наказу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року позов задоволено. Скасовано спірний наказ.

В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні даного позову.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача від 31 липня 2017 року № 1420к було звільнено позивача з державної служби за угодою сторін (ч. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу") /а.с. 9/.

Підставою вищенаведеного наказу стала, начебто, заява позивача /а.с. 110/.

Позивач заявляв, що не подавав відповідачу влітку 2017 року будь-яких заяв про звільнення. Раніше, на початку 2017 року, він писав таку заяву для керівництва - "на всяк випадок", однак, у спосіб встановлений законодавством її (заяву) не подавав, і будь-якого бажання звільнитися не мав та не має, у тому числі літом 2017 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року було витребувано у відповідача оригінал заяви про звільнення, пояснення яким чином зазначена заява потрапила до відповідача, пояснення обставин реєстрації зазначеної заяви, також було запропоновано відповідачу направити свідків надання зазначеної заяви позивачем або отримання її в інший спосіб.

На виконання вищенаведеної ухвали відповідач спромогся лише повідомити суду, що заява про звільнення позивача була подана 27 липня 2017 року до Управління (м. Київ) невідомим співробітником Управління Укртрансбезпеки в Одеській област (мова оригіналу), у невідомий спосіб, невідомо кому, поза службою діловодства (канцелярією).

Статтею 86 Закону України "Про державну службу" передбачено, що Державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Таким чином, підставою звільнення за угодою сторін є "бажання" особи звільнитися саме за таким формулюванням, яке повинно бути відображено у власноруч поданій нею заяві.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 Розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 р. за № 736/27181), служба діловодства здійснює первинне опрацювання документів, що надійшли до установи, їх попередній розгляд, реєстрацію, передачу керівництву на розгляд, передачу виконавцям. Після виконання документи долучаються до справ. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації мають проходити та опрацьовуватися в установі на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.

Підпунктами 2, 5, 11 пункту 2 Розділу 3 вищенаведеної інструкції передбачено, що усі документи, що надходять до установи, приймаються централізовано в службі діловодства (експедиції). Факт надходження документа до установи обов'язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Інші документи передаються заступникам керівника або структурним підрозділам (виконавцям) відповідно до їх функціональних обов'язків.

Підпунктами 1 пункту 2 Розділу 3 тієї ж інструкції передбачено, що службовий документ, отриманий установою або створений нею, у тому числі для внутрішнього користування, вважається внесеним до документаційного фонду установи з моменту його реєстрації.

Таким чином, в державних установах, документи, на кшталт заяв про звільнення, приймаються виключно через канцелярію, шляхом реєстрації.

Більш того, якщо будь-яка особа, що діє в "інтересах" іншої особи повинна надавати довіреність від свого довірителя.

Отже, у відповідача взагалі не мається будь-яких доказів того, що позивач, саме у липні 2017 року, виявляв бажання звільнитися зі служби, шляхом подачі відповідної заяви.

Так, вищенаведена заява про звільнення не містить: дати складення, будь-яких відміток про дату отримання, спосіб отримання, особу, що її отримала.

З пояснень відповідача вбачається, що вищенаведена заява просто була підкинута до приміщень Державної служби України з безпеки на транспорті у м. Києві, а потім знайдена також невідомим співробітником Київського управління та передана на реалізацію керівництву.

Колегія суддів зазначає, що наведений анонімний спосіб отримання документів (прямо та безпосередньо заборонений нормами чинного законодавства), дає достатніх підстав для висновку про відсутність угоди сторін про звільнення, яка (угода) могла бути підставою для звільнення позивача. Згідно з нормою законодавства, за якою був звільнений позивач, одного бажання роботодавця для звільнення працівника замало.

Отже, спірне рішення є цілком неправомірним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи: Міністерства Інфраструктури України про скасування наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №1420к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеський області; зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /О.В. Яковлєв /

/Т.М. Танасогло/