Постанова № 72028052, 05.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17917/16 Суддя (судді) першої інстанції: Дегтярьова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання неправомірною бездіяльності начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гоція Б.І., що полягає у неналежному розгляді скарги ОСОБА_4 від 01.11.2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2016 року по справі № 826/23846/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, задоволено позовну заяву ОСОБА_4, визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_4 від 10.09.2015 року, зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб належним чином (об'єктивно і всебічно) розглянути заяву ОСОБА_4 від 10.09.2015 року та надати повну і обґрунтовану відповідь.

06.05.2016 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_5 винесено постанову № 51035227 про відкриття виконавчого провадження.

За цим виконавчим провадженням № 51035227 стягувачем зазначений ОСОБА_4, а боржником - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

07.06.2016 року ОСОБА_4 отримав лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 27-25721/16 від 02.06.2016 року, в тексті якого Фонд звернув увагу позивача на те, що чинним законодавством наразі не передбачено порядок і спосіб проведення розрахунку заборгованості кредитору у разі обчислення боргу банківськими металами, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відшкодовує такі кошти, як це визначено п. 10 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

08.06.2016 року позивач письмово повідомив державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_5 про лист боржника № 27-25721/16 від 02.06.2016 року та попросив її вжити необхідних заходів для виконання рішення суду, зокрема, накласти на боржника штраф.

15.07.2016 року засобами УДППЗ "Укрпошта" позивач отримав постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_5 від 13.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 51035227 відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження". В мотивувальній частині даної постанови, державний виконавець обґрунтовує необхідність закінчення виконавчого провадження фактичним виконанням боржником рішення суду, доказом чого, на його думку, є копія листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 27-25721/16 від 02.06.2016 року.

Не погоджуючись з правомірністю такої постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження від 13.06.2016 року, ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про скасування постанови від 13.10.2016 року № ВП 51035227.

За результатами розгляду зазначеного адміністративного позову ОСОБА_4 Окружним адміністративним судом міста Києва винесено постанову від 06.10.2016 року у справі № 826/11378/16 про задоволення позовних вимог. А саме судом постановлено скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.06.2016 року ВП №51035227 про закінчення виконавчого провадження.

При прийнятті цього рішення у справі № 826/11378/16 суд виходив з тих мотивів, що у листі № 27-25721/16 від 02.06.2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повно та обґрунтовано виклав відповідь лише на друге питання позивача у його заяві від 10.09.2015 року. Натомість перше питання про те "як уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку розраховує суму заборгованості кредитору у разі обчислення боргу банківськими металами та чим саме вона при цьому керується" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не роз'яснив. За наведених обставин та з урахуванням положень п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-ХІV, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки вимоги, визначені у постанові від 06.05.2016 року ВП №51035227, фактично в повному обсязі виконані не були.

Дана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2016 року набрала законної сили 31.10.2016 року, та на її виконання 01.11.2016 року видано виконавчий лист.

01.11.2016 року позивач звернувся до керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві зі скаргою, в якій, посилаючись на факт скасування в судовому порядку постанови від 13.10.2016 року № ВП 51035227 та порушення державним виконавцем ст.ст. 1, 6, 11, ч. 3 ст. 49, ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", просив ініціювати проведення службового розслідування наведених ним фактів неправомірних дій та бездіяльності державного виконавця ОСОБА_5 та застосувати до неї заходи дисциплінарного впливу; письмово повідомити скаржника у визначений законом строк про результати розгляду цієї скарги.

02.11.2016 року за результатами розгляду скарги позивача від 01.11.2016 року начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоцій Б.І. виніс постанову про перевірку виконавчого провадження. Цією постановою керівник органу державної виконавчої служби відмовив ОСОБА_4 у задоволенні його скарги від 01.11.2016 року з тих мотивів, що перевіркою матеріалів виконавчого провадження не встановлено підстав для проведення службового розслідування відносно державного виконавця ОСОБА_5

Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Порядок примусового виконання рішень судів на момент на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі за текстом - Закон № 606-XIV, який згідно із Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII втратив чинність 05.10.2016 року, окрім ст. 4 такого Закону, яка втратила чинність з 05.01.2017 року), та починаючи з 05.10.2016 року - Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 7, ч. 1 і 2 ст. 8 Закону № 606-XIV (у редакції чинній на момент вчинення державним виконавцем виконавчих дій з приводу яких позивачем була подана скарга від 01.11.2016 року) "виконавче провадження" як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Учасниками виконавчого провадження є, зокрема: державний виконавець, сторони та представники сторін.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки ( ч. 2 ст. 11 Закону № 606-XIV)

Зокрема, нормами ч. 2 ст. 25, ч. 1 - 3 ст. 75 цього ж Закону передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до п. 8 ч. 1, ч. 3 ст. 49 Закону № 606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Зі змісту наявної у матеріалах справи та матеріалах виконавчого провадження копії скарги ОСОБА_4 від 01.11.2016 року вбачається, що останній просив призначити проведення службового розслідування за фактом неправомірних дій/бездіяльності державного виконавця ОСОБА_5 та застосувати до неї заходи дисциплінарного впливу у зв'язку з допущенням нею, на думку скаржника, порушень норм ст.ст. 1, 6, 11, ч. 3 ст. 49, ст. 75 Закону № 606-ХІV.

Дослідивши та проаналізувавши надані відповідачем матеріали виконавчого провадження № 51035227, судом встановлено, що державним виконавцем було проігноровано звернення (заява) стягувача (ОСОБА_4) від 08.06.2016 року, в якій останній просив за невиконання боржником постанови суду від 08.02.2016 року по справі № 826/23846/1 застосувати штраф відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження". Докази надання відповіді на таке звернення позивача у матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Між тим, правовий аналіз норм ст. 40 Конституції України та ст. 82 Закону № 606-XIV (остання регулює порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби) дає підстави для висновку, що звернення сторін виконавчого провадження подані в іншій формі ніж скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, підлягають розгляду в порядку та строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян".

У свою чергу, положення ч.ч. 1, 3 і 4 ст. 15, ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" зобов'язують органи державної влади та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), - об'єктивно і вчасно розглядати заяви (клопотання) громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Також, як було встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва під час розгляду справи № 826/11378/16, на момент винесення державним виконавцем постанови від 13.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 51035227, обставини, з якими державний виконавець пов'язував фактичне виконання судового рішення не існували. В даному випадку державним виконавцем була надана неправильна оцінка листу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 27-25721/16 від 02.06.2016 року, як такому, що засвідчував факт виконання судового рішення у повному обсязі, що призвело до передчасного закриття виконавчого провадження.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, вказана постанова від 13.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 51035227 була надіслана на поштову адресу позивача фактично 13.07.2016 року у поштовому відправлені № 0103256481972, тобто з пропуском законодавчо встановленого 3-денного строку.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про допущення державним виконавцем порушень Законів України "Про виконавче провадження" та "Про звернення громадян".

Відповідно до норм ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (який набрав чинності станом на день звернення позивача із скаргою від 01.11.2016 року до відповідача), рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

З метою встановлення єдиного механізму витребування і проведення перевірки виконавчих проваджень наказом Міністерства юстиції України від 01.12.2004 року № 136/5 затверджено Порядок витребування та проведення перевірки виконавчих проваджень (далі за текстом - Порядок № 136/5).

Згідно із п. 3.2. Порядку № 136/5 про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова.

Відповідно до п. 3.5 Порядку № 136/5 витребуване виконавче провадження доставляється з супроводжувальним листом до регіонального органу ДВС не пізніше наступного робочого дня з моменту винесення постанови про його витребування, до Департаменту ДВС - не пізніше трьох робочих днів.

Долучені до виконавчого провадження документи повинні бути прошнуровані, пронумеровані, з описом документів згідно з вимогами Інструкції з діловодства в органах ДВС.

Опис документів підписується державним виконавцем, який оформив виконавче провадження, із зазначенням біля підпису свого прізвища та дати складання опису.

Перевірка законності виконавчого провадження проводиться протягом 3 робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом 5 робочих днів, після надходження витребуваного виконавчого провадження (п. 3.7 зазначеного Порядку).

Пунктом 3.8. Порядку № 136/5 передбачено, що про результати перевірки виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребовувала, виноситься постанова, що є обов'язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами органів ДВС.

У постанові зазначаються:

- підстави здійснення перевірки даного виконавчого провадження;

- в мотивувальній частині - коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства;

- в резолютивній частині надається висновок з урахуванням вимог чинного законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні; визначається особу, яку зобов'язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення); особу, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; встановлюється строк виконання даної постанови; інша необхідна інформація; коло осіб, яким надсилаються копії постанови та порядок її оскарження.

Дослідивши текст постанови начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоція Б.І. від 02.11.2016 року про перевірку виконавчого провадження судом встановлено, що вказана постанова не відповідає вимогам п. 3.8. Порядку № 136/5, оскільки: не містить аналізу відповідності проведених державним виконавцем виконавчих дій та інших дій вимогам чинного законодавства, а саме: дій щодо направлення стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2016 року з пропуском законодавчо визначеного 3-денного строку; дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2016 року з урахуванням висновків постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2016 року у справі № 826/11378/16 (яка на момент проведення перевірки виконавчого провадження набрала законної сили в порядку ч. 1 ст. 254 КАС України та в силу ст. 14, ч. 1 ст. 255 цього Кодексу була обов'язкова для виконання).

Водночас, як вбачається з тексту скарги позивача від 01.11.2016 року, останній просив відповідача ініціювати проведення саме службового розслідування відносно державного виконавця.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі за текстом - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950.

Відповідно до п. 1 цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України "Про запобігання корупції" в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

Перелік наведених в Порядку підстав для призначення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави (до яких відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 року № 1403-VIII) відносяться державні виконавця), є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд встановив, що в тексті постанови про перевірку виконавчого провадження від 02.11.2016 року відсутні жодні обґрунтування начальника органу державної виконавчої служби, з яких він виходив при формуванні висновку про відсутність за даними матеріалів виконавчого провадження підстав для проведення службового розслідування відносно державного виконавця ОСОБА_5

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що начальником Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гоцієм Б.І. в порушення норм чинного законодавства не були вжитті заходи щодо належного розгляду скарги ОСОБА_4 від 01.11.2016 року, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку