Постанова № 72028032, 31.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 493/906/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Ільніцька О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю апелянта - ОСОБА_1,

відповідача - сільського голови Шпарути В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Балтського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року, ухвалену у відкритому судовому засіданні о 12:25 год. в м. Балті, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області, Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області, за участю третьої особи сільськогосподарського кооперативу "Ракулово" про визнання незаконним дій, скасування рішення та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати незаконними дії відповідача з прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Шляхівської сільської ради № б від 17.03.2017 року «Про утворення комісії по безоплатній передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, в тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств-правонаступників» та скасувати його за необґрунтованістю і незаконністю винесення; стягнути з Шляхівської сільської ради у відшкодування спричиненої моральної шкоди 10000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконавчим комітетом Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області прийнято рішення № 6 від 17.03.2017 року, яким утворено комісію по безоплатній передачі у комунальну власність Шляхівської сільської ради об'єкта «Комплекс будівель та споруд № 5», до складу якого входить водонапірна башта Рожновського, та об'єкта «Комплекс будівель та споруд № 6», до складу якого входить артезіанська свердловина, які розташовані за межами села Ракулове Балтського району Одеської області на території Шляхівської сільської ради. Доручено комісії обстежити технічний стан об'єктів та визначитись з їх вартістю та наявністю, скласти акт приймання - передачі будівель та споруд з послідуючим затвердженням на черговій сесії. Позивач є головою ліквідаційної комісії СВК «Ракулово» і вважає, що зазначеним рішення виконавчого комітету Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області порушені майнові права СВК «Ракулово». Крім того, його включили до складу комісії, утвореної оспорюваним рішенням виконавчого комітету Шляхівської сільської ради, неправомірно, оскільки позивач згоди на це не давав.

Постановою Балтського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Рішення виконавчого комітету Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області № 6 від 17.03.2017 року в частині включення ОСОБА_1 до складу комісії визнано незаконним та скасовано. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що всупереч ч.І, ч.З ст.2; ч.2, ч.4, 5 ст. 71; ст. ст.. 159, 161 КАС України суд першої інстанції обмежився розглядом заявленого позову лише стосовно включення позивача (без його на то попередньої згоди або повідомлення) у склад комісії по некомпетентній участі по вирішенню майнових питань СВК «Ракулово», тобто по залученню позивача під егідою органу самоврядування до дій, правомірність яких начебто прямо передбачена не вказаною відповідачами та судом нормою глави 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавчим комітетом Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області прийнято рішення № 6 від 17.03.2017 року, яким утворено комісію по безоплатній передачі у комунальну власність Шляхівської сільської ради об'єкта «Комплекс будівель та споруд № 5». до складу якого входить водонапірна башта Рожновського та об'єкта «Комплекс будівель та споруд № 6», до складу якого входить артезіанська свердловина, які розташовані за межами села Ракулове Балтського району Одеської області на території Шляхівської сільської ради. Доручено комісії обстежити технічний стан об'єктів та визначитись з їх вартістю та наявністю, скласти акт приймання - передачі будівель та споруд з послідуючим затвердженням на черговій сесії.

Вказане рішення виконавчого комітету Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області прийнято в межах повноважень, визначених главою 2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні".

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача щодо неправомірного його включення до складу комісії, утвореної вказаним рішенням, так як він згоди на це не давав, підлягає задоволенню, оскільки в такий спосіб включення до складу комісії законодавством не передбачено. Позов до суду подав ОСОБА_1 як фізична особа, проте в судовому засіданні він не надав будь-яких доказів, що оспорюваним рішенням виконавчого комітету Шляхівської сільської ради порушені його права як фізичної особи, тому у задоволенні позову в цій частині відмовив.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Згідно з ч.1 ч. 2 ст 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; 2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; 3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; 4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна; б) делеговане повноваження: погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.1 ч. 9 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що саме до повноважень виконавчого комітету Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області відноситься прийняття рішення про утворення комісії по безоплатній передачі у комунальну власність комплекс будівель та споруд, до складу якої відповідно до рішення від 17 березня 2017 року №6 було включено ОСОБА_1, як члена комісії оскільки він являється головою ліквідаційної комісії СК «Ракулово». А відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.04 р. за Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Ракулово» визнано право власності на нерухоме майно, а саме башта Рожновського (ін.. №14/14/148) - 2 шт., розташовані за адресою: с. Ракулово Одеська обл.., артезіанські свердловини (ін.. №15/149/150) - 2 шт., розташовані за адресою: с. Ракулово Одеська обл.

Крім того, згідно з ст.ст.2, 3, 4 Закону №1952-IV (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.

Державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності: 1) право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Пунктами 1-3 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) встановлено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

Частинами 1, 2 статті 18 Закону України №1952-IV (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктами 6,7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та роздруковує заяву, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис. Така заява долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Згідно п. 54 Порядку, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються:

документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення);

технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна;

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

Доказів про реєстрацію права власності, отримання правоустановчих документів на вищезазначене спірне майно, апелянтом до суду не надано.

Таким чином, посилання позивача на те, що спірне майно є власністю кооперативу і що рішенням відповідача порушено право власності є передчасним.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Балтського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку ст. ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 05.02.2018 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик