Постанова № 72028019, 05.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12374/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.

судді Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представники третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 461/6331/17 (головуючий суддя Радченко В.Є., ухвалу оголошено о 17:47 год, м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сувеніргал» про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (позивач) звернулася з адміністративним позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради (відповідач), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування ЛМР від 26.12.2014 року № 445 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Сувеніргал» багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Липова Алея, 15 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» зі змінами, внесеними наказом від 24.07.2015 року № 222.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2017 року у справі № 461/6331/17 позовну заяву залишено без розгляду в порядку ст.ст.99, 100 (у редакції, чинній на момент звернення до суду та винесення оскаржуваної ухвали суду) з причин пропуску строку на право звернення до суду.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема зазначає, що про факт того що оскаржуваний наказ не відповідає містобудівній документації, а саме генеральному плану м. Львова, затвердженого ухвалою ЛМР № 3924 від 30.09.2010, позивачу стало відомо лише в квітні 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представники третьої особи проти поданої апеляційної скарги заперечують, просять в задоволені такої відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є Наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради № 445 від 26.12.2014 р. «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Сувеніргал» багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Липова Алея, 15 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» зі змінами, внесеними наказом від 24.07.2015 року № 222.

У позовній заяві позивач вказує, що про порушення свого права вона дізналась у квітні 2017 року. Також у клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивач зазначає, що основними підставами для визнання протиправними і скасування оскаржуваного наказу є порушення вимог містобудівного законодавства, і що оскаржувані містобудівні умови не відповідають намірам забудови земельної ділянки.

Однак, як доведено матеріалами справи, виходячи зі змісту відповіді наданої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 22.11.2017 року, позивач надсилала на її адресу повідомлення 08.04.2016 року та звернення від 20.04.2016 року у якому вона вказувала, на її думку, порушення містобудівної документації по багатоквартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Липова алея,15 у м. Львів, а також про, на думку позивача, завідомо неправдиві відомості внесення до оскаржуваного Наказу Департаменту містобудування ЛМР № 445 від 26.14.2014 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТзОВ «Сувеніргал» багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Липова алея,15 у м. Львів зі знесення існуючих будівель».

Відтак, позивачу було відмово про предмет позову ще у квітні 2016 року.

З позовом до суду ОСОБА_4 звернулась 13.09.2017 року.

Суд першої інстанції залишив позов без розгляду з тих підстав, що позивачка без наявності на те поважних причин пропустила строк звернення до адміністративного суду з зазначеним вище позовом.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам процесуального права на момент винесення оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Аналогічна норма була передбачена приписами ч.2 ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду та винесення оскаржуваної ухвали суду).

Оцінюючи відсутність обставин, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, суд першої інстанції надав вірну оцінку та провів об’єктивний аналіз всіх наведених у позові доводів, та прийшов до переконливого висновку про те, що позивач мав дійсну можливість своєчасно (з 08.04.2016.) реалізувати своє право на звернення до суду, однак допустив необґрунтоване зволікання, яке унеможливлює і не виправдовує втручання у принцип юридичної визначеності стосовно виниклих правовідносин в сфері містобудівної діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 243, 246, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 461/6331/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 06 лютого 2018 року