Постанова № 72027996, 06.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року справа №233/4886/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Василенко Л.А., Геращенка І.В., при секретареві судового засідання Святодух О.Б., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 листопада 2017 року у справі № 233/4886/17 (головуючий І інстанції Наумик О.О.), складену в повному обсязі 8 листопада 2017 року в м. Костянтинівка за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 листопада 2017 року зазначений позов ОСОБА_1 задоволений, а саме:

визнано протиправними дії Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 8 листопада 2017 року щодо припинення з 1 серпня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язано Костянтинівське об'єднане управління пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 виплату пенсії з 01 серпня 2017 року; допущено негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць. (арк.справи 62-65)

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. (арк.справи 73-76) .

В судовому засіданні позивач та її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та її представника. перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та перебувала на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Горлівка Донецької області.

У зв'язку з необхідністю догляду за непрацездатними родичами свого чоловіка позивач була вимушена змінити своє місце проживання і переїхала на постійне місце проживання в м.Костянтинівка Донецької області.

З жовтня 2014 року позивач перебуває на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в Донецькій області, де отримує пенсію за віком, що не заперечувалося представником відповідача.

11 листопада 2014 року позивач зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 6зв.).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради позивач не перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та довідку внутрішньо переміщеної особи не отримувала (арк. справи 10).

Таким чином, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивач не є внутрішньо переміщеною особою.

Згідно листа відповідача від 19.08.2017 за вих. №19054/02/07-17, з 01.08.2017 виплата пенсії позивачу припинена на підставі п.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (арк. справи 8)

Спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з серпня 2017 року на підставі відсутності довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання. Відповідач не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.

Згідно з Правилами реєстрації місця проживання , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться, зокрема, до паспорта громадянина України,

Як вбачається з копії паспорта позивача, позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.(арк.справи 8)

Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним, а тому бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати позивачу пенсії слід визнати протиправною та необхідно зобов'язати Костянтинівське об'єднане управління пенсійного фонду України в Донецькій області відновити виплату позивачу пенсії.

Також колегія суддів зазначає, що визначення статусу внутрішньо переміщеної особи не входить до компетенції відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з серпня 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1, в тому числі шляхом зобов'язання поновити виплату позивачу пенсії з серпня 2017 року.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 листопада 2017 року у справі № 233/4886/17 - залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 листопада 2017 року у справі № 233/4886/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 6 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Л.А.Василенко

І.В. Геращенко