Постанова № 72027952, 06.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року справа №805/3334/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання Терзі Д.А.,

за участю представника відповідача Кісельової С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/3334/17-а (головуючий І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області про визнання протиправними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просила визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Донецької області №1502-к від 30.08.2017 року та наказ прокурора Донецької області №1512-к від 04.09.2017 року.

В обґрунтування зазначила, що цими наказами призначено на посаду старшого слідчого другого слідчого відділу управління прокуратури Донецької області ОСОБА_3, та на посаду старшого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_4 відповідно. Вважає, що оскаржувані накази є незаконними, оскільки відповідачем порушено процедуру призначення вказаних осіб на відповідні посади. Зазначила, що прийняті накази порушують її конституційні права на труд, оскільки позивач хотів зайняти одну з зазначених посад.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що оскільки метою позивача при зверненні до відповідача було саме працевлаштування, то оскаржуваними наказами були порушені її права, як претендента на відповідні посади.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Відповідно до копії диплому серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач у 2008 році закінчила Національний транспортний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобула кваліфікацію юриста (а.с. 9).

З 2008 році має юридичний стаж у галузі права, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с. 10-12).

Судами встановлено, що ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області направлено запит на отримання публічної інформації від 23.08.2017 року, відповідно до якого позивач просила надати інформацію стосовно наявності вакансії слідчого в слідчому управлінні прокуратури Донецької області, та у разі відсутності такої посади, надати їй копію наказу про призначення особи на посаду слідчого.

Також зазначила, що вказана інформація їй необхідна, оскільки вона має намір звертатися з питанням свого працевлаштування на посаду слідчого Прокуратури Донецької області.

З матеріалів справи встановлено, що зазначений запит надійшов до Прокуратури донецької області засобами електронного зв'язку та зареєстрований у канцелярії прокуратури Донецької області 05 вересня 2017 року за № 32351 вх. 17 (а.с. 62).

07.09.2017 року відповідачем на адресу позивача було направлено відповідь № 19-972 вих-17 на звернення, відповідно до якої позивача повідомлено про відсутність вакантних та тимчасово вакантних посад слідчих, а також зазначено, що наказом Прокурора Донецької області від 30 серпня 2017 року № 1502-к призначено на посаду старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Донецької області ОСОБА_3, та наказом Прокурора Донецької області від 04 вересня 2017 року № 1512-к призначено на посаду третього слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Донецької області ОСОБА_4 (а.с. 64).

05.10.2017 року на електрону скриньку Прокуратури Донецької області надійшов запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 23 серпня 2017 року, який зареєстрований у канцелярії прокуратури Донецької області 05 жовтня 2017 року за № 36843 вх. 17 (а.с. 66).

Згідно запиту вбачається, що позивач просив надати інформацію щодо наявності вакансії слідчого в Слідчому управлінні Прокуратури Донецької області, та у разі відсутності такої, надати їй останню копію наказу про призначення особи на посаду слідчого, а також просила роз'яснити їй процедуру призначення на посаду слідчого, оскільки вона мала намір звертатися з питанням свого працевлаштування на посаду слідчого прокуратури Донецької області. Крім того, просила розглянути запит протягом 5 робочих днів, а відповідь направити на електронну адресу (а.с. 66).

Разом з запитом на отримання публічної інформації позивач надала заяву від 23 серпня 2017 року, відповідно до якої просила прийняти її на роботу до органів управління Прокуратури Донецької області на підставі положень Закону України "Про прокуратуру" (а.с. 67).

10 жовтня 2017 року Прокуратурою Донецької області на запит ОСОБА_5 надано відповідь № 19-1048 вих-17, відповідно до якої позивача повідомлено про відсутність вакантних або тимчасово вакантних посад слідчих, повідомлено про можливість звернення з питанням працевлаштування до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів, а також роз'яснено порядок проведення добору кандидатів на посаду прокурора, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (а.с. 70).

Зазначена відповідь 11 жовтня 2017 року направлена на електронну адресу позивача (а.с. 69).

Судами також встановлено, що Наказом Прокуратури Донецької області від 30 серпня 2017 року № 1502-к на підставі пункту 3 частини 11 Закону України "Про прокуратуру" призначено звільненого в порядку переведення з ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Донецької області з 31 серпня 2017 року (а.с. 54).

Наказом Прокуратури Донецької області від 04 вересня 2017 року № 1512-к керуючись пунктом 3 частини 11 Закону України "Про прокуратуру" призначено ОСОБА_4 старшим слідчим третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області (а.с. 59).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

За приписами статті 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Згідно ч. 1, 4 ст. 7 Закону України "Про прокуратуру" систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

Статтею 10 Закону № 1697 визначено, що у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників.У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру" керівник регіональної прокуратури, зокрема призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону № 1967 прокурором регіональної прокуратури може бути призначений громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше трьох років.

Не може бути призначена на посаду прокурора особа, яка: визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною; має захворювання, що перешкоджає виконанню обов'язків прокурора; має незняту чи непогашену судимість або на яку накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що керівник регіональної прокуратури має право призначати на посади та звільняти з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку.

Як встановлено судами, 28.08.2017 року ОСОБА_3 звернувся до прокурора Донецької області з заявою про призначення його на посаду старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області (а.с. 49).

З біографічної довідки вбачається, що ОСОБА_3 у 2003 році закінчив Академію державної податкової служби України та отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правоохоронна діяльність" та здобув кваліфікацію юриста; у 2016 році закінчив Національну академію внутрішніх справ України та здобув ступень магістра за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста (а.с. 50). Відповідно копії трудової книжки розпочав свою трудову діяльність у 2003 році (а.с. 79-81).

ОСОБА_3 наказом Прокуратури Донецької області від 30 серпня 2017 року № 1502-к призначено звільненого в порядку переведення з ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області з 31 серпня 2017 року (а.с. 54).

01 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до прокурора Донецької області з заявою про призначення її на посаду старшого слідчого відділу третього слідчого управління прокуратури Донецької області (а.с. 55).

З біографічної довідки вбачається, що ОСОБА_4 у 2009 році закінчила Київський університет права Національної академії наук України та отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобула кваліфікацію юриста (а.с. 56, 85). Відповідно копії трудової книжки розпочала свою трудову діяльність у 2003 році (а.с. 87-89).

Наказом Прокуратури Донецької області від 04 вересня 2017 року № 1512-к керуючись пунктом 3 частини 11 Закону України "Про прокуратуру" призначено ОСОБА_4 старшим слідчим третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області (а.с. 59).

05 вересня 2017 року на електронну адресу прокуратури Донецької області надійшло звернення (запит на отримання публічної інформації) ОСОБА_2 від 23 серпня 2017 року, відповідно до якого позивач просила надати інформацію про наявні вакансії слідчого в слідчому управління Прокуратури Донецької області (а.с. 62). Також, 05 жовтня 2017 року відповідачем отримано запит на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 23 серпня 2017 року, відповідно до якого позивач також просила надати відповідача інформацію про наявність вакансій слідчого в Слідчому управління Прокуратури Донецької області та разом з зазначеним запитом була направлена заява від 23 серпня 2017 року, відповідно до якої просила прийняти її на посаду слідчого одного із слідчих відділів управління прокуратури Донецької області.

За результатами розгляду запитів на отримання публічної інформації позивачу були надані відповіді від 07 вересня 2017 року № 19-972 вих-17 та від 10 жовтня 2017 року № 19-1048 вих-17, відповідно до яких позивача повідомлено про відсутність вакантних посад слідчого в слідчому управлінні Прокуратури Донецької області, зазначено що наказами прокуратури Донецької області від 30 серпня 2017 року № 1502-к та від 04 вересня 2017 року № 1512-к призначено на посаду старшого слідчого другого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_3 та призначено на посаду старшого слідчого третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_4.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що оскаржувані накази порушують її конституційні права на труд, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Звідси, поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Колегія суддів зазначає, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

В постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 року по справі №800/541/16, суд підкреслив, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Судова колегія зазначає, що накази відповідача, які оскаржує позивач, не спричиняють порушень індивідуально виражених прав або свобод позивача. Права та свободи, які не є індивідуально вираженими не підлягають судовому захисту в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, заява про прийняття позивача на роботу до органів прокуратури та призначення на посаду слідчого одного із слідчих відділів слідчого управління Прокуратури Донецької області надійшла до відповідача разом із запитам на отримання публічної інформації від 23 серпня 2017 року лише 05 жовтня 2017 року, тобто вже після прийняття спірних наказів відповідачем.

Враховуючи те, що оскаржувані накази не спричиняють порушення прав та законних інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/3334/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/3334/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 06.02.2018р.

Касаційна скарга на судове рішення, прийняте в порядку письмового провадження, подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду.

Повне судове рішення складене 06 лютого 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Л.В. Ястребова