Постанова № 72027866, 30.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12133/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 25 жовтня 2017 року (суддя Токарська І.С., смт. Маневичі, час прийняття - 11:21, повний текст складено 30.10.2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання недійсним розпорядження, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В :

18 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Камінь-Каширського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Камінь-Каширське ОУПФУ), в якому просив визнати недійсним розпорядження відповідача №3 від 20.04.2016 року про відмову в перерахунку пенсії за довідкою «ВАТ Маневицьке РТП» від 06.04.2017 року та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, врахувавши заробітну плату за роботу в зоні відчуження згідно довідки ВАТ Маневицьке РТП №4 від 06.04.2017 року.

ОСОБА_2 від 25 жовтня 2017 року Маневицький районний суд Волинської області позов задовольнив.

Визнав недійсним розпорядження Камінь-Каширського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області за №3 від 20 квітня 2016 року про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов’язав Камінь-Каширське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, врахувавши заробітну плату за роботу в зоні відчуження згідно довідки №4 Відкритого акціонерного товариства «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» від 6 квітня 2017 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Камінь-Каширське ОУПФУ оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що 13 квітня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву та довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках № 4, видану 06.04.2017 року ВАТ «Маневицьким ремонтно-транспортним підприємством» для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проаналізувавши представлену довідку та копії відомостей про заробітну плату, які були надані 02.11.2015 року відповідач встановив невідповідність сум. Згідно копій розрахункових відомостей за вересень-грудень 1989 рік встановлено, що у вересні 1989 року йому було нараховано заробітну плату в сумі 71,33 крб., у жовтні 1989 року заробітна плата не нараховувалась, у листопаді 1989 року нарахування в графі «по справці» в сумі 399,57 крб., у грудні 1989 року в графі «доплата» проведено нарахування у сумі 51,04 крб., та в графі «армія» - 602,62 крб. Згідно довідки про заробітну плату значиться, що у вересні 1989 року сума заробітної плати становить 91,28 крб., у жовтні 163,00 крб., у листопаді 156,48 крб., у грудні 97,80 крб.

Також 10 листопада 2015 року під час зустрічної перевірки заробітної плати за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, при попередньому зверненні заявника 02.11.2015 року за перерахунком пенсії, не було можливим встановити відповідність даних, внесених у довідку про заробітну плату, первинним документам, оскільки вони не були представлені. Книги наказів про відрядження за 1989 рік та табель робочого часу не збережено.

В розрахунках заробітної плати поданої разом із довідкою про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 06.04.2017 року № 4 не вказано на підставі якого нормативно-правового акту застосовано кратність 1,5. Незрозумілим є факт заробітної плати.

Крім того, ОСОБА_1 звертався з довідкою про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках і у зв’язку із відсутністю підтверджуючих даних про заробітну плату, було відмовлено у перерахунку.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подачу заперечення на апеляційну скаргу пенсійного органу.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії) та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році, має інвалідність 1 групи, що підтверджується дослідженим судом посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії А № 022552 від 17 січня 1994 року, посвідченням інваліда 1 групи серії Є № 107553 від 30 серпня 2010 року.

Згідно з довідкою військової частини 43187 від 18 грудня 1989 року №013/8 та копією архівної довідки галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 30.05.2017 року ОСОБА_1 приймав участь у роботі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 14 вересня 1989 року по 18 грудня 1989 року, а саме: з 14 по 26, 29 вересня; з 1 по 12, 14, 15, 18, з 20 по 25, з 27 по 31 жовтня; з 1 по 11, з 13 по 30 листопада; 1,2, з 4 по 18 грудня. У цій же довідці вказано, що архівна довідка за вихідним № 51/1/8113 від 5 вересня 2001 року вважається недійсною (а.с. 4, 16).

З довідки військової частини від 18 грудня 1989 року вбачається, що позивач у складі військової частини 43187 в період з 14 вересня 1989 року по 18 грудня 1989 року виконував урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказаний період згідно з ОСОБА_2 Міністрів СССР №1497/378 від 29.12.1987 року зараховується в трудовий стаж і стаж, який дає право на отримання пільгової пенсії з розрахунку 1 день за півтора (а.с. 5).

06 квітня 2017 року ВАТ «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» видало ОСОБА_1 довідку № 4 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

У квітні 2017 році позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, додавши довідку ВАТ «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» №4 від 06.04.2017 року.

Однак, розпорядженням Камінь-Каширського об’єднаного управління пенсійного фонду України №3 від 20.04.2016 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії на підставі поданої довідки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі довідки ВАТ «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» № 4 від 06 квітня 2017 року з врахуванням перерахованої заробітної плати.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Нормами ч.1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови пенсійного органу в перерахунку пенсії на підставі наданої позивачем довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 9, ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків. Учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно із ст.ст. 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців.

В силу положень ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала законної сили 01 січня 2012 року, визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Підставою для обчислення пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків є довідка про заробітну плату, одержану за період роботи в зоні відчуження. Довідка про заробітну плату видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії. Якщо такі підприємства ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником або державними архівними установами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 квітня 2017 року ВАТ «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» видало ОСОБА_1 довідку № 4 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, зокрема, в період вересня-грудня 1989 року.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що в розрахунках заробітної плати поданої разом із довідкою про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках не вказано на підставі якого нормативно-правового акту застосовано кратність 1,5, оскільки відсутність в довідці посилання на нормативний акт не може слугувати підставою для відмови в зарахуванні вказаної у ній заробітної плати.

Апеляційний суд також вважає безпідставним покликання пенсійного органу на те, що при попередньому зверненні заявника в 2015 році з перерахунком пенсії, не було можливим встановити відповідність даних, внесених у довідку про заробітну плату, первинним документам, оскільки вони не були представлені. Книги наказів про відрядження за 1989 рік та табель робочого часу не збережено, оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення покладається саме на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Враховуючи викладене, оскільки пенсійний орган не надав переконливих доказів правомірності оскаржуваного рішення, а довідка, видана ВАТ «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» №4 від 06.04.2017 року не визнавалася недійсною, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з врахуванням заробітної плати зазначеної у вищевказаній довідці.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Маневицького районного суду Волинської області від 25 жовтня 2017 року у справі № 164/1769/17 - без змін.

ОСОБА_2 набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_3

ОСОБА_2 в повному обсязі складена 05 лютого 2018 року.