Постанова № 72027790, 31.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2018 року справа № 395/1012/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.,

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2017р. (суддя Пасічник Ю.П., прийнято в порядку письмового провадження) у справі № 395/1012/17 за позовом ОСОБА_1 до про Управління Держпраці у Кіровоградській області скасування постанови про накладення штрафу ВСТАНОВИВ:ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області (далі - Відповідач) в якому просив:

- скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 29.08.2017 року № КР-0068-18-007-286 (а.с. 1-2).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року адміністративний позов було задоволено. Скасовано постанову про накладення штрафу від 29.08.2017 року №КР-0068-18007-286 (а.с. 109).

Управління Держпраці у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити (а.с. 115-118).

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що під час отримання акта за результатами перевірки, позивач не зазначив, що припинив підприємницьку діяльність, а також в подальшому така інформація до відповідача не надходила. Також зазначено, що у суду були відсутні підстави для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області, оскільки управління звільнено від сплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу в.о. начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області № 992 від 08.08.2017 року Про проведення перевірки (а.с. 27), в період з 09.08.2017 року по 10.08.2017р. посадовими особами відповідача здійснено перевірку позивача з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт №КР-0068-18-007 (а.с.29-32).

Згідно висновків викладених в акті, вбачається, що в ході перевірки встановлено факт використання позивачем найманої праці без оформлення трудових відносин, що на думку посадових осіб відповідача свідчить про порушення ст. 24 КЗпП України.

На підставі акта перевірки 29.08.2017 року відповідачем винесено постанову №КР-068-18-007-286 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за порушення вимог ст.24 КЗпП України в розмірі 96000,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (а.с. 3).

Не погодившись з таким рішенням, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на дату складання акта перевірки та на дату прийняття оскаржуваної постанови позивач по справі втратив статус фізичної особи-підприємця а тому не міг бути суб'єктом відповідальності в розумінні ст. 265 КЗпП України. Також судом зазначено, що постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2017 року у справі №395/936/17 встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 порушення трудового законодавства у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 24 КЗпП України передбечено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З наведених норм вбачається, що відповідальність за використання найманої праці можуть без укладення трудового договору нести виключно юридичні особи або фізичні особи – підприємці.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1 втратив статус фізичної особи-підприємця з 09.08.2017 року, про що, до ЄДРПОУ було внесено запис № 24340060005000367 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. (а.с.4)

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час складання акта перевірки та винесення постанови, а саме 10.08.2017 року, позивач не був суб’єктом відповідальності за порушення передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а тому й притягнення його до такої відповідальності є незаконним.

Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача була відсутня інформація про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 не спростовують наведених висновків та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Стосовно доводів апелянта про безпідставність стягнення на користь позивача витрат по оплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області, апеляційний суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на час винесення рішення судом першої інстанції, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення звільнено від сплати судового збору.

Разом з тим, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначає пільги по сплаті судового збору, а стягуючи з відповідача кошти, суд керувався нормами ч.1 ст. 94 КАС України, відповідно до якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки оплата судового збору та стягнення судових витрат у разі задоволення позову мають різну правову природу, доводи апелянта про звільнення його від відшкодування судових витрат колегія суддів вважає безпідставними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись статтями 243, 311, 316, 321,322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області – залишити без задоволення

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року у справі № 395/1012/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов