Постанова № 72027497, 31.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3497/16 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Багінського В.В.,

представника відповідача: Кундри А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ «Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУДФС у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.02.2016 року №0001231101.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у позивача відсутня будь-яка заборгованість зі сплати податків, зборів, платежів перед бюджетом, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року позов задоволено.

Рішення суду умотивовано тим, що, діючи не у спосіб, передбачений Законом, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до предмета камеральної перевірки. Також, судом зазначено, що матеріалами справи підтверджується відсутність заборгованості позивача перед бюджетом, з огляду на наявність скасованих судом податкових повідомлень - рішень, наданих платіжних доручень, рішення контролюючого органу щодо погодження застосування податкового компромісу, довідки контролюючого органу про відсутність заборгованості.

Не погоджуючись із судовим рішення, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ДПІ у Солом'янському районі ГУДФС у м. Києві діяла в межах і в спосіб, визначений податковим законодавством .

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань) ТОВ «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» за період з 27.01.2014 р. по 2016 р. з податку на додану вартість.

За результатом перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 12.02.2016 р. за № 7292/26-58-11-01-09-31059394, згідно якого перевіркою встановлені порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 розділу II Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2016 р. № 0001231101, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 79454,96 грн.

Уважаючи спірне податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.1, п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України).

Пунктом 86.2 ст. 86.2 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом №1797-VIII від 21.12.2016 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 ст. 75 доповнено другим абзацом, відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, фактично, на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, предмет камеральної перевірки передбачав лише встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо встановлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

А відтак, з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають критеріям законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року), яка кореспондується із ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення). Відповідно, інформація, що зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, з матеріалів справи убачається, що в рядках 5 та 10 наведеного в Акті розрахунку відповідач вказав в графі «Документ» одне й теж податкове повідомлення-рішення №0001892206 від 30.04.2015 р. в якості підстави нарахування штрафу за календарні періоди, один з яких поглинає інший (08.06.2015 р. - 01.07.2015 р. та 08.06.2015р. -26.06.2015 р.), тобто контролюючим органом штраф нараховано двічі.

При цьому, вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до Окружного адміністративного суду м. Києва в рамках справи №826/9370/15.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, контролюючий орган не мав права нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату по податковому повідомленню-рішенню №0001892206 від 30.04.2015 р., оскільки станом на 12.02.2016 р. в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа про оскарження даного рішення.

До того ж, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року по справі №826/9370/15 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.04.2015 №0001892206.

Окрім того, в рядку 11 наведеного в акті розрахунку відповідачем в графі «Документ» зазначено податкове повідомлення-рішення №000452202 від 29.10.2014 р. в якості підстави нарахування штрафу за календарний період, який настав через рік після прийняття цього рішення.

До того ж, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2015 р. у справі № 826/3424/15, яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 р. та Вищого адміністративного суду України від 26.06.2015 р. податкове повідомлення - рішення №000452202 від 29.10.2014 р. скасовано.

Також, в рядку 13 розрахунку відповідач вказав в графі «Документ» податкове повідомлення-рішення №000462202 від 29.10.2014, яке скасоване рішенням контролюючого органу про погодження застосування податкового компромісу від 09.02.2015 №2957/10/26-58-22-01-10. Уточнені податкові зобов'язання своєчасно сплачені позивачем платіжним дорученням №4999 від 28.10.2015р., тобто до прийняття рішення про застосування податкового компромісу.

Окрім того, в рядку 12 наведеного в акті розрахунку відповідач в графі «Документ» зазначив вищевказане рішення щодо погодження застосування податкового компромісу від 09.02.2015 №2957/10/26-58-22-01-10. Уточнені податкові зобов'язання за цим рішенням сплачені ним платіжним дорученням №4999 від 28.10.2015р., тобто до його прийняття.

В рядках 1-4 та 6-9 наведеного в акті розрахунку контролюючий орган в графі «Документ» зазначив податкові декларації з податку на додану вартість, за якими визначені позивачем самостійно податкові зобов'язання сплачені своєчасно, що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Також, в рядках 3 та 7 вказано одну й ту саму податкову декларацію від 19.05.2015 р., тобто штраф нараховано двічі за один і той же період. В даній декларації (за квітень 2015р) позивачем визначено суму податку на додану вартість в розмірі 388571 грн., яку своєчасно сплачено платіжним дорученням №5260 від 28.05.2015р.

До того ж, своєчасно сплачено платіжним дорученням №5182 від 28.04.2015р. суму податку на додану вартість в розмірі 486 527 грн., яку позивачем визначено в податковій декларації від 17.04.2015 (за березень 2015р), що вказана відповідачем в рядку 4 наведеного в акті розрахунку.

Визначені позивачем в податкових деклараціях за квітень 2015 р. та березень 2015 р. своєчасно сплачені суми податку (388571,00 грн. і 486527,00 грн.) не співпадають із сумами боргу (177788,30 грн. і 173678,10 грн.), що вказані відповідачем в акті розрахунку в якості підстави для нарахування штрафу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів перед бюджетом в період з 20.07.2015 р. по 29.07.2015 р. підтверджено самим контролюючим органом, а саме Довідкою від 20.07.2015р. №18668/10/26-58-23-01-12, яка наявна в матеріалах справи.

Відтак, висновки, зроблені податковим органом в акті перевірки щодо того, що позивачем не вчасно сплачуються самостійно визначені грошові зобов'язання не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і у додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, в апеляційній скарзі апелянт посилається на норми чинного законодавства щодо порушення платником податку граничних термінів сплати самостійно визначених (узгоджених) податкових зобов'язань, однак апелянтом не наведено жодного доводу щодо висновків місцевого суду про відсутность у позивача заборгованості перед бюджетом з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Н.П. Бужак суддяО.Є. Пилипенко (Повний текст постанови складений 05 лютого 2018 року.)