Постанова № 72027397, 23.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2018 рокусправа № 804/475/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чумака С.Ю.,

судді: Шальєвої В.А. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участі представника позивача Медведєва К.І. та представника відповідача Каціонової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року у справі № 804/475/16 (суддя І інстанції Чорна В.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600419/1 від 16.07.2015 року, картки відмови № 110010000/2015/20074 від 16.07.2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20074 від 16.07.2015 року, а також скасувати рішення про коригування митої вартості товарів № 110010000/2015/600419/1 від 16.07.2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, задовольнивши позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначив, що при поданні митної декларації позивачем визначена митна вартість товару за основним методом, надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості за ціною контракту. Документи, подані позивачем, не містили розбіжностей, ознак підробки, містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена, тому у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів і коригування заявленої позивачем в декларації митної вартості товару.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

29.04.2015 року між ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" (покупець) та ТОВ "Русская горно-металлургическая компания" (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі - продажу № 15-835-12, згідно з умовами якого продавець зобов'язався здійснити поставку товару покупцю, а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах, зазначених у додатках до контракту (а.с. 24-27).

На підставі контракту та згідно додатку 6 від 26.06.2015 року сторони договору домовились, що продавець протягом липня-серпня 2015 року постачає на митну територію України на умовах СPТ- станція Дніпродзержинськ Придніпровська залізниця, Україна (Інкотермс -2010) товар, а саме: залізорудний концентрат в кількості 70 000 тон вартістю 2192,80 руб.РФ/тн, на загальну суму 153 496 000 рублів за тону, при базовому вмісті Fe 66%. Виробником товару є ВАТ "Стройленский ГОК", Росія. Якщо фактичний вміст більше чи менше базового вмісту Fе 66%, базова ціна сировини збільшиться чи зменшиться пропорційно фактичному вмісту Fе. Надбавка або знижка до базової ціни сировини складає 24,29 руб.РФ/т за 1% Fе долі в пропорції.

15.07.2015 року позивач, шляхом подання МД № 110010000/2015/021555 звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення вказаного товару. Митна вартість товару була заявлена за основним методом - за ціною договору на рівні 2192,8 рублів РФ/тн.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем до митної декларації надано:

- контракт № 15-0835-12 від 29.04.2015;

- додаткова угода № 6 від 26.06.2015 до контракту № 15-0835-12;

- рахунок фактура (інвойс) № БЕЛ00129 від 03.07.2015 року разом з додатком до нього;

- рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00132 від 04.07.2015 року разом з додатком;

- рахунок фактуру (інвойс) БЕЛ00133 від 04.07.2015 року разом з додатком;

- рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00134 від 05.07.2015 року разом з додатком;

- рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00138 від 09.07.2015 року разом з додатком;

- рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00140 від 10.07.2015 року разом з додатком;

- рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00141 від 11.07.2015 року разом з додатком;

- залізничні накладні № 20039353 від 09.07.2015 року, № 20047516 від 10.07.2015 року, № 20050382 від 11.07.2015 року, № 43925023 від 05.07.2015 року, № 43927995 від 05.07.2015 року, № 43928027 від 05.07.2015 року, № 43932193 від 05.07.2015 року, № 43941608 від 06.07.2015 року, № 43987932 від 10.07.2015 року, № 45071784 від 12.07.2015 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/1829 від 14.07.2015 року.

Посадовою особою відповідача відповідно до п. 4.1 статті 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

Під час митного оформлення відповідач витребував у позивача додаткові документи, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом № 062Д/1835 від 16.07.2015 року, надісланим у складі електронного повідомлення, декларантом проінформовано відповідача про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу в термін, визначений пунктом 3 статті 53 МК України, та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно пункту 8 статті 55 МК України.

З огляду на це, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 110010000/2015/600419/1 від 16.07.2015 року, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом 2-ґ. При цьому зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з ненаданням декларантом витребуваних митним органом додаткових документів.

Також, 16.07.2015 року Дніпропетровська митниця карткою № 110010000/2015/20074 відмовила позивачу у митному оформленні товару за митною декларацією № 110010000/2015/021555 від 15.07.2015 року у зв'язку з наявністю суттєвих розбіжностей та невідповідностей в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.

Судом також встановлено, що товар був випущений відповідачем у вільний обіг під гарантії у відповідності до ч. 7 ст. 55 МК України за митною декларацією від 16.07.2016 року № 110010000/2015/021567.

Позивач не погодився з прийнятим відповідачем рішенням, але з метою випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання він у відповідності з вимогами частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, подав митну декларацію з митною вартістю, визначеною декларантом, та сплатив різницю між сумою митних платежів, визначених декларантом та Митницею.

З матеріалів справи також вбачається, що листом № 062Д/2751 від 25.09.2015 року позивач звернувся до митного органу з проханням розглянути питання щодо відкликання рішення про коригування митної вартості від 16.07.2015 року, до якого додав лист контрактоутримувача № 286 від 07.07.2015 р. (а.с. 105).

Однак, зі змісту вказаного листа вбачається, що додаткові документи, запитувані митницею, контрагентом позивача надані не були, з посиланням на конфіденційність інформації по взаємовідносинах з третіми особами (а.с.106).

За наслідками розгляду цього звернення Дніпропетровська митниця листом за № 2290/10/04-50-25-02 від 02.10.2015 р. повідомила позивачу про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості (а.с. 107-109).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.

Згідно з ч. ч. 8-9 цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

Згідно з ч. 6 цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості є встановлення в ході здійснення митного контролю неможливості перевірки числового значення митної вартості імпортованого товару.

Колегією суддів встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару Дніпропетровською митницею зроблено висновок, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Що стосується посилання апелянта про те, що товар виробництва ОАО «Стойленский ГОК» заявлено декларантом як поставку за договором купівлі-продажу не з виробником товару та зазначено код 4100 графи 44 декларації, тоді як у випадках поставки товару за посередницьким договором зазначається код документу 4104, колегія суддів вказує, що зазначені обставини не можна вважати розбіжностями, які впливають на числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалася з території Російської Федерації від виробника товару ОАО «Стойленский ГОК», країною походження товару є Російська Федерація, проте поставка товару здійснена на виконання контракту, укладеного не з виробником товару, а ООО «Русская горно-металлургическая компанія», що свідчить про вірне зазначення коду поставки 4100 у графі декларації 44, коду країни походження - RU.

Відсутність печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць на скан-копії інвойса, на що посилається митний орган, не можна вважати розбіжностями, наявністю ознак підробки або що він містить не всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни. Тим більш, печатка прикордонної служби міститься на залізничних накладних, які подані митному органу при митному оформленні товару. Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країн відправлення товарів, а також митних органів транзитних країн передбачає проставлення печаток і штампів митними органами на перевізних документах, якими є транспортні та комерційні документи. Тобто перевезення товару може здійснюватися або за транспортними документами, і/або за комерційними. І лише у випадку наявності обох видів документів на них проставляються печатки.

Таким чином, наявність печатки митного органу на поданому інвойсі не суперечить чинному законодавству України, оскільки цей інвойс (рахунок-фактура) вказаний у додатку до залізничної накладної, і на цій накладній містяться усі необхідні печатки митних органів.

Стосовно ненадання договору з третіми особами, що пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість яких визначається, колегія суддів зазначає про відсутність у декларанта обв'язку, визначеного як митним законодавством, так й умовами контракту, із надання договорів з третіми особами.

Щодо відсутності зазначення в рахунках виробника вмісту заліза та визначення виробником в рахунках незалежно від вмісту заліза ціни в єдиному розмірі 1400 руб. РФ; відсутності умов постановки в рахунках виробника товару, не завірення печаткою підприємства, що їх видало, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку оцінка методики ціноутворення продавця (ТОВ «Русская горнометаллургическая компания») як умова договору з його постачальником (виробником) продукції не є елементом перевірки складових числового значення митної вартості в розумінні ст. 58 Митного кодексу України. При цьому рахунки по взаємовідносинам продавця товару з третьою особою (виробником), на зміст яких посилається відповідач, не є обов'язковими документами відповідно до частини 2 ст. 53 Митного кодексу України, а наведені в цих рахунках відомості щодо ціни товару не суперечать економічній обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом.

Щодо ненадання документів стосовно змісту транспортної складової у вартості оцінюваних товарів суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Митний орган в контексті спірних правовідносин вказує на наявність розбіжностей між інвойсами продавця та рахунками його постачальника, у зв'язку з чим вважає необхідним надання відомостей щодо транспортної складової, хоча згідно із зовнішньоекономічним контрактом та наданими позивачем документами підтверджено здійснення поставки на умовах СРТ Дніпродзержинськ, які передбачають несення витрат на поставку товару до вказаного пункту призначення продавцем, отже включені у вартість товару. Натомість положення частини 2 ст. 53 Митного кодексу України в такому випадку не передбачають необхідності надання транспортних (перевізних) документів. При цьому зазначення в залізничних накладних ООО «Первая грузовая компания» як платника за перевезення товару залізницею підтверджує факт включення вартості транспортування в ціну товару, оскільки позивач із вказаним товариством жодних договорів стосовно такого транспортування не укладав.

Відтак, повна вартість доставки товару на митну територію України включена у заявлену позивачем митну вартість товару за контрактом і здійснювалась постачальником, а тому деталі організації та вартості його транспортування не впливали на визначення митної вартості товару за основним методом.

Стосовно посилання відповідача про невідповідність відомостей про вартість оцінюваного товару, зазначеного у експортній декларації (1970,81 руб.РФ/т), рахункам виробника та рахункам контрактоутримувача, то колегія суддів вказує, що така невідповідність жодним чином не спростовує митну вартість товару, визначену позивачем, тим більше, не є підставою для її коригування у бік збільшення.

Колегія суддів зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Позивачем у повному обсязі виконані вимоги ч. 5 ст. 52 Митного кодексу України щодо подання декларації митної вартості та п. 7 ч. 10 ст. 58 цього кодексу щодо включення до визначеної митної вартості її складових, які не включалися до ціни, яка була фактично сплачена позивачем, що відображено в декларації митної вартості.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Крім того, відповідачем не доведено факту проведення консультацій з декларантом з питання визначення митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.09.2012 р. (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31.03.2015 р. в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.

Крім того, колегія суддів апеляційної звертає увагу на те, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності об'єктивної можливості їх надати та відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості.

Колегія суддів також вважає, що наявність в базі даних митниці факту ввезення аналогічного (подібного) товару чи близьких за кодом УКТ ЗЕД товарів за ціною вищою, ніж ввозиться позивачем не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки не враховує особливості митного оформлення товару саме позивачем у відповідний період часу. Ведення підприємницької діяльності саме і полягає в тому, щоб придбати товар за найнижчою ціною з метою отримання прибутку в майбутньому в результаті використання цього товару в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим ввезення аналогічного товару різними товариствами за різними цінами і є ознакою ринкової економіки. Намагання митниці штучно вирівняти ціни на такі товари і зробити їх однаковими фактично є втручанням цього органу в економічну діяльність таких товариств, а також знищенням конкурентного середовища на ринку таких товарів. Вказані дії митного органу також призводять до штучного збільшення собівартості товару, що виробляється чи продається в подальшому, підвищенню цін на товари та зменшенню прибутку підприємств.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про задоволення адміністративного позову.

Повний текст складений 29 січня 2018 року

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року у справі № 804/475/16 скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 16.07.2015 року № 110010000/2015/20074 і рішення про коригування митної вартості товарів від 16.07.2015 року № 110010000/2015/600419/1.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" судові витрати за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 5787 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень) 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: І.В. Юрко