Рішення № 72027196, 29.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року справа № 823/1600/17 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тимошенко В.П., суддів Гайдаш В.А., Гараня С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

представника відповідача 1 - Кондратенка Д.І., (за довіреністю, у Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини В 4673, Міністерства оборони України, фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

17.10.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з адміністративним позовом до В/Ч № В4673, Міністерства оборони України, фінансово - економічного управління командування Сухопутних Військ Збройних Сил України Міністерства оборони України (далі - відповідачі), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність командування військової частини польова пошта В 4673, що виразилося у невключенні військовослужбовця ОСОБА_2 до наказу на виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях за період з 03.02.2015 по 18.02.2015, які відбувались в передмісті м. Дебальцево Донецької області, а також не направлення в адресу Міністерства оборони України, Фінансового-економічного управління командування сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України відомостей щодо вказаного наказу для нарахування та здійснення виплати винагороди військовослужбовцю ОСОБА_2;

- зобов'язати військову частини польова пошта В 4673 видати наказ на виплату додаткової винагороди за безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_2 у бойових діях за період з 03.02.2015 по 18.02.2015 в передмісті м. Дебальцево Донецької області;

- зобов'язати Міністерство оборони України, фінансово-економічне управління командування сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України, військову частину польова пошта В 4673 здійснити нарахування та виплату винагороди військовослужбовцю ОСОБА_2 за безпосередню участь у бойових діях за період з 03.02.2015 по 18.02.2015 в передмісті м. Дебальцево Донецької області, відповідно до вимог Постанови КМУ № 24 від 31.01.2015 та наказу МО України № 49 від 02.02.2015;

- стягнути пропорційно з відповідачів на користь позивача завдану моральну шкоду у розмірі 100000 грн.;

- подати звіт про виконання постанови.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Постановою Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015 передбачена винагорода для осіб, яких зараховано до сил та засобів антитерористичної операції за умови їх безпосередньої участі в такій. Позивач наголошував, що безпосередня участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції підтверджується довідкою про безпосередню участь у зоні проведення АТО від 19.08.2015 №5142 та довідкою від 18.10.2014 №465 про залучення до участі в антитерористичній операції, інших в Донецькій та луганській областях. Однак, в порушення діючого законодавства вказана винагорода позивачу виплачена не була.

Позивач у судових засіданнях 15.11.2017, 29.11.2017, 20.12.2017 та 15.01.2018 позов підтримав та просив його задовольнити, у судове засідання 29.01.2018 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. В попередні судових засідання

Представник відповідача 1 у судовому засіданні та в поданих письмових запереченнях просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач немає права на отримання винагороди, оскільки він не був зазначений у наказі керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 16.07.2015 №541, що підтверджується перевіркою проведеною Ужгородським Зональним відділом Військової служби правопорядку.

Представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши позивача, представника відповідача 1 та представника відповідача 2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини А1556 (по стройовій частині) від 08.08.2014 № 9 єфрейтор ОСОБА_2 призваний згідно з мобілізаційним призначенням за мобілізаційним планом Чигиринським районним військовим комісаріатом Черкаської області (а.с. 109).

Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В4673 (по стройовій частині) від 27.01.2015 №18 єфрейтора ОСОБА_2, старшого кухаря їдальні взводу забезпечення медичної роти включено до складу сил та засобів сектору «С», які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та луганської областей, з метою виконання службових та бойових завдань з 23.01.2015 (а.с.110).

Згідно з витягом із наказу командира військової частини польова пошта В4673 (по стройовій частині) від 15.07.2015 №149 єфрейтора ОСОБА_2, виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Чигиринського районного військового комісаріату Черкаської області з 15.07.2015 (а.с.112).

Участь позивача в антитерористичній операції підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 19.08.2015 №5142, в якій зазначено, що ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції з 23.01.2015 по 18.02.2015 (а.с. 34).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ), визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ст.1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" від 31 січня 2015 р. № 24 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 року № 49 затверджено Порядок та умови виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам (далі Порядок № 49), яким визначено механізм та умови виплат винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.

Згідно з п. 4 розділу І Порядку № 49, виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Розділом ІІІ Порядку № 49 передбачені додаткові винагороди військовослужбовцям за виконання окремих завдань.

Так, зокрема пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 49 передбачено виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях.

Згідно з п.п. 1 п. 2 розділу ІІІ Порядку № 49 за безпосередню участь у бойових діях після видання бойового наказу військовослужбовцям військових частин виплачується додаткова винагорода у розмірі 1000 гривень за кожну добу такої участі.

При цьому, безпосередня участь у бойових діях визначається тільки за ті дні, коли військовослужбовці виконують завдання на напрямку зосередження основних зусиль (напрямку головного удару) при: виконанні військовою частиною бойових завдань в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником; виконанні завдань ракетними військами та артилерії з вогневого ураження противника під час контрбатарейної боротьби.

Крім того, додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях виплачується за ті дні, коли військовослужбовці беруть участь у: веденні оперативної (військової, спеціальної) розвідки; контррозвідувальному забезпеченні військових формувань та правоохоронних органів у районі АТО в умовах безпосереднього зіткнення з противником та (або) взаємного вогневого контакту з ним; здійсненні польотів у район ведення бойових дій (у район АТО); веденні повітряного, морського бою.

Підпунктом 2 п.2 розділу ІІІ Порядку № 49 встановлено, що безпосередня участь у бойових діях визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження, рапорту) командира військової частини про безпосередню участь військової частини у заходах, визначених у пункті 1 цієї глави; наказу командира військової частини (по стройовій частині); журналу бойових дій (журналу ведення оперативної обстановки), книги служби нарядів; книги прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону; бойового донесення (підсумкового, термінового та позатермінового).

Документи про безпосередню участь у бойових діях подаються командирами військових частин за підпорядкованістю до органу військового управління (штабу АТО).

Відповідно до п. п. 4 п. 2 розділу ІІІ Порядку № 49 орган військового управління (штаб АТО) розглядає документи, зазначені в пункті 2 цієї глави, та видає розпорядчий документ (наказ) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях із зазначенням кожного військовослужбовця та конкретних днів його участі у бойових діях, за які передбачено отримання додаткової винагороди.

Підпунктом 5 п. 2 розділу ІІІ Порядку № 49 встановлено, що на підставі отриманого розпорядчого документа (наказу) органу військового управління (штабу АТО) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях військовою частиною за місцем проходження служби військовослужбовця (на час участі в бойових діях) видається наказ про виплату додаткової винагороди.

З урахуванням викладеного суд вважає, що розгляд питання про виплату винагороди за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях здійснюється штабом АТО на підставі документів, які надсилаються військовою частиною за місцем проходження служби військовослужбовця.

Отже, позовні вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України, Фінансово-економічного управління Командування сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату винагороди військовослужбовцю ОСОБА_2 за безпосередню участь у бойових діях за період з 03.02.2015 по 18.02.2015 в передмісті м. Дебальцево Донецької області, відповідно до вимог Постанови КМУ № 24 від 31.01.2015 та наказу МО України № 49 від 02.02.2015 не підлягають задоволенню, оскільки Міністерство оборони України та Фінансово-економічне управління Командування сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України є неналежними відповідачами у спірних правовідносинах.

Щодо відсутності підстав у військової частини польова пошта В 4673 для нарахування та здійснення виплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_2 суд зазначає таке.

Необхідною умовою для отримання військовослужбовцем додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, передбаченої Порядком № 49, є участь військовослужбовця у військових заходах, що виконуються на напрямку зосередження основних зусиль (напрямку головного удару), а також наявність відповідних документів, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях, кожного конкретного військовослужбовця.

При цьому, така винагорода виплачується на підставі наказу командира військової частини про виплату додаткової винагороди за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях після підтвердження органу військового управління (штабу АТО), за результатом розгляду бойових донесень (рапортів) військовою частиною до військового управління (штабу АТО).

Як свідчать матеріали справи, додаткова винагорода не була виплачена позивачу за участь у бойових діях з 03.02.2015 по 18.02.2015 у зв'язку з відсутністю його у наказі Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 16.07.2015 №541, що підтверджується перевіркою проведеною Ужгородським Зональним відділом Військової служби правопорядку (а. с. 11).

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав про визнання бездіяльність командування військової частини польова пошта В 4673, що виразилося у невключенні військовослужбовця ОСОБА_2 до наказу на виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях за період з 03.02.2015 по 18.02.2015, які відбувались в передмісті м. Дебальцево Донецької області, а також не направлення в адресу Міністерства оборони України, Фінансового-економічного управління командування сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України відомостей щодо вказаного наказу для нарахування та здійснення виплати винагороди військовослужбовцю ОСОБА_2 протиправною.

Щодо зобов'язання військової частини польова пошта В 4673 видати наказ на виплату додаткової винагороди за безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_2 у бойових діях за період з 03.02.2015 по 18.02.2015 в передмісті м. Дебальцево Донецької області, то дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до положень Порядку № 49 питання про включення до наказу про виплату додаткової винагороди вирішується після отримання розпорядчого документу штабу АТО про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях.

Враховуючи, що під час розгляду адміністративної справи суд дійшов, що позовні вимоги №1-№3 задоволенню не підлягають, а тому позовна вимога про стягнення пропорційно з відповідачів на користь позивача завданої моральної шкоди у розмірі 100000 грн задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та позивач не надав жодного доказу завдання йому моральної шкоди.

Також суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення..

Оскільки встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом суду, то з огляду на обставини справи суд не вбачає необхідності встановлювати судовий контроль за виконанням даного рішення.

Відповідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене 05 лютого 2018 року.

Головуючий В.П. Тимошенко

Судді В.А.Гайдаш

С.М. Гарань