Рішення № 72026934, 05.02.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/3610/17

РІШЕННЯ

іменем України

05 лютого 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ухвалою від 10.01.2018, суд відкрив провадження і призначив розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому позивач просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2, 000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території1 Новосілецької сільської ради за межами населеного пункту, оформлені листом від 24.11.2017 року за №К-29580/0-15494/6-17; 2) зобов'язати Головне управління Держагеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Новосілецької сільської ради за межами населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що листом ГУ Держгеокадастру від 24.11.2017 року за №К-29580/0-15494/6-17 зазначено, що бажана земельна ділянка, вказана в клопотанні, перебуває у користуванні третіх осіб. Відповідач пропонує надати підтверджуючі документи про право користування даною земельною ділянкою (рішення сесії місцевої ради/архівний витяг). Проте така підстава для відмови у наданні дозволу відсутня в законодавстві. Більше того, в листі-відмові відповідача вбачається, що відповідач відмовляє у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою чомусь 1,00 га, однак відповідно до заяви щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою вказувалася орієнтовна площа 2,00 га.

Відповідно до ухвали суду від 05.02.2018 розгляд справи проводиться у письмовому провадженні.

25.01.2018 представником відповідача було подано відзив на позов, згідно якого відповідач в задоволенні позову просить відмовити. Вказує, зокрема, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції державних органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користуванні, укладання договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято (стор. 51-54).

Позивачем надано відповідь на відзив, згідно якої вважає, що в даному випадку немає втручання суду в дискреційні повноваження, а спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (стор. 57-61).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Так, ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою (в якій також зазначені його законні представники - ОСОБА_1 та ОСОБА_2) від 01.11.2017 (яка зареєстрована 03.11.2017) щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га, з метою подальшої безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області (стор.37).

Однак, листом від 24.11.2017 за № К-29580/0-15494/6-17 відповідачем було повідомлено, що після перегляду картографічних матеріалів чітко відслідковується, що запитувана земельна ділянка знаходиться в масиві поблизу с. Літки та використовується жителями для городництва. Усі приватизовані земельні ділянки в даному масиві не перевищують площу 0,6285 га, тому для задоволення даного клопотання потрібно повторно надати підтверджуючі документи про право користування даною земельною ділянкою (рішення сесії місцевої ради/ архівний витяг). З огляду на вищевикладене, запропоновано повторно звернутись до Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, до якої будуть долучені підтверджуючі документи (стор.38).

В подальшому законними представниками ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були подані до відповідача заяви від 30.11.2017 (яка була зареєстрована 30.11.2017) та від 30.11.2017 (котра була зареєстрована 05.12.2017) з проханням ще раз розглянути звернення ОСОБА_3 та надати йому відповідний дозвіл. Проте відповідач листами від 20.12.2017 за № КО-31351/0-16629/6-17 та від 21.12.2017 за № К-31686/0-16644/6-17 надав відмови з підстав, аналогічних тим, що викладені у листі від 24.11.2017 за № К-29580/0-15494/6-17 ( стор. 39-42).

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 р. №442 утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з п.7 зазначеного Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. "а" ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абз.1 ч.7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідно ст.118 ЗК України, відповідач за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має право вчинити лише такі дії: 1) надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або 2) надати мотивовану відмову у його наданні, - з підстав, які прямо передбачені зазначеною статтею. Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому зобов'язує орган державної влади у випадках прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до оскаржуваного рішення у формі листа від 24.11.2017 за № К-29580/0-15494/6-17 позивача повідомлено, що земельна ділянка знаходиться в масиві поблизу с. Літки, та використовується жителями для городництва. Запропоновано повторно звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою, до якої додати підтверджуючі документи про право користування цією земельною ділянкою (рішення сесії місцевої ради/архівний витяг), чому суд дає критичну оцінку, враховуючи вищенаведене і наступне.

Так, судом встановлено, що до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач подав усі документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, а відповідачем не надано доказів перебування вищевказаної земельної ділянки у користуванні третіх осіб.

При цьому, в подальшому законні представники позивача 30.11.2017 та 05.12.2017 повторно звертались до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 (вказуючи у них на помилковість вказаних у листі від 24.11.2017 за № К-29580/0-15494/6-17 підстав для відмови у наданні дозволу), на які відповідачем знову видано відмови у формі листів від 20.12.2017 за № КО-31351/0-16629/6-17 та від 21.12.2017 за № К-31686/0-16644/6-17. Тобто, позивач фактично 3-и рази звертався з аналогічними заявами, а відповідач кожного разу відмовляв у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з тих самих підстав, що й у оскаржуваній відмові від 24.11.2017 за № К-29580/0-15494/6-17. Крім цього, потрібно враховувати, що жодних доказів на підтвердження законних підстав відмов позивачу, суб"єкт владних повноважень суду не надав, що видно із змісту його Відзиву.

Частиною 2 ст.5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що позивачу тричі протиправно з одних і тих же підстав було відмовлено у задоволенні його заяв про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за потрібне з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України, визнати протиправними та скасувати усі три рішення відповідача про відмову у наданні такого дозволу.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання надати відповідний дозвіл, та доводів відповідача про те, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції державних органів, суд зазначає наступне.

Зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції, не буде привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки суд в цьому разі не вирішує питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а лише зобов'язує його діяти у спосіб та в межах повноважень, визначених ст.118 ЗК України.

Крім того, повноваження відповідача із вчинення таких дій не є дискреційними, оскільки не здійснюється суб'єктом владних повноважень на власний розсуд; при їх реалізації відповідач позбавлений можливості обирати із свободою розсуду варіант власної поведінки, оскільки зазначені повноваження реалізуються у чіткій відповідності із вимогами ЗК України, які не наділяють його повноваженнями самостійно обирати один із кількох варіантів прийняття рішення.

При цьому, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Зокрема, такого висновку дотримується також й Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014 року.

Крім цього, слід відмітити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.

Таким чином, суд також вважає такою, що підлягає задоволенню, вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницькій області.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону щодо розгляду заяв позивача і прийняття по них рішень у формі листів від 24.11.2017 за № К-29580/0-15494/6-17, від 20.12.2017 за № КО-31351/0-16629/6-17 та від 21.12.2017 за № К-31686/0-16644/6-17, тому, з урахуванням вимог ч.2 ст.5, ч.2 ст.9 КАС України, так як позивач оскаржує тільки одну відмову, позов задовольняється частково, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією від 11.12.2017 №0.0.913079681.1 ОСОБА_2 сплатив 640,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати слід присудити на його користь.

Керуючись ЗК України, статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) в інтересах ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) до Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, м.Хмельницький, код 39767479), задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, викладені у листах від 24.11.2017 за № К-29580/0-15494/6-17, від 20.12.2017 за № КО-31351/0-16629/6-17 та від 21.12.2017 за № К-31686/0-16644/6-17 щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницькій області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05 лютого 2018 року о 18 год.

Головуючий суддя А.І. Петричкович