Постанова № 72026792, 06.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 лютого 2018 р. № 640/18747/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагайдака В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82 %, без урахування для визначення стажу роботи на посаді судді періодів: проходження строкової військової служби - 3 роки 11 місяців 5 днів, роботи на посаді в.о. арбітра - 1 рік 09 місяців 29 днів;

- зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на відставку та на отримання довічного грошового утримання: проходження строкової військової служби - 3 роки 11 місяців 5 днів та робота на посаді в.о. арбітра Арбітражного суду Донецької області - 1 рік 09 місяців 29 днів;

- зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова, починаючи з 06 жовтня 2017 р., нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування без обмеження граничного розміру, з урахуванням вже сплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем для визначення стажу роботи на посаді судді неправомірно не враховано періоди проходження строкової військової служби - 3 роки 11 місяців 5 днів, роботи на посаді в. о. арбітра - 1 рік 09 місяців 29 днів, як наслідок встановлено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82 %. Проте, позивач вважає, що з 06 жовтня 2017 року він набув право на нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суддівської винагороди судді.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.11.2017 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.12.2017 р. адміністративну справу передано до Харківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 р. відкрито спрощене провадження, встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву на адміністративний позов.

Представник відповідача надав до суду відзив, зі змісту якого вбачається, що посада в. о. арбітра не входить до вичерпного переліку посад, які зараховуються до роботи на посаді судді та зарахування до стажу роботи на посадах судді періоду військової служби законодавством не передбачено, у зв’язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 29 вересня 2017 року №1108/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Донецького апеляційного господарського суду у відставку», позивача звільнено з посади судді Донецького апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку(а.с.52).

Наказом в. о. голови суду від 05 жовтня 2017 року відраховано суддю Малашкевича С.А. зі штату Донецького апеляційного господарського суду у зв'язку з виходом у відставку (а.с.53).

Позивач 06 жовтня 2017 року звернувся з заявою до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до повідомлення від 23.10.2017 р. ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання у відсотковій ставці 82 % (а.с.58), зараховано наступний стаж: 21 рік 8 місяців 22 дні роботи на посаді судді.

Зазначене вище також підтверджується копією протоколу від 13.10.2017 р. №6586 (а.с.57).

Позивач 30.10.2017 р. звернувся з заявою до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова, в якій просив письмово повідомити причини відмови включення для нарахування стажу, який дає право на довічне утримання судді, часу строкової служби в лавах Радянської армії (а.с.67).

Листом від 24.11.2017 р. Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова повідомило позивача, що за матеріалами пенсійної справи, щомісячне довічне грошове утримання позивачу обчислене, виплачується в повному обсязі відповідно до діючого законодавства (а.с.68).

Не погоджуючись з вказаними діями, позивач звернувся до суду.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 5 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Частиною 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 р.) встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016р. № 4-рп/2016в справі №1-8/2016 визначено, що частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІІ, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Згідно з пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній до 28 березня 2015 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 р. № 1798-УШ, який набрав чинності 05.01.2017 року, внесені зміни до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а саме, пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим наступного змісту: Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Водночас частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ , (який діяв на час обрання позивача суддею), було встановлено: до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Слід вказати, що відповідач у своїх запереченнях посилається саме на ч. 1 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та вказує, що посада в. о. арбітра не входить до вичерпного переліку посад, які зараховуються до роботи на посаді судді.

Приписами ч. 1 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Суд зазначає, що робота позивача на посаді в.о. арбітра господарського суду Донецької області в період з 02.12.1993 року по 01.10.1995 року підтверджується наказами від 17.11.1993 р. № 202, від 28.03.1994 р. №32; від 28.03.1994 р. №33; від 14.03.1994 р. №27(26); від 19.09.1995 р. №214, копії яких містяться в матеріалах справи(а.с.43-47).

З огляду на те, що позивач виконував обов’язки арбітра господарського суду Донецької області, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, отримував різницю між його фактичним окладом та посадовим окладом працівника, якого він замінював, суд вважає, що робота на посаді в.о. арбітра Арбітражного суду Донецької області - 1 рік 09 місяців 29 днів має бути зарахована для визначення стажу роботи на посаді судді – позивача.

Відносно не зарахування строкової військової служби, яку позивач проходив курсантом Донецького вищого військового політичного училища, судом встановлено наступне.

Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

За приписами ст. 11 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року №1950-УП «Про загальний військовий обов'язок» (у редакції, що діяла на час проходження військової служби) громадяни, прийняті до військово-навчальних закладів, перебувають на дійсній військовій службі та називаються курсантами. На них поширюються обов'язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби. Вони та їх сім'ї користуються правами, пільгами та перевагами, встановленими чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та їх сімей.

Закон України № 2232-ХП «Про військовий обов'язок і військову службу», який введено в дію 12 травня 1992 року, абз. 3 ч. 1 ст. 24 якого встановлено, що початком перебування на військовій службі вважається день прибуття до військово-навчального закладу військового ліцею), вказаний у приписці, виданому військовим комісаріатом для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків, мічманів та офіцерського складу, курсантами, а ті, що мають такі звання - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.

Тобто законодавство колишнього СРСР так і законодавство України прирівнювало до проходження дійсної (строкової) військової служби період навчання курсантів у військово-навчальних закладах.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у Постанові від 12.09.2017 року по справі № 2-а7238/12/2670.

Як вбачається з військового квитка серії ВЦ №091274(а.с.33-42) та записом у трудовій книжці серії БТ-ІІ №4442954 (а.с.12) позивач навчався у Донецькому вищому військовому політичному училищі.

Вказана обставина не заперечується та самостійно зазначена відповідачем у розрахунку стажу ОСОБА_1 (а.с.59).

З огляду на вказане, дії Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82 %, без урахування для визначення стажу роботи на посаді судді періодів: проходження строкової військової служби - 3 роки 11 місяців 5 днів, роботи на посаді в.о. арбітра - 1 рік 09 місяців 29 днів є протиправними.

Оскільки заперечення відповідача зазначених обставин не спростовують, судом в ході розгляду справи встановлено безпідставність дій відповідача, суд приходить до висновку про задоволення частини позовних вимог щодо зобов'язання Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на відставку та на отримання довічного грошового утримання: проходження строкової військової служби - 3 роки 11 місяців 5 днів та робота на посаді в.о. арбітра Арбітражного суду Донецької області - 1 рік 09 місяців 29 днів та зобов'язання Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова, починаючи з 06 жовтня 2017 р., нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування без обмеження граничного розміру, з урахуванням вже сплачених сум.

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд зобов’язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова подати звіт про виконання судового рішення в місячний строк з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до змісту статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Дослідивши спірні правовідносини, суд не вбачає необхідності встановлення судового контролю по справі шляхом зобов'язання Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова подачі на адресу Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення, оскільки відсутні докази, що відповідач в подальшому буде ухилятися від виконання рішення суду по справі.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 257, 258, 262, 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82 %, без урахування для визначення стажу роботи на посаді судді періодів: проходження строкової військової служби - 3 роки 11 місяців 5 днів, роботи на посаді в.о. арбітра Арбітражного суду Донецької області - 1 рік 09 місяців 29 днів.

Зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на відставку та на отримання довічного грошового утримання: проходження строкової військової служби - 3 роки 11 місяців 5 днів та робота на посаді в.о. арбітра Арбітражного суду Донецької області - 1 рік 09 місяців 29 днів.

Зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова. починаючи з 06 жовтня 2017 р., нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування без обмеження граничного розміру, з урахуванням вже сплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова (код ЄДРПОУ 41247819) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактичне місце проживання/перебування: Харківська область, м. Харків, вул. Садова (Чубаря) АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 640.0 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сагайдак В.В.