Постанова № 72026660, 06.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 лютого 2018 р. № 820/5222/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцева О.В., за участі секретаря судовогозасідання - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства Приватна фірма "ОРІЯ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство Приватна фірма "ОРІЯ", у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 01 серпня 2017 року, № НОМЕР_2 від 01 серпня 2017 року та № НОМЕР_3 від 01 серпня 2017.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень ґрунтуються на помилкових судженнях та припущеннях контролюючого органу про вчинення платником податкових правопорушень спростовуються обставинами фактичної дійсності. Платник також стверджував, що проведені господарські операції були зумовлені потребами реальної діяльності, відбулись у дійсності, мали спрямування на реальне настання правових наслідків, підтверджені необхідним обсягом первинних та суміжних документів, розрахунки по оплаті виконані, що свідчить про виконання господарських зобов'язань сторонами правочинів та спричинило настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що за результатаи перевірки контролюючим органом виявлені факти вчинення особою податкових правопорушень (заниження податку) у взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ “Елвіс Компані” у вересні 2016 року та ТОВ “Конкордвест” у жовтні-грудні 2016року за рахунок відображення в бухгалтерському та податковому обліку показників господарських операцій, котрі реально не відбулись. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ “Конкордвест” (податковий номер 40823211) за жовтень–грудень 2016 року та ТОВ “Елвіс Компані” (податковий номер 40465590) за вересень 2016 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 13.07.2017 року за №7495/20-40-14-11-07/24472933 (а.с.13-42 т.1).

У згаданому акті перевірки викладені судження контролюючого органу про вчинення платником податків порушень вимог: 1) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 119.680,00 грн. у листопаді 2016 року; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з ПДВ на суму 119.680,00 грн. у листопаді 2016 року; 2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від’ємного значення податку на додану вартість за вересень 2016 року у сумі 11.655,00 грн. та заниження ПДВ до сплати в бюджет у розмірі 650.011,00 грн.

З посиланням на даний акт суб’єкт владних повноважень 01.08.2017 року прийняв податкові повідомлення-рішення: №0001791411 про збільшення розміру грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 812.530,75 грн. (650.011,00 грн. - податкові зобов’язання, 162.502,75 грн. – штраф); №0001801411 (про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 11.655,00 грн.); №0001811411 про одночасне зменшення суми податкового зобов’язання з ПДВ на 119.680,00грн. та зменшення податкового кредиту з ПДВ на суму 119.680,00 грн.

Як з’ясовано судом, фактичними підставами для винесення спірних рішень послугували судження контролюючого органу про вчинення особою податкових правопорушень за рахунок прийняття до обліку податкових накладних, виписаних контрагентами – постачальниками ТОВ “Конкордвест” та ТОВ “Елвіс Компані”, за господарськими операціями, які в дійсності не відбулись. Крім того, відповідачем зазначено, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, виписаних в межах господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, вказана лише назва міста, а не точна адреса - пункт навантаження та пункт розвантаження ТМЦ, не вказана модель авто, а тільки назва (Mersedes). Разом з тим, відповідач в акті зазначив, що позивачем не надано до перевірки сертифікат якості товарів, придбаних у ТОВ “Елвіс Компані”.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема і ч.3 ст.2 КАС України, тих мотивів, котрі покладені владним суб'єктом в основу спірних рішень, суд зазначає, що з 01.01.2011р. правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд доходить висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрації контрагентом податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Суд відмічає, що текст акту перевірки від 13.07.2017 року за №7495/20-40-14-11-07/24472933 не містить зауважень контролюючого органу ані до обставин реєстрації контрагентами – постачальниками податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, ані до обставин оплати позивачем вартості товарів (робіт, послуг), одержаних від контрагентів – постачальників.

Отже, вказані обставини не були покладені контролюючим органом в основу спірних рішень, а відтак, не можуть обґрунтовувати відповідність закону оскаржених правових актів індивідуальної дії.

Стосовно епізоду взаємовідносин з ТОВ “Елвіс Компані” (податковий номер - 40465590)

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій платником подано до суду копії: 1) договору від 15.08.2016р. №32; 2) видаткових накладних №6 від 05.09.2016р., №11 від 06.09.2016р.; 3) ТТН №6 від 05.09.2016 року, № 11 від 06.09.2016 року; 4) платіжних доручень № 725 від 09 вересня 2016 року, № 768 від 29 вересня 2016 року, №818 від 17 жовтня 2016 року, № 819 від 17 жовтня 2016 року, №820 від 17 жовтня 2016 року, № 821 від 17 жовтня 2016 року, №822 від 17 жовтня 2016 року, №823 від 17 жовтня 2016 року, №832 від 18 жовтня 2016 року на загальну суму 3.969.996,60 грн. (у тому числі ПДВ - 661.666, 10 грн.; копії податкових накладних, однак судом було достеменно встановлено, що контролюючий орган не висловлював жодних зауважень з приводу реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та з приводу змісту цих накладних).

Оглянувши ці документи, суд зазначає, що всупереч абз.1 ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» копії видаткових накладних не містять жодних відомостей, котрі поза розумним сумнівом дозволяють з достатньою чіткістю ідентифікувати особу, яка діяла від імені постачальника.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що ці документи, які були складені постачальником платника податків, містять прізвище та ініціали директора позивача, котрий у спірних правовідносинах є покупцем і до створення цих документів жодного юридичного стосунку не має.

Розв’язуючи спір, суд зважає, що відповідно до абз.9 ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

До перевірки платник не подав сертифікатів на хімічні речовини, які згадані у перелічених вище документах.

На думку суду, відсутність саме цих документів унеможливлює визначення характеристик товару у розумінні Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів».

Водночас із цим, відповідно до з ст.6 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» в разі дорожнього перевезення відповідність транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.

Згідно з ст.7 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» відправник небезпечних вантажів зобов'язаний: здійснювати заходи щодо фізичного захисту, охорони і безпеки небезпечних вантажів до передачі їх перевізнику; надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж, а в разі дорожнього перевезення - аварійну картку; забезпечувати підготовку вантажу до відправлення, подавати перевізнику небезпечний вантаж у відповідному пакуванні (тарі, крупногабаритній тарі, контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнері, цистерні та засобі пакування; забезпечувати у певних випадках фізичний захист, охорону і супроводження небезпечного вантажу під час перевезення; забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються відправленням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; надавати в установленому порядку необхідну інформацію про відправлення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону; здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів; відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

У силу приписів ст.8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний, зокрема: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з органами Національної поліції, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу.

До матеріалів справи позивачем не подано жодного належного та допустимого доказу здійснення у спірних правовідносинах операцій з перевезення вантажів, котрі не підпадають під визначення небезпечних вантажів.

За таких обставин, суд доходить до висновку про недоведеність обставин фізичного переміщення товару між учасниками зносин, у яких контролюючим органом виявлено факт вчинення податкового правопорушення.

Одночасна сукупність у спірних правовідносинах таких обставин, як неподання контролюючому органу сертифікатів на хімічні речовини, неповне заповнення усіх граф товарно-транспортних накладних, відсутність у видаткових накладних відомостей про особу, котра діяла від імені контрагента, змушують суд дійти висновку про те, що у ході розгляд справи платник за правилами ст.44 Податкового кодексу України не підтвердив реальності господарської операції у зносинах з даним контрагентом.

Стосовно епізоду взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю “Конкордвест” (податковий номер 40823211)

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій платником подано до суду копії: 1) договору від 14.11.2016р. №44; 2) видаткових накладних №53 від 17 листопада 2016 року, №420 від 23 листопада 2016 року та №419 від 23 листопада 2016 року на загальну суму 718.078, 80 грн. (у т.ч. ПДВ – 119.679, 80 грн.); 3) ТТН №420 від 23 листопада 2016 року; 4) документів про оплату: платіжні доручення № 933 від 21.11.2016 року на суму 525.600,00 грн., №972 від 02.12.2016 року на суму 70.000,00 грн., №985 від 07.12.2016 року на суму 89.441,60 грн., №971 від 02.12.2016 року на суму 33.037,20 грн. (у тому числі ПДВ - 119.679,8 грн.; копії податкових накладних, однак судом було достеменно встановлено, що контролюючий орган не висловлював жодних зауважень з приводу реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та з приводу змісту цих накладних).

Оглянувши ці документи, суд зазначає, що всупереч абз.1 ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» копії видаткових накладних не містять жодних відомостей, котрі поза розумним сумнівом дозволяють з достатньою чіткістю ідентифікувати особу, яка діяла від імені постачальника.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що ці документи, які були складені постачальником платника податків, містять прізвище та ініціали директора позивача, котрий у спірних правовідносинах є покупцем і до створення цих документів жодного юридичного стосунку не має.

Розв’язуючи спір, суд зважає, що відповідно до абз.9 ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Однак, у спірному випадку суд не знаходить підстав для визнання цих недоліків несуттєвими.

Окрім того, суд відповідно до ч.5 ст.242 КАС України не знаходить підстав для того, щоби відступити від правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 23.01.2018р. по справі №К/9901/436/18 (номер рішення в ЄДРСР - 71766589, справа Окружного адміністративного суду міста Києва 826/7047/13-а) та згідно з якою пояснення керівника постачальника, котрий заперечує свою причетність до господарської діяльності особи – учасника зносин дає сумнів у реальності господарських операцій.

Одночасна сукупність у спірних правовідносинах таких обставин, як неповне заповнення усіх граф товарно-транспортних накладних, відсутність у видаткових накладних відомостей про особу, котра діяла від імені контрагента, у поєднанні з запереченнями керівника постачальника відносно причетності до діяльності цього платника змушують суд дійти висновку про те, що у ході розгляд справи платник за правилами ст.44 Податкового кодексу України не підтвердив реальності господарської операції у зносинах з даним контрагентом.

За таких підстав у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Приватної фірми "ОРІЯ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України.

Роз'яснити, що судове рішення у повному обсязі буде виготовлено 06.02.2018 року.

Суддя Старосєльцева О.В.