Рішення № 72026303, 01.02.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року справа № П/811/1831/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря - Толстової О.І.

представника позивача - Ковальова О.А.,

представника відповідача - Максимчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Торгово-промислове підприємство "Інтермаш"

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП "Торгово-промислове підприємство "Інтермаш" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача:

- від 02.10.2017 року № 00000011411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 443213 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 354570 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 88643 грн.;

- від 02.10.2017 року № 00000031411, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми з податку на додану вартість у розмірі 1037 грн.;

- від 02.10.2017 року № 00000021411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 48008,63 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 38406,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9601,73 грн.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечить діючому законодавству, прийняте на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень, є неправомірним та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, в яких вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.

На підставі ч. 3 ст. 243 КАС України, в судовому засіданні 01.02.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено. Про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

ПП «Торгово - промислове підприємство «Інтермаш» зареєстроване в якості юридичної особи 13.07.2007 року.

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 05.09.2017 року №1113 посадовою особою податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Торгово-промислове підприємство «Інтермаш» з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Піраміда Сіріус» за серпень 2014 року, ТОВ «Вінор Комплект» за вересень 2014 року, ТОВ «Роден Інвест» за вересень 2014 року, ТОВ «СКД Центр» за листопад 2014 року, ТОВ «Комфорт-Н» за березень 2015 року, ТОВ «Юпоком» та ТОВ «Сайлес груп» за липень 2015 року, ТОВ «Бестор Фінанс» за січень 2017 року, ТОВ «НВП «Полі-Пласт» за березень 2017 року, ТОВ «Транкор» за квітень 2017 року та правильності нарахування єдиного податку при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях платника єдиного податку за ІІІ квартали 2014 року, за 2014 рік, за І квартал 2015 року, за ІІІ квартали 2015 року, за І квартал та півріччя 2017 року.

За результатами перевірки складено акт №3/11-28-14-11/35229582 від 19.09.2017 року (т.1, а.с.18-66), в якому зафіксовано наступні порушення:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 354570 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2014 року - 17898,00 грн., за IV квартал 2014 року - 5644,00 грн., за І квартал 2015 року в сумі 41578,00 грн., за ІІІ квартал 2015 року - 84529,00 грн., за І квартал 2017 року - 185537,00 грн., за ІІ квартал 2017 року - 19384,00грн.;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду за ІІІ квартал 2015 року в сумі 1037,00грн.

- п.292. 3 ст.292 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок всього в сумі 38406,90 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 02.10.2017 року № 00000011411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 443213 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 354570 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 88643 грн. (т.1,а.с.71);

- від 02.10.2017 року № 00000031411, щодо суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у розмірі 1037 грн.;(т.1,а.с.70);

- від 02.10.2017 року № 00000021411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 48008,63 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 38406,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9601,73 грн. (т.1,а.с.69).

Як встановлено під час розгляду справи, податковий орган дійшов висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Піраміда Сіріус», ТОВ «Вінор Комплект», ТОВ «Роден Інвест», ТОВ «СКД Центр», ТОВ «Комфорт-Н», ТОВ «Юпоком», ТОВ «Сайлес груп», ТОВ «Бестор Фінанс», ТОВ «НВП «Полі-Пласт» ТОВ «Транкор», оскільки при проведенні перевірки податковим органом зроблений висновок, що правочини вчинені за участю позивача та зазначених контрагентів не спрямовані на реальне виконання умов договорів, первинні документи не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Вказане, узгоджується з позицією викладеною Верховним судом в постанові від 17.01.2018 року, справа № К/9901/1448/18 .

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ПП «ТПП «Інтремаш» з його контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 01.07.2014 року між ПП «Торгово - промислове підприємство «Інтермаш» (виконавець за договором) та ПАТ «Житомирський завод огороджувальних інструкцій» (замовник за договором) укладено договір №01/07-14 на демонтаж та монтаж крана мостового електричного в/п (10+10 тн) прогоном 25.8 м (т.1,а.с.72-80).

За умовами п. 2.3 цього договору. Виконавець зобов'язаний виконати роботи з демонтажу та монтажу крана мостового електричного в/п (10+10 тн) прогоном 28.5 м вантажопідіймальними механізмами за свій рахунок.

З метою забезпечення виконання робіт з демонтажу крану, 05 серпня 2014р. між ПП ТПП «Інтермаш» (Замовник) та ТОВ «Піраміда - Сіріус» (Виконавець), був укладений договір № 508-12 на надання послуг (т.1,а.с.81). Предметом укладеного договору є надання виконавцем послуг автокрану та автовишки.

У період з 04 по 20 серпня 2014р. ПП «ТПП «Інтермаш» на виконання зобов'язань за договором № 01/07-14 від 01.07.2014р. за місцезнаходженням обладнання - м. Дніпропетровськ, були виконані роботи з демонтажу крана мостового електричного в/п (10+10 тн) прогоном 28.5 м та по факту виконання цих робіт із ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» були підписані акт № 1 передачі - приймання виконаних робіт від 04.08.2014р. та акт № 2 передачі - приймання виконаних робіт від 20.08.2014р. (т.1,а.с.75-76).

При цьому, надані ТОВ «Піраміда-Сіріус» 15 серпня 2014 року в м. Дніпропетровськ послуги автокрану та послуги автовишки, ПП «ТПП «Інтермаш» були використані при виконанні робіт з демонтажу крана мостового електричного в/п ( 10 + 10 тн), прогоном 28.5 м.

На підтвердження надання цих послуг з боку ТОВ «Піраміда Сіріус» надано акт здачі - прийняття робіт ( надання послуг) № 890 від 15.08.2014р. (т.1,а.с.83), податкову накладну №190 від 07.08.2014 року (т.1,а.с.84) та платіжне доручення №1 від 07.08.2014 року (т.1,а.с.85-86).

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належним чином оформленої податкової накладної не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) мається на увазі діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Суд критично ставиться до даних документів, оскільки безпосередньо з їх змісту не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами. Зокрема, позивач не пред'явив суду документальних доказів як то про необхідність для залучення до виконання робіт ПП «Піраміда Сіріус» та відсутність можливості виконати роботи монтажу та демонтажу крана мостового електричного власними силами.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ "Піраміда Сіріус" належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків акта перевірки про заниження позивачем суми податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Вінор - Комплект» судом встановлено наступні обставини.

Так, на підставі усної угоди купівлі - продажу, за накладною №267 від 29.09.2014 р. ТОВ «Вінор комплект» передало у власність ПП «ТПП «Інтермаш» ноутбук (вартість 4800 грн.) та принтер (вартість - 3400,00грн.). Всього комп'ютерної техніки передано на суму 9840 грн. (в тому числі ПДВ - 1640 грн.) (т.1,а.с.87-88).

ТОВ «Вінор - Комплект» за фактом передачі товару у власність ПП «ТПП «Інтермаш» було складено податкову накладну № 267 від 29.09.2014р. на суму 9840 грн., у т.ч. ПДВ 20% 1640 грн. (т.1,а.с.89). Оплата за отриманий товар підтверджується копією квитанції від 23.10.2014року (т.1,а.с.90).

В судовому засіданні встановлено, що ноутбук Асус А52Р та принтер Саnоn 2900 оприбутковані за дебетом рахунку 10 «Основні засоби», що підтверджується даними оборотно - сальдової відомості по рахунку 10 «Основні засоби» (т.1,а.с.92).

На підтвердження фактичної наявності зазначених основних засобів на балансі ПП «ТПП «Інтермаш» станом на 31.12.2016р. надано акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на ПП «ТПП «Інтермаш», складеного інвентаризаційною комісією у складі: ОСОБА_5, голова комісії та ОСОБА_4, ОСОБА_6 - члени комісії (т.1,а.с.93).

Суд, критично оцінює доводи представника позивача з наступних підстав.

Слід зазначити, що під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

З наданих до суду копій первинних документів неможливо встановити їх переміщення та набуття права власності як позивачем, так і його контрагентом.

Щодо відносин з ТОВ «Роден Інвест» судом встановлено наступні обставини.

08 вересня 2014р. між ПП «ТПП «Інтермаш» ( Покупець) та ТОВ «Роден Інвест» (Постачальник) був укладений договір поставки № 08/09-14 (т.1,а.с.94-95).

Так, п.2.1 договору визначено, що найменування товару, асортимент, кількість та якісні характеристики, гарантійний термін, визначаються в Специфікаціях, які з дати підписання є його обов'язковою частиною.

Згідно з п.3.3 договору визначено, що постачальник пред'являє покупцю на товар наступні оригінали документів: рахунки, рахунки - фактури на товар; накладні на товар; податкову накладну; паспорт. В разі постачання товару транспортом постачальника - товарно - транспортну накладну.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем суду надано копії рахунків, видаткових та податкових накладних (т.1, а.с.99-103,112).

Оплата отриманого товару підтверджується копіями банківських виписок (т.1,а.с.113).

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що товар, придбаний у ТОВ «Роден Інвест» за накладною № 139 від 17.09.2014р.( блоки резисторів, вимикачі кінцеві, пускачі, реле), ПП «ТПП «Інтермаш» переданий у власність ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» за видатковою накладною № РН-0000003 від 19.09.2014р. у виконання зобов'язань за договором поставки № 08/09-14 від 08.09.2014р. (т.1.а.с104-111).

При цьому, пояснити суду, яким чином здійснювалось постачання товару та, відповідно докази його транспортування від ТОВ «Роден Інвест» до «ПП ТПП «Інтермаш» суду не надано, в зв'язку з чим неможливо встановити, коли та за яких обставин відбувся перехід права власності на товар за договором.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Суд критично оцінює надані позивачем первинні документи, та у сукупності з доказами, наданими відповідачем приходить до висновку про факт нереальності вчинення господарських операцій за участю позивача та ТОВ «Роден Інвест».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «СКД-Центр» судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що 22.10.2014 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «СКД Центр» (постачальник за договором) укладено договір поставки №22/10-2014 (т.1.а.с.114). Згідно з умовами укладеного договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, згідно з специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору, ТОВ «СКД Центр» передано позивачу кран балку в/п 3.2 тн б/у за накладною № 116 від 17.11.2014р. (т.1,а.с.115-117).

ТОВ «СКД Центр» за фактом передачі товару у власність ПП «ТПП «Інтермаш» було складено податкову накладну № 116 від 17.11.2014 р. на суму 33864грн., у т.ч. ПДВ - 5644,00 грн. (т.1,а.с.118). На підтвердження оплати за отриманий товар надано банківську виписку (т.1,а.с.127).

Придбаний позивачем кран - балка в/п 3.2 тн б/у за договором поставки № 24/10-14 від 24.10.2014р., згідно з видатковою накладною № РН - 0000007 від 26.11.2014р. переданий у власність приватного товариства «Плазіс - ЕМ», яке на умовах попередньої оплати перерахувало на користь ПП «ТПП «Інтермаш» в оплату цього товару грошові кошти на загальну суму 37020 грн.( у т.ч. ПДВ - 6170 грн.) , що підтверджується виписками АТ «Банк Фінанси та Кредит» за 13 листопада 2014р. та за 25 листопада 2014 відповідно. (т.1,а.с.119-126,129-130).

З наданих до суду копій первинних документів неможливо встановити їх переміщення та набуття права власності як позивачем, так і його контрагентом.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Комфорт-Н» судом встановлено наступні обставини.

25.03.2015 року між ПП «ТПП «Інтермаш» (покупець) та ТОВ «Комфорт-Н» укладено договір постачання №2503.

Пунктом 2.1 договору визначено, що найменування товару, асортимент, кількість та якісні характеристики, гарантійний термін, визначаються в Специфікаціях, які з дати підписання є його обов'язковою частиною.

Згідно з п.3.3 договору визначено, що постачальник пред'являє покупцю на товар наступні оригінали документів: рахунки, рахунки - фактури на товар; накладні на товар; податкову накладну; паспорт. В разі постачання товару транспортом постачальника - товарно - транспортну накладну (т.1,а.с.135-138).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем суду надано копії рахунку-фактури, видаткової та податкової накладних (т.1, а.с.139-141).

При цьому доказів оплати за отриманий товар, не надано.

У свою чергу. ПП «ТПП «Інтермаш», придбані від ТОВ «Комфорт Н» елементи пароперепускних труб високого тиску до турбіни ПТ -50-130/13, передані у власність Інженерно - виробничого підприємства «Ременерго» (т.1,а.с.130-134,142-152).

В судовому засіданні представник позивача пояснити суду та надати відповідні докази, яким чином здійснювалось постачання товару та, відповідно, докази його транспортування від ТОВ «Комфорт-Н» до «ПП ТПП «Інтермаш» суду не надано, в зв'язку з чим неможливо встановити, коли та за яких обставин відбувся перехід права власності на товар за договором.

У судовому засіданні не встановлено та не підтверджено доказами реальність вчинення господарських операцій за участю позивача та ТОВ «Комфорт-Н».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Юпоком».

Судом встановлено, що 28.07.2015 р. між ПП «ТПП «Інтермаш» (замовник за договором) та ТОВ «Юпоком» (виконавець) укладено договір №28/07-15 на монтаж та демонтаж підкранових колій прогоном 160 м. За умовами п. 1.1,п.2.3, п.3.2 договору виконавець за дорученням замовника зобов'язався виконати на території ТОВ «Новооржицький цукровий завод» роботи з монтажу та демонтажу підкранових колій прогоном 160 м. Загальна вартість робіт по договору складає 147996 грн. (т.ч. ПДВ - 24666 грн.) (т.1,а.с.158-159).

На підтвердження фактичного виконання умов договору, позивачем до суду надано копію акту №281 здачі-прийняття робіт за серпень 2015 року (т.1,а.с.160),копію акту приймання виконаних робіт за вересень 2015 року (т.1,а.с.161-162) та податкову накладну (т.1,а.с.163).

При цьому, доказів оплати за виконані роботи до суду не надано. Крім того, судом враховано, що згідно з умовами укладеного договору №28/07-15, визначена обов'язкова попередня оплата за виконання робіт (пп.3.3.1 п.3.3 Договору) (т.1,а.с.158).

09.07.2015 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ «Юпоком» (підрядник за договором) укладено договір підряду №97/15. Відповідно до умов укладеного договору, підрядник зобов'язується виконати наступні роботи: ремонт газоохолоджувача з повною заміною трубок Н29; відновлення отворі в трубних дошках, К=0,7; усунення дефектів поверхні металу; наплавлення шару металу деталі ручною електрозваркою, діаметр електроду понад 1.8 мм; ремонт різьбових отворів; ремонт кріпильних деталей - шпильок; заміна шпильок висвердлюванням, діаметр до 22 мм; виготовлення прокладок з листової гуми; заміна ущільнюючих прокладок з листової гуми.

У п. п.3.1 договору підряду № 97/15 від 09.07.2015р. встановлено, що вартість робіт за даною угодою складає 66833.18 грн., у т. ч. ПДВ 20% - 11138.86 грн. (т.1,а.с.166-170)

22.07.2015р. ПП «ТПП «Інтермаш» на поточний рахунок ТОВ «Юпоком» на умовах попередньої оплати були перераховані грошові кошти в сумі 66833.18 грн., що підтверджується випискою ПАТ «Уксоцбанк» за 22.07.2015р. (т.1,а.с.171).

Крім того, на підтвердження виконання укладеного договору надано акт №ОУ-274 здачі - прийняття робіт (надання послуг) (т.1,а..с173).

За фактом наданих послуг, ТОВ «Юпоком» виписало податкову накладну №274 від 22.07.2015р. (т.1,а.с.172).

Так, умовами договору встановлено, що для виконання умов укладеного договору підрядчик зобов'язаний представити копію ліцензії на право виробництва робіт за даною угодою (п.12.1 Договору) (т.1,а.с.170).

Суд зазначає, що роботи, які виконувались ТОВ «Юпоком», в якості підрядника відносяться до категорій робіт з підвищеною небезпекою (ремонт газоохолоджувача з повною заміною трубок та наплавлення шару металу деталі ручною електрозваркою, відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці»), однак доказів наявності ліцензій на проведення відповідних робіт у ТОВ «Юпоком» ні під час перевірки, ні під час судового розгляду позивачем не надано.

В даному випадку, суд критично оцінює надані позивачем первинні документи, та у сукупності з доказами, наданими відповідачем приходить до висновку про факт нереальності вчинення господарських операцій за участю позивача та ТОВ «Юпоком».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Сайлес Груп» судом встановлено наступні обставини.

10.07.2015 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Сайлес Груп» (постачальник за договором укладено договір купівлі - продажу №107/15. Згідно з умовами укладеного договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, згідно з специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Так, п.2.1 договору визначено, що найменування товару, асортимент, кількість та якісні характеристики, гарантійний термін, визначаються в Специфікаціях, які з дати підписання є його обов'язковою частиною.

Згідно з п.3.3 договору визначено, що постачальник пред'являє покупцю на товар наступні оригінали документів: рахунки, рахунки - фактури на товар; накладні на товар; податкову накладну; паспорт. В разі постачання товару транспортом постачальника - товарно - транспортну накладну (т.1,а.с.178-182).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем суду надано копії рахунку на оплату товару, видаткової та податкової накладних (т.1, а.с.183-185).

Оплата товару підтверджується копією банківської виписки, долученої до матеріалів справи (т.1,а..186).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбані у ТОВ «Сайлес Груп» товари були використані під час виконання робіт з реконструкції газоохолоджувачів генераторів електричного типу ТВФ-60-2 ст №2 на замовлення ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (т.1,а.с.187-190).

Суд оцінює критично надані позивачем пояснення та документи з наступних підстав.

Позивачем не надано замовлень та товарно-транспортних накладних на транспортування товару в зв'язку з чим неможливо встановити, коли та за яких обставин відбувся перехід права власності на товар за договором.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Бестор - Фінанс» судом встановлено наступні обставини.

04.01.2017 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Бестор-Фінанс» (постачальник) за договором укладено договір поставки продукції №14. Згідно з умовами укладеного договору, постачальник зобов'язується поставити товар - вентіль трьохходовий в кількості 10 шт. (т.1,195-196).

При цьому, на підтвердження реальності виконання умов укладеного договору до суду надано копію накладної та копію рахунку (т.1,а.с.197-198).

Відповідно до акту перевірки позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7204 грн. на підставі податкової накладної виписаної ТОВ «Бестор-Фінанс» (т.1,а.с.199).

Доказів оплати за отриманий товар позивачем до суду не надано. Також позивачем ні під час перевірки, ні під час судового розгляду не надано документів щодо транспортування товару.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбані вентилі використані при надані послуг з технічного обслуговування обладнання котельної на замовлення ДП «Укрттранснафтопродукт» (т.1,а.с.203-204).

В судовому засіданні представник позивача пояснити суду та надати відповідні докази, яким чином здійснювалось постачання товару та, відповідно, докази його транспортування від ТОВ «Бестор - Фінанс» до «ПП ТПП «Інтермаш» суду не надано, в зв'язку з чим неможливо встановити, коли та за яких обставин відбувся перехід права власності на товар за договором та, відповідно перейшов від «ПП «ТПП «Інтермаш» до ДП «Укрттранснафтопродукт».

З огляду на викладені вище обставини, суд критично оцінює надані позивачем первинні документи, та у сукупності з доказами, наданими відповідачем приходить до висновку про факт нереальності вчинення господарських операцій за участю позивача та ТОВ «Бестор - Фінанс».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «НВП «Полі-Пласт» судом встановлено наступні обставини.

Так, 28.02.2017 року між ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (покупець за договором) та ПП «ТПП «Інтермаш» (постачальник за договором) укладено договір поставки №40-р (т.1,а.с.205-210).

З метою виконання умов укладеного договору, 28.03.2017 року між ТОВ «НВП «Полі-Пласт» та ПП «Інтермаш» (покупець за договором) укладено договір поставки №01.28-03/17, перелік і кількість якого визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору. Умовами договору визначено, що товар повинен відповідати нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам. Постачальник зобов'язаний передати покупцеві сертифікат якості або технічний паспорт. Умови поставки передбачено у специфікації (т.1,а.с.211-220).

На підтвердження виконання укладеного договору надано видаткову накладну №1/09.06.2017 року від 09.06.2017 року на загальну суму 470874,00грн. (в тому числі ПДВ - 78479,00 грн.) (т.1,а.с.221),№РН-000003 від 12.06.2017 р. на загальну суму 505205,75 грн. (в тому числі ПДВ - 84200,96 грн. ) (т.1,а.с.223) та товарно транспортну накладну (т.1,а.с.222).

ТОВ «НВП «Полі-Пласт» за фактом передачі товару у власність ПП «ТПП «Інтермаш» було складено податкову накладну № 275 від 28.03.2017р. на суму 1070000,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 178333,33грн. (т.1,а.с.235-236).

Оплата за отриманий товар підтверджується банківською випискою (т.1,а.с.227).

Суд зазначає, що Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу №363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу №363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу №488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме: подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. №1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН; талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Долучена до матеріалів справи копія ТТН містить недоліки, зокрема юридична адреса підприємства зазначена в графі «замовник» та «вантажовідправник» не співпадають з адресою в графі «пункт навантаження», що не дає змоги ідентифікувати точне місце навантаження товару. Крім того, в наданій ТТН зазначено перевізника - «ФОП ОСОБА_7.», без зазначення коду суб'єкта господарювання, що унеможливлює проведення аналізу даних інформаційних баз щодо зазначеного суб'єкта господарювання та, відповідно, встановити факт перебування у трудових відносинах ФОП ОСОБА_7 з водієм - ОСОБА_8

Отже, з огляду на викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні представником позивача не підтверджено джерело походження товарів, отриманих ПП «ТПП «Інтермаш» від ТОВ «НВП «Полі-Пласт».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Транкор» судом встановлено наступні обставини.

23.02.2017 року між ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (покупець за договором) та ПП «ТПП «Інтермаш» (постачальник за договором) укладено договір поставки №41-р (т.1,а.с.229-235).

З метою виконання умов укладеного договору, 07.04.2017 року між ТОВ «Транкор» та ПП «Інтермаш» (покупець за договором) укладено договір поставки №07/04, перелік і кількість якого визначається заявками. Умовами договору передбачено, що товар повинен відповідати вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про даний товар, який надає виробник(т.1ґю а.с.237-240).

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань згідно з укладеним договором, позивачем долучено до матеріалів справи рахунок - фактуру №0410/03 від 10.04.2017 року на загальну суму 116304,00 грн., в тому числі ПДВ - 19384,00 грн. (т.1,а.с.241), видаткову накладну (т.1,а.с.242), податкову накладну №26 від 10.04.2017 року на суму 116304 грн., в тому числі ПДВ - 19384,00 грн. (т.1, а.с.243-244), .

Відповідно до змісту податкової накладної №26 від 10.04.2017 року, ТОВ "Транкор" поставило позивачу трубу сталеву безшовну ф177 х 36 (кількість 7) та трубу сталеву безшовну ф 219 х 32 (кількість - 1).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі, що підтверджується копією банківської виписки від 27.04.2017 року (т.1,а.с.249).

Так, суд зазначає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Обставини справи свідчать, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, зокрема на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Транкор", у зв'язку з придбанням товару.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належним чином оформленої податкової накладної не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд критично ставиться до даних документів, оскільки безпосередньо з їх змісту не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами. Зокрема, позивач не пред'явив суду документальних доказів як то про оприбуткування на складі підприємства певних матеріальних активів (обладнання та запчастин до нього) в результаті конкретних господарських операцій та передачі їх матеріально-відповідальній особі, відомості про обсяги та залишок товарів (в тому числі за конкретними найменуваннями).

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних у матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ПП «ТПП «Інтремаш».

Крім того, ухвалою суду від 29.11.2017 року у контрагентів позивача витребувано докази, що підтверджували б реальність вчинених господарських операцій, проте зазначеними суб'єктами господарювання до суду жодних доказів не надано, в зв'язку з чим неможливо встановити, коли та за яких обставин відбувся перехід права власності на товар за договором (т.2, а.с.203-222).

Суд критично оцінює надані позивачем первинні документи, та у сукупності з доказами, наданими відповідачем приходить до висновку про факт нереальності вчинення господарських операцій за участю позивача та його контрагентами.

При цьому, суд зазначає, що за відсутності факту придбання товару/послуг, а також доказів, що такі товари/послуги призначені для використання у господарській діяльності позивача відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по вищевикладених операціях.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, судом визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано - 06.02.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко