Ухвала суду № 72025828, 31.01.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

імнем України

31 січня 2018 рокум. Ужгород№ 807/235/16

Закарпатський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді Калинич Я. М.,

суддів – Гаврилка С.Є., Луцовича М.М.

при секретарі – Багара М.М.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про роз’яснення постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року по справі № 807/235/16 за уточненим позовом ОСОБА_2 до управління МВС України в Івано-Франківській області про визнання протиправним наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за період вимушеного прогулу та визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 31 січня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 05 лютого 2018 року.

23 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.1 а.с. 125-126) просив: 1) визнати протиправним (недійсним) наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 834 від 10.11.2011 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення – звільнення з органів внутрішніх справ України з 10.11.2011 року за дискредитацію, згідно ст. 66 Положення про порядок проходження служби в ОВС України та скасувати його; 2) визнати протиправним (недійсним) наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 164 о/с від 18.11.2011 року про його звільнення з органів внутрішніх справ України з 18.11.2011 року за дискредитацію, згідно ст. 66 Положення про порядок проходження служби в ОВС України та скасувати його; 3) визнати недійсним запис у трудовій книжці про його звільнення з 18.11.2011 року за дискредитацію, згідно ст. 66 Положення про порядок проходження служби в ОВС України та анулювати його; 4) поновити його на роботі, на посаді, з якої його було звільнено, а у разі відсутності такої - на аналогічній посаді; 5) стягнути з відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській області, ГУНП в Івано-Франківській області, МВС України, НП України у солідарному порядку на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.11.2011 року по день фактичного поновлення на роботі; 6) визнати протиправною бездіяльність відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській області, ГУ НП України В Івано-Франківській області, МВС України, і НП України та міністра внутрішніх справ України в частині невжиття всіх можливих заходів щодо поновлення його прав протягом місячного строку з моменту отримання звернення про поновлення трудових прав; 7) визнати протиправними всі вчинені дії відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській області, МВС України та Міністра внутрішніх справ України, спрямовані на його звільнення з роботи в органах внутрішніх справ України.

Ухвалою від 16 грудня 2016 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовну заяву залишив без розгляду з підстав пропущення строку звернення до суду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, ухвалу суду першої інстанції від 16 грудня 2016 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.

У судовому засіданні 09 листопада 2017 року представником позивача подано заяву про підтримання позову тільки в частині вимог, заявлених до УМВС України в Івано-Франківській області (т.3 а.с. 12).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року уточнений позов ОСОБА_2 до управління МВС України в Івано-Франківській області про визнання протиправним наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за період вимушеного прогулу, визнання бездіяльності протиправною задоволено частково. Визнано протиправною та скасуовано п. 1 наказу УМВС України в Івано-Франківській області № 834 від 10.11.2011 року про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС та покарання винних. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС в Івано-Франківській області № 164 о/с від 18.11.2011 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 з посади виконуючого обов’язки заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області. Поновлено ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов’язки заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області. Зобов'язано УМВС України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_2 338816,01 грн. (триста тридцять вісім тисяч вісімсот шістнадцять гривень 01 коп.) середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу з 19 листопада 2011 року по 8 листопада 2017 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову в частині поновлення на займаній посаді та стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 4866,10 грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість гривень 10 коп.) піддано до негайного виконання.

29 січня 2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про роз’яснення мотивувальної частини постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року по справі № 807/235/16.

У судовому засіданні представник позивача заяву про роз’яснення судового рішення підтримав, пояснив, що роз’яснення наведеного у заяві надасть змогу уникнути сумнівів щодо суті й обсягу встановлених судом обставин, за наявності яких судом були складені висновки та вирішено спір по суті. Роз’яснення постанови сприятиме усуненню сумнівів щодо встановлених судом обставин про спірне питання чи являвся позивач ОСОБА_2 особою, на яку було покладено обов’язок по зберіганню речових доказів, оскільки зміст постанови чіткої відповіді на таке не містить.

Представник УМВС України в Івано-Франківській області у судове засідання не з’явився, хоча про дату і час розгляду заяви повідомлявся своєчасно і належним чином.

Оглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Так, згідно змісту постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року слідує, що суд виходив із обставин, встановлених на підставі даних наявних у матеріалах службового розслідування, проведеного комісією УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області, за результатами якого відповідачем складався Висновок від 29 липня 2011 року, з п. 4 якого, було рекомендовано за доцільне притягнути ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності «за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ст. 12 Інструкції про порядок вилучення, обліку і зберігання речових доказів…» (т. 2 а.с. 5-15), що стверджується змістом висновку службового розслідування від 29.07.2011 р. (т. 2 а.с. 2-15), змістом оскаржених Наказів (т. 2 а.с.16-17).

Надаючи правову оцінку складеним висновкам і їх підставам, суд при ухваленні постанови, виходив із положень п. 12 «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції)», затвердженої Наказом МВС №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 р., згідно якої під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об’єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

Також судом було з’ясовано, що пунктом 13 цієї ж Інструкції передбачено, що відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий.

Як стверджується змістом постанови суду, матеріалами справи, матеріалами особової справи позивача, ОСОБА_2 не являвся слідчим, у провадженні якого перебувала кримінальна справа, чи особою, яка проводила дізнання і відповідного процесуального статусу не мав.

За наведених обставин, а також враховуючи положення п. 14 Інструкції, суд виходив з того, що відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.

Пунктом 35 цієї Інструкції теж передбачено, що «у разі непридатності зазначених товарів до використання та реалізації вони можуть бути знищені або передаватись підприємствам-виробникам аналогічної продукції для переробки».

Згідно змісту постанови суду від 09 листопада 2017 року судом за наведених обставин було встановлено факт безпідставного прийняття відповідачем висновків про наявність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованих йому порушень, як щодо особи, яка не є відповідальною за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи.

Наведені у мотивувальній частині постанови суду висновки також складені на підставі належної оцінки змісту постанови ГПУ від 09.11.2011 року, згідно якої також встановлено, що ОСОБА_2 не був уповноважений та фактично не вносив до офіційних документів відомостей про передачу на зберігання речових доказів (т. 1 а.с. 224-234).

Вищезазначені висновки і підстави їх складення узгоджуються із змістом оголошеної постанови суду від 09 листопада 2017 року.

Відповідно до статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз’яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз’яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Системний аналіз положень вказаної статті дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз’яснено у разі, якщо без такого роз’яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз’яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Фактично роз’ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз’яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення, оскільки недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду. Чіткість викладу передбачає, зокрема, що терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змістові, що вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому ясно, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. А переконливість і зрозумілість викладення змісту судових рішень забезпечується шляхом дотримання правил юридичної техніки.

Роз’яснено може бути постанову чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз’яснення її важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

При цьому, слід зазначити, що вимоги до рішення суду встановлені статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, резолютивна частина рішення повинна містити: висновок суду про задоволення адміністративного позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Суд вважає, що при винесенні судового рішення всі ці вимоги дотримані судом і постанова суду, зокрема її резолютивна частина, є ясною і зрозумілою, такою, що не потребує роз’яснень.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243, 248, 254, 256, 295 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз’яснення постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року по справі № 807/235/16 за уточненим позовом ОСОБА_2 до управління МВС України в Івано-Франківській області про визнання протиправним наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за період вимушеного прогулу та визнання бездіяльності протиправною - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5))..

Суддя Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5