Рішення № 72025775, 29.01.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м.Житомир справа № 806/3734/17

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо нарахування та виплати трьох процентів річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити 3% річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в адміністративній справі №2-а-11619/2010 Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 квітня 2011 року починаючи з 15.01.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державна казначейська служба України всупереч вимогам Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та з урахуванням Закону України "Про виконавче провадження" виплатила із затримкою грошові кошти, визначені рішенням Коростенського міськрайонного суду у справі №2-а-11619/2010 та без компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми. Позивач також зазначив, що така бездіяльність Державної казначейської служби України є протиправною, оскільки суперечить Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Позивач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування якого вказав, що Державна казначейська служба України відповідно до наданих повноважень здійснює виконання рішень судів у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду. Зазначив, що виконавчий лист №2-а-11619/2010 виданий на виконання рішення зобов'язального характеру, тобто відповідно до Порядку №440 орган Казначейства здійснює не стягнення коштів за рішенням суду, а погашення заборгованості, а тому відповідно до ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", компенсація в розмірі трьох відсотків різних від несплаченої суми не може бути нарахована.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 листопада 2010 року по справі №2-а-11619/2010 визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області неправомірними та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 згідно діючого законодавства, відповідно до вимог ст.ст.49-50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.05.2009 та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області у подальшому виплачувати основну та додаткову пенсію відповідно до вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На виконання вказаного рішення 11 квітня 2011 року виданий виконавчий лист №2-а-11619/2010, з яким позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області та відкрито виконавче провадження за №258232235 (а.с.9).

Постановою від 12 лютого 2013 року по ВП №258232235 вказаний виконавчий лист повернутий стягувачеві як частково виконаний для подальшого виконання в частині виплати нарахованої за виконавчим документом суми до відповідного органу ДКСУ (а.с.11).

Відповідно до повідомлення №21/2.1-46 від 16.10.2014 виконавчий лист від 11.04.2011 №2-а-11619/2010 прийнято до обліку та включено до Першої черги Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за №45090658 (а.с.12).

Довідкою АТ "УкрСиббанк" №85-5-3/132 від 20 жовтня 2017 року та випискою за картковим рахунком клієнта за період з 08.08.2017 по 08.08.2017 підтверджено, що Казначейством України перераховано клієнту ОСОБА_2 суму 37903,19 грн. (а.с.13-15).

Позивач 15.11.2017 звернувся до Державної казначейської служби України з проханням нарахувати відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" в розмірах трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, починаючи з трьохмісячного строку виконання та по момент виплати коштів згідно з рішенням суду (а.с.18).

Проте, Державна казначейська служба України листом від 19.12.2017 №5-13/7827-21314 повідомила ОСОБА_2 про те, що оскільки рішення суду по справі №2-а-11619/2010 має зобов'язальний характер, то компенсація у зазначених категоріях справ не нараховується (а.с.16-17).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач за захистом своїх прав звернувся з вказаним позовом до суду.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VІ (далі - Закон №4901-VІ) зазначено, що даним законом встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Пунктом 1 статті 3 даного Закону №4901-VІ визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частини 2, 4 ст. 3 Закону №4901-VІ передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з ч.ч. 2, 6 ст. 4 Закону №4901-VІ у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

За приписами пункту 3 Перехідних положень Закону №4901-VІ заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

У свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Вищевказаний закон є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України №4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 5 Закону України №4901-VІ встановлено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що виконання рішень суду саме про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, покладено на Державну казначейську службу України, як центральний орган виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, із визначенням тримісячного строку виконання вказаних рішень. При цьому, виплата компенсації в розмірі трьох відсотків річних передбачена лише у разі не перерахування коштів протягом трьох місяців за рішенням суду про стягнення коштів, а не зобов'язального характеру.

В судовому засіданні представник відповідача наголосив, що відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 № 440 (далі - Порядок № 440) до органу Казначейства надійшов виконавчий лист №2-а-11619/2010 зобов'язального характеру.

Статтею 7 Закону України №4901-VІ передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Судом встановлено, що державний виконавець із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення коштів до суду по справі №2-а-11619/2010 не звертався.

Тобто, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.11.2010 по справі № 2-а-11619/2010 залишилось зобов’язального характеру.

Як зазначалось раніше, єдиними актами законодавства, що передбачають можливість нарахування компенсації за прострочення виконання судових рішень є Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

Оскільки, рішення суду від 08.11.2010 по справі № 2-а-11619/2010 надійшло до органу Казначейства від після часткового виконання органами державної виконавчої служби відповідно до Порядку № 440, то Казначейством здійснено не стягнення коштів за рішенням суду, а погашення заборгованості за рішенням суду зобов’язального характеру.

Таким чином, компенсація у зазначених категоріях справ не може бути нарахована відповідно до ст.5 Закону №4901-VІ.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 05 лютого 2018 року