Рішення № 72025684, 01.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 р. Справа№805/4454/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С., та представників сторін:

позивача – не з’явився;

відповідача – ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування акту опису майна у податкову заставу № 17 від 19 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування акту опису майна у податкову заставу № 17 від 19 червня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що акт опису майна складено із численними порушеннями вимог ст.ст. 87-89 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 572 "Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів". Зокрема, всупереч вимогам ст. 89 Податкового кодексу України податковим органом не було з’ясовано балансову вартість майна позивача, опис майна здійснено не за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши відзив на позовну заяву в якому зазначив, що станом на 19 червня 2017 року у позивача наявний податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 5 317 011, 90 грн., у зв’язку з чим Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі отриманої довідки аналітичного пошуку транспортних засобів з «АІС ДДАІ» МВС України складено акт опису майна у податкову заставу № 17 від 19 червня 2017 року до якого включені транспортні засоби платника податків.

Таким чином представником відповідача вказано, що наявність у платника податків податкового боргу є правовою підставою для передачі його майна відповідної вартості у податкову заставу з метою забезпечення виконання ним податкових зобов'язань. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/4454/17-а та призначено підготовче засідання.

Разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про забезпечення доказів шляхом зобов’язання Головного управління ДФС у Донецькій області надати суду акт опису майна у податкову заставу № 17 від 19 червня 2017 року, оскільки контролюючий орган про складання вищезазначеного акту, платника податків не повідомляло.

Ухвалою суду від 19 грудня 2017 року заяву позивача про забезпечення доказів задоволено шляхом зобов’язання Головного управління ДФС у Донецькій області надати суду оскаржуваний акт опису майна у податкову заставу № 17 від 19 червня 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАПРОМ”.

На виконання вимог ухвали суду від 19 грудня 2017 року, представником податкового органу 23 січня 2018 року надано суду акт опису майна у податкову заставу № 17 від 19 червня 2017 року.

24 січня 2018 року судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 01 лютого 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року було закрито підготовче провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування акту опису майна у податкову заставу № 17 від 19 червня 2017 року та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 01 лютого 2018 року, про що сторонами надані письмові заяви.

Представник позивача в судове засідання призначене на 01 лютого 2018 року не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі.

З’ясовуючи те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 31023892, місцезнаходження: 85400, АДРЕСА_1, що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 18 серпня 2017 року позивачем засобами поштового зв’язку від Запорізької філії ДП «Національні інформаційні системи» отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з якого встановлено про реєстрацію обтяжень рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» у вигляді податкової застави, яке здійснено 13 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області за № 52839939.

Підставою обтяження майна платника податків контролюючий орган посилався на вимоги ст. ст. 88, 89 Податкового кодексу України. Об’єктом обтяження є майно платника податків згідно акту опису майна № 17 від 19 червня 2017 року, а саме: Lexus RX 200T 1998 (2016), колір – коричневий, № двиг. 8AR227215 та Hyundai H-1 2497 (2015), колір – сірий, № двиг. D4CBF706318. Термін дії обтяження до 13 липня 2022 року.

Не погодившись з діями Головного управління ДФС у Донецькій області щодо складання акту опису майна № 17 від 19 червня 2017 року та накладення обтяження на майно у вигляді податкової застави платником податків до Державної фіскальної служби України було подано скаргу № 109-юр від 18 серпня 2017 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 19915/6/99-99-17-01-15 від 06 вересня 2017 року, строк розгляду скарги № 109-юр від 18 серпня 2017 року продовжено до 26 жовтня 2017 року.

24 жовтня 2017 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 23931/6/99-99-17-01-15, яким скарга ТОВ «МЕГАПРОМ» залишена без задоволення.

Зі змісту рішення Державної фіскальної служби України, підставою для застосування податкової застави майна позивача є рішення Головного управління ДФС у Донецькій області про опис майна в податкову заставу від 10 лютого 2017 року та податкова вимога Головного управління ДФС у Донецькій області № 165-17 від 10 лютого 2017 року.

Суд зазначає, що Головним управління ДФС у Донецькій області 10 лютого 2017 року прийнято податкову вимогу № 165-17, якою позивача, повідомлено, що станом на 09 лютого 2017 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями становить 2 980 891,97 грн., у тому числі основний платіж з податку на додану вартість у сумі 2 980 891,97 грн., на цій підставі контролюючим органом прийнято рішення про опис майна ТОВ «Мегапром» у податкову заставу від 10 лютого 2017 року. Зазначена податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу отримані позивачем 22 березня 2017 року, вказана обставина не є спірною.

Не погодившись з існуванням податкового боргу з податку на додану вартість, позивач до Державної фіскальної служби України подав скаргу на податкову вимогу № 165-17 від 10 лютого 2017 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 7042/6/99-99-17-01-15 від 05 квітня 2017 року строк розгляду скарги № 44-юр від 23 березня 2017 року продовжено до 20 травня 2017 року.

17 травня 2017 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 10320/6/99-99-17-01-15, яким скарга позивача залишена без задоволення.

Пунктом 56.18. ст.56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В порядку та строки, встановлені діючим законодавством України позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Донецькій області № 165-17 від 10.02.2017р. та рішення про опис майна у податкову заставу ТОВ «МЕГАПРОМ”» від 10 лютого 2017 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року адміністративний позов № 805/2741/17-а, Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАПРОМ” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.02.2017 року №165-17 на суму 2980891,97 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.02.2017 року задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області № 164-17 від 10.02.2017 року та рішення про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегапром” у податкову заставу від 10.02.2017 року. Проте суд враховує той факт, що вказане рішення суду законної сили не набрало, отже правомірність прийняття спірного акту опису судом розглядається в рамках загальних вимог гл. 9 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що акт опису майна № 17 складено і підписано 19 червня 2017 року податковим керуючим ОСОБА_2, призначеного наказом ГУ ДФС у Донецькій області № 575 від 14 червня 2017 року, на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_3, від 10 лютого 2017 року про опис майна у податкову заставу платника податків.

У акті зазначено також, що податковий керуючий провів опис майна платника податків Lexus RX 200T 1998 (2016), колір – коричневий, № двиг. 8AR227215 та Hyundai H-1 2497 (2015), колір – сірий, № двиг. D4CBF706318, згідно довідки аналітичного пошуку транспортних засобів по «НАІС ДДАІ» МВС України № 31/5/1444-5210 від 30 травня 2017 року, вартість не встановлено.

Приписами п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Приписами ст. 16 Податкового кодексу України визначені зобов’язання платників податків, одне з яких зобов’язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 110.1. ст. 110 ПКУ), зокрема: фінансову відповідальність (пп. 111.1.1. п. 111.1. ст. 111 ПКУ).

Податковим кодексом України встановлено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

З огляду на наведене, оскільки податкові зобов’язання відповідачем не сплачені в установлені строки, такі зобов’язання є податковим боргом.

Приписами Податкового кодексу України встановлені обов’язки платників податків, такі як виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів.

Згідно підпункту 87.2. статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1. статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 ПКУ).

Право податкової застави, відповідно до пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України, виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.89.2 ст.89 Кодексу у разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно п. 89.6 ст.89 Кодексу якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

З аналізу зазначених норм вбачається, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг.

Проте, акт опису майна у податкову заставу складений податковим органом з порушенням порядку та форми, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а саме, в акті не вказана балансова вартість об’єкту нерухомості, або інформація щодо здійснення його оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Також суд зазначає, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходилась справа № 805/2733/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАПРОМ” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 26 червня 2017 року № 6 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕГАПРОМ” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 26 червня 2017 року № 6 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 26 червня 2017 року № 6 про стягнення коштів платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегапром” з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу на суму 23162029 грн.

Судом в адміністративній справі № 805/2741/17-а встановлено, що 20 лютого 2017 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період, що уточнюється - серпень 2016 року (№ НОМЕР_1 від 20 лютого 2017 року) та задекларовано податкові зобов’язання у сумі 5765841 грн., податковий кредит у сумі 28860857 грн., від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 23095016 грн., в тому числі зараховано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 22489391 грн., зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 605625 грн. Зазначений уточнюючий розрахунок було прийнято 20 лютого 2017 року.

Відповідно до зазначених уточнюючих розрахунків платником самостійно зменшено суми від’ємного значення у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ за червень 2016 року в сумі 2833334 грн., за липень 2016 року - 18109032 грн. та серпень 2016 року - 3957455 грн., а також збільшено податковий кредит за рахунок податкових накладних за березень 2016 року в сумі 83315580 грн., квітень 2016 року - 6000000 грн., травень 2016 року - 8157833 грн.

Отже, за результатами поданих у січні 2017 року ТОВ “МЕГАПРОМ” уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за березень-серпень 2016 року не виникло сум зобов’язань з ПДВ до сплати, та як наслідок, податкового боргу.

Відповідач 26 січня 2017 року, у зв’язку з поданням уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за березень-травень 2016 року, нарахував пеню на загальну суму 3187627 грн. 57 коп., в тому числі в сумі 1406900 грн. 60 коп. по уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за березень 2016 року, в сумі 853629 грн. 28 коп. по уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за квітень 2016 року, в сумі 927097 грн. 69 коп. по уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за травень 2016 року. Суд зазначає, що, незважаючи на подання позивачем 27 січня 2017 року нових уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за березень-серпень 2016 року і необхідність скасування та виключення нарахованої пені з інтегрованої картки платника податків, зазначену пеню відповідачем було частково погашено за рахунок існуючої на той час переплати в сумі 206735 грн. 60 коп., про що свідчить дані інтегрованої картки позивача, наданої відповідачем, внаслідок чого штучно утворилася заборгованість у сумі 2980891 грн. 97 коп., за відсутності факту погашення грошового зобов’язання платником податків.

Вказана сума штучної заборгованості знайшла своє відображення в вимозі № 165-17 від 10 лютого 2017 року, на підставі якої податковим органом було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 10 лютого 2017 року.

Згідно п.89.8 ст.89 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Суд зазначає, що встановлені ст.89 Податкового кодексу України приписи щодо виникнення права податкової застави та порядку її оформлення є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

З урахуванням відсутності доказів вартості майна в акті опису майна у податкову заставу № 17 від 19 червня 2017 року, в разі відмови платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, опис повинен здійснюватись у присутності не менш як двох понятих, наявності штучного податкового боргу в інтегрованій картці платника податків, контролюючий орган своїми діями порушив приписи Податкового кодексу України щодо виникнення права податкової застави.

Крім того, згідно п.89.4 ст.89 Кодексу у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Таким чином, законодавцем чітко визначений порядок дій контролюючого органу стосовно оформлення права податкової застави, зокрема, опису майна передує звернення з письмовим запитом до платника податків з вимогою про надання переліку майна, що належить підприємству та може бути включено у податкову заставу. Разом з тим, суду не надано доказів звернення до платника податків з відповідним запитом.

Позивачем в позовній заяві зазначено про реєстрацію податкової застави у відповідності до вимог п. 89.8. ст. 89 Податкового кодексу України, та надані відповідні докази (а.с.14-15).

Таким чином, при складенні акта опису майна податковим керуючим не виконані вимоги передбачені Податковим кодексом України та Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, також суду не надано доказів того, що податковим керуючим з'ясовано балансову вартість майна позивача, здійснено опис майна за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", тощо, таким чином не дотримано вимог ст.89 Податкового кодексу України та Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що дії Головного управління ДФС у Донецькій області щодо складання акту опису майна у податкову заставу № 17 від 19 червня 2017 року вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування акту опису майна у податкову заставу № 17 від 19 червня 2017 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати акт опису майна у податкову заставу Головного управління ДФС у Донецькій області № 17 від 19 червня 2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» (код ЄДРПОУ 31023892) судовий збір в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028).

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 лютого 2018 року. Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Черникова А.О.