Ухвала суду № 72025619, 05.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

05 лютого 2018 р. Справа №805/421/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши позовну заяву Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування повідомлення, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконним та скасування повідомлення від 13.12.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття та зобов’язання прийняти виконавчий документ.

Ухвалою суду від 19 січня 2018 року позовна заява була залишена без руху, позивачеві надано строк протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом надання доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, копії доданих до позовної заяви документів, документу про сплату судового збору на загальну суму 1762,00 грн. та докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: копію повідомлення від 13.12.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; копії постанови Донецького окружного адміністративного суду, від 10.02.2014 року по справі 805/862/14, копії витягу із наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №2 від 13.01.2017 року, копії витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії передавального акту від 31.03.2017 року.

30 січня 2018 року до суду надійшли докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: копію повідомлення від 13.12.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; копії постанови Донецького окружного адміністративного суду, від 10.02.2014 року по справі 805/862/14, копії витягу із наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №2 від 13.01.2017 року, копії витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії передавального акту від 31.03.2017 року та заява про звільнення від сплати судового збору. Вказана заява мотивована тем, що позивач не має можливості сплатити судовий збір у зв’язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Розглянувши вищевказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Частиною першою ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що cуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно ч. 1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може відстрочити сплату судового збору, є майновий стан сторони.

Доводячи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на цільове призначення коштів Пенсійного фонду України та відсутність асигнувань для сплати судового збору.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору.

Крім того, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державною, регулювання, що зможе змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для такої особи, у такій спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якою прагнуть досягти (п. 31 рішення від 30 травня 2013 року у справі «ОСОБА_1 проти України», заява № 49069/11).

В рішення від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» («Кройц проти Польщі», заява № 28249/95) Європейський суд з прав людини зауважив, що самі по собі вимоги про сплату судових втрат у цивільному процесі не можуть розглядатися як такі, що суперечать п. 1 ст. 6 Конвенції. Вказане конвенційне положення не може тлумачитися як таке, що надає право на отримання безкоштовної юридичної допомоги від держави у процесі вирішення цивільної справи чи право на «безкоштовний» цивільний процес.

Розмір судових витрат за обставин конкретної справи слід оцінювати з урахуванням можливості заявника сплатити таку суму та зважаючи на стадію провадження у справі, коли у заявника виник обов'язок по сплаті цих витрат. Саме ці обставини є істотними при вирішенні питання про те, чи було порушено право особи на доступ до суду.

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану.

До суду не надано жодних належних та допустимих доказів які є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Згідно з ст.129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Така ж норма міститься й у ст.8 КАС України.

Отже, якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати, оскільки такі дії утворять дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту.

На підставі наведеного, суд вважає клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позивачем, станом на 05 лютого 2018 року недоліки позовної заяви щодо сплати судового збору не усунуті.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, враховуючи те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, суд вважає необхідним повернути її позивачеві.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 126, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування повідомлення, зобов’язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідні суди.

Суддя Лазарєв В.В.