Постанова № 72025588, 10.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2017 р. Справа № 804/5384/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання Конєвої С.О. Карімовій Ю.Р.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000434000 від 25.05.2017р., -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000434000 від 25.05.2017р., яким визначена сума штрафних санкцій у розмірі 1 052 813,99 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем був складений акт від 05.05.2017р. №4728/04-36-40-01/39726851 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у деклараціях акцизного податку» на підставі якого було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000434000 від 25.05.2017р. Актом перевірки від 05.05.2017р. було встановлено порушення п. 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України, а саме: порушено граничні строки реєстрації 14 акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН), складених за період грудень 2016р. - березень 2017р. Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки електронні документи не прийнято на стадії надходження лише з причини блокування можливості подання їх позивачем, тобто по суті технічним шляхом. Оскільки позивачем було вчинено всі можливі заходи для недопущення порушення законодавства при реєстрації акцизних накладних, а недоліки в роботі програмного забезпечення не залежать від дій позивача, тому і відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні (а.с. 71).

26.09.2017р. представник відповідача надав до канцелярії суду письмові заперечення на позов у яких просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю посилаючись на те, що відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання термінів реєстрації акцизних накладних у ЄРАН за період грудень 2016р., січень-березень 2017р. за результатами якої було встановлено недотримання позивачем граничних термінів реєстрації акцизних накладних в ЄРАН за вказаний вище період, чим порушено вимоги пп. 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України (акт №4728/04-36-40-01/39726851). За затримку реєстрації акцизних накладних у ЄРАН за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні санкції у розмірі 1052813,99 грн. на підставі п.120-2.1 ст.120-2 Податкового кодексу України. Реєстр несвоєчасно зареєстрованих акцизних накладних сформовано за допомогою АІС «Архів електронної звітності» вкладка «Несвоєчасно зареєстровані акцизні накладні». З огляду на викладене, відповідач вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача не заперечувала проти розгляду справи у письмовому провадженні (а.с. 71).

За приписами ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене та подане представником позивача клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у порядку письмового провадження, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» зареєстроване як юридична особа 02.04.2015р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Слобожанський, 40-А, здійснює реалізацію пального, що підтверджується копією статуту підприємства (а.с. 6-19).

05.05.2017р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних у ЄРАН, складених за період грудень 2016р. - березень 2017р. за результатами якої складено акт №4728/04-36-46-01/39726851 за висновками якого встановлені порушення позивачем граничних термінів реєстрації акцизних накладних у ЄРАН, визначених п. 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України. (а.с. 21-25).

На підставі вказаного вище акту перевірки, контролюючим органом 25.05.2017р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000434000, за яким до позивача на підставі п. 120-2.1 ст. 120-2 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних було застосовано штраф у розмірі - 1 052 813,99 грн., що підтверджується копією податкового повідомлення-рішення (а.с. 26).

Не погоджуючись із зазначеним повідомленням-рішенням, позивачем було подано скаргу за вих. №80 від 08.06.2017р. до Державної фіскальної служби України, яка рішенням №16977/6/99-99-11-03-01-25 від 03.08.2017р. залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 29-31, 32-34).

Позивач оспорює вказане вище податкове повідомлення-рішення та просить його скасувати посилаючись на те, що порушення позивачем термінів реєстрації акцизних накладних у ЄРАН, передбачених п. 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України сталося не з вини позивача, а через блокування можливості подання акцизних накладних, тобто технічним шляхом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

За приписами п.231.1 ст.231 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в ЄРАН з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Згідно з п. 231.3 ст. 231 Податкового кодексу України акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

За змістом п. 231.5 ст. 231 Податкового кодексу України при реалізації пального особа, яка реалізує пальне, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Пунктом 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Підтвердженням особі, що реалізує пальне, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання акцизної накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, отримувач пального надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію акцизної накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та акцизну накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманими отримувачем пального.

З метою отримання особою, яка реалізує пальне, зареєстрованого в Єдиному реєстрі акцизних накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримувачем пального, така особа, що реалізує пальне, надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманим особою, яка реалізує пальне.

Датою та часом надання акцизної накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відповідно до п. 120-2.1 ст. 120-2 Податкового кодексу України порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу в розмірі, зокрема 2 відсотків від суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 10 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 20 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

Аналіз вищенаведених норм податкового законодавства свідчить про те, що на позивача покладено обов'язок по складанню акцизних накладних та реєстрації їх у Єдиному реєстрі акцизних накладних не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання, в той же час, на контролюючий орган - відповідача - покладені функції контролю за своєчасністю реєстрації податкових накладних у ЄРАН та у разі порушення платником податків граничних термінів такої реєстрації податкових накладних у ЄРАН - покладено обов'язок по застосуванню штрафів згідно до п. 120-2.1 ст. 120-2 Податкового кодексу України.

Так, як встановлено судом у ході судового розгляду справи, підставами для застосування до позивача штрафу у розмірі 1 052 813,99 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №0000434000 від 25.05.2017р. була несвоєчасна реєстрація позивачем у ЄРАН наступних податкових накладних, а саме:

1) акцизна накладна №42 від 31.12.2016р. - зареєстрована в ЄРАН 17.01.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації - 15.01.2017р.);

2) акцизна накладна №44 від 31.12.2016р. - зареєстрована в ЄРАН - 17.01.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації - 15.01.2017р.);

3) акцизна накладна №45 від 31.12.2016р. - зареєстрована в ЄРАН - 17.01.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації -15.01.2017р.);

4) акцизна накладна №26 від 31.01.2017р. - зареєстрована в ЄРАН - 23.03.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації - 15.02.2017р.);

5) акцизна накладна №27 від 31.01.2017р. - зареєстрована в ЄРАН -23.03.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації - 15.02.2017р.);

6) акцизна накладна №35 від 31.01.2017р. - зареєстрована в ЄРАН 16.02.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації -15.02.2017р.),

7) акцизна накладна №1 від 01.02.2017р. - зареєстрована в ЄРАН 27.02.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації -16.02.2017р.),

8) акцизна накладна №2 від 01.02.2017р. - зареєстрована в ЄРПН 28.02.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації -16.02.2017р.),

9) акцизна накладна №3 від 10.02.2017р. - зареєстрована в ЄРАН 27.02.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації -25.02.2017р.),

10) акцизна накладна №4 від 10.02.2017р. - зареєстрована в ЄРАН 27.02.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації -25.02.2017р.),

11) акцизна накладна №100 від 01.02.2017р. - зареєстрована в ЄРАН 28.02.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації -16.02.2017р.),

12) акцизна накладна №101 від 01.02.2017р. - зареєстрована в ЄРАН 28.02.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації -16.02.2017р.),

13) акцизна накладна №102 від 01.02.2017р. - зареєстрована в ЄРАН 28.02.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації -16.02.2017р.),

14) акцизна накладна №103 від 01.02.2017р. - зареєстрована в ЄРАН 28.02.2017р. (тоді як граничний термін реєстрації -16.02.2017р.) (а.с.21-25,52-54).

Між тим, позивач у позові посилається на те, що факти про порушення позивачем граничних термінів реєстрації у ЄРАН акцизних накладних, складених за період грудень 2016р. - березень 2017р. відбулися не з вини позивача, а через блокування можливості подання акцизних накладних позивачем, тобто порушення термінів відбулося по суті технічним шляхом (а.с.4-5).

Однак позивач на підтвердження вищевказаного, щодо блокування відповідачем можливості подання акцизних накладних технічним шляхом, жодних доказів суду не надав.

Не було надано відповідних доказів позивачем і на вимогу суду згідно ухвали суду від 28.08.2017р.

Також позивачем не було надано суду і доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про спроби позивача зареєструвати своєчасно такі акцизні накладні у ЄРАН у вказаний спірний період, відповідних квитанцій №1 про неприйняття таких акцизних накладних у січні-березні 2017р. суду не надано.

Відсутність наведених доказів щодо спроб позивача у п'ятнадцятиденний строк зареєструвати акцизні накладні у ЄРАН, які наведені у акті перевірки, спростовує доводи позивача про те, що він вжив всіх можливих та залежних від нього заходів для недопущення порушення законодавства при реєстрації у ЄРАН акцизних накладних.

Також не надані позивачем і докази, які свідчать про недоліки в роботі програмного забезпечення, які не залежали від дій підприємства, на які позивач посилається у позові.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, позивачем не надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав на спростування висновків акту перевірки щодо порушення позивачем граничних термінів реєстрації акцизних накладних у ЄРАН, наведених у акті перевірки, за грудень 2016р. січень-березень 2017р., які б могли свідчити про протиправність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Не вказано позивачем у позові, які ж саме дії вчинялися ним для своєчасної реєстрації акцизних накладних у ЄРАН у спірний період з урахуванням того, що будь-яких доказів, які б свідчили про вжиття таких заходів позивачем не надано.

Разом з тим, відповідачем наведено достатньо підстав, які свідчать про правомірність прийняття оспорюваного рішення з урахуванням того, що наведені в акті перевірки порушення позивачем жодними доказами не спростовані.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача згідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України з приводу правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про те, що оспорюване рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що у разі ухвалення рішення на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,55, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000434000 від 25.05.2017р. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва